Постанова № 21075149, 19.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 року Справа № 2а-6197/11/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача:ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проГромадської організації садове товариство «Масив Кийлівський»

Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними рішень про результати розгляду скарги, - В С Т А Н О В И В

Громадська організація садове товариство «Масив Кийлівський»(далі по тексту - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0013492340, винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/26426110, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 38281,00 грн., визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 0006392340, винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/26426110, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 46270,85 грн., визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги від 16.09.2011 № 2347/10/25-017/234-1200, прийнятого Державною податковою адміністрацією в Київській області в частині залишення без змін штрафних санкцій на суму 38281,00 грн., та рішення про результати розгляду повторної скарни від 25.11.2011 року № 5953/6/10-2415, прийнятого Державною податковою службою України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до Громадської організації садове товариство «Масив Кийлівський»протиправно застосовано санкцію у звязку з порушенням пункту 1.2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки приймання членських внесків та платежів за використану електроенергію від членів Товариства для задоволення своїх власних потреб не є розрахунковою операцією за товари (послуги) відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і приймання таких платежів можна здійснювати без застосування реєстратора розрахункових операцій. Тому посилання відповідача на норми пункту 1.2 статті 3, пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом Громадської організації садове товариство «Масив Кийлівський»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0013492340, винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/2642611, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 38281,00 грн., визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 0006392340 винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/2642611, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 46270,85 грн. У відкритті провадження в частині вимог про визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги від 16.09.2011 № 2347/10/25-017/234-1200, прийнятого Державною податковою адміністрацією в Київській області в частині залишення без змін штрафних санкцій на суму 38281,00 грн., та рішення про результати розгляду повторної скарни від 25.11.2011 року № 5953/6/10-2415, прийнятого Державною податковою службою України відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Громадська організація садове товариство «Масив Кийлівський»зареєстрована Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 28 липня 2003 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 149441 (а.с. 74).

Відповідно до матеріалів справи, 29 червня 2011 року Громадською організацією садове товариство «Масив Кийлівський»було укладено з ПАТ «АЕС Київобленерго»договір про постачання еклектричної енергії № 335 220009877 (далі по тексту договір з електропостачання). Згідно умов вказаного договору Постачальник (ПАТ «АЕС Київобленерго») продає електричну енергію Споживачу (ГО садове товариство «Масив Кийлівський») для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю 630 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (а.с. 21-30).

Для забезпечення взаєморозрахунків за вказаним договором з Постачальником Громадська Організація садове товариство «Масив Кийлівський»щомісяця отримувала від її членів грошові кошти в рахунок оплати послуг за спожиту електроенергію за тарифом, визначеним між сторонами договору з електропостачання.

Запис про отримання зазначенийх коштів від членів ГО садове товариство «Масив Кийлівський»заносився до відомості сплати платежів за використану електроенергію (а.с. 31-41), а також до повідомлення про оплату послуг за спожиту електроенергію, що отримувалися членами ГО садове товариство «Масив Кийлівський».

Отримані від членів Громадської організації садове товариство «Масив Кийлівський»кошти за спожиту електроенергію вносилися позивачем на розрахунковий рахунок у банку і в подальшому, після отримання розрахунку за активну електроенергію (а.с. 51-56), на підставі платіжних доручень (а.с. 57-62) перераховувалися на користь ПАТ «АЕС Київобленерго», що підтверджується банківськими виписками (а.с. 42-50).

З 22 червня 2011 року по 1 липня 2011 року посадовими особами Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено фактичну перевірку позивача за результатами якої складено акт № 0103/1004/23/2642611 (далі по тексту Акт фактичної перевірки) (а.с. 12.13). У ході перевірки встановлено, що Громадська організація садове товариство «Масив Кийлівський»здійснювала приймання платежів за електроенергію та членські внески готівковими коштами від членів товариства. За період січень травень 2011 року було прийнято готівкові кошти за електроенергію на загальну суму 54845,15 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів. Касова книга товариства до перевірки не надавалась.

Ураховуючи вищезазначене відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено пункт 1.2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акта фактичної перевірки 12 липня 2011 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006392340, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 46270,85 грн. (а.с 14).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач, 21 липня 2011 року оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Київській області.

16 вересня 2011 року Державною податковою адміністрацією в Київській області винесено рішення про результати розгляду скарги позивача № 2347/10/25-017/234-1200, яким скасоване податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 12 липня 2011 року № 0006392340 в частині 7989,85 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині це рішення залишене без змін (а.с 16-18).

Рішення Державної податкової адміністрації в Київській області про результати розгляду скарги від 16 вересня 2011 року № 2347/10/25-017/234-1200 було оскаржене позивачем до Державної податкової служби України. Рішенням від 25 листопада 2011 року № 5953/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 12 липня 2011 року № 0006392340 з урахуванням рішення ДПА в Київській області від 16 вересня 2011 року № 2347/10/25-017/234-1200, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 19-20).

28 вересня 2011 року на підставі рішення ДПА в Київській області про результати розгляду скарги позивача № 2347/10/25-017/234-1200 та Акту фактичної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013492340, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 38281,00 грн. (а.с 15).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 168/97-ВР, Законом України «Про об'єднання громадян»від 16.06.1992 року № 2460-XII, Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі по тексту Закон України № 265/95-ВР) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У силу вимог статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; 4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення; 5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; 6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; 7) подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що сфера дії Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»поширюється на субєктів господарювання, що займаються діяльністю з надання послуг, продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування. Зазначені субєкти зобовязані при прийманні готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів за місцем реалізації товарів (послуг), видачі готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу) використовувати реєстратори розрахункових операцій. За невиконання вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій на таких субєктів накладається штраф (фінансова санкція), у розмірі, встановленому статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Громадською організацією, за визначенням наведеним у статті 3 Закону України «Про обєднання громадян», є об'єднання громадян, створене для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про обєднання громадян»з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Тобто для здійснення господарської діяльності, громадські організації можуть засновувати юридичні особи.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 149441 Громадська організація садове товариство «Масив Кийлівський»є некомерційною організацією, що обслуговує домашні господарства (а.с. 74).

Змінами до статуту Садівничого товариства «Масив Кийлівський», затвердженими 1 жовтня 2003 року Виконавчим комітетом Головурівської сільської ради передбачено, що Товариство є неприбутковою організацією і має право займатись діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству (а.с. 64).

У звязку з тим, що позивач є некомерційною громадською організацією, яка обслуговує домашні господарства та не отримує прибутків від власної діяльності, не є продавцем електроенергії або особою, що надає послуги за договором енергопостачання, а також не здійснює діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на відносини щодо оплати послуг енергопостачання членами громадської організації не поширюється.

Суд звертає увагу на те, що правова природа членських внесків, в тому числі й внесків за електроенергію, обумовлена специфікою функціонування громадської організації та її правовим статусом, оскільки такі внески спрямовані на утримання самої громадської організації та на забезпечення виконання її статутних завдань. Тому членські внески не можуть ототожнюватися з оплатою послуг покупцями, на яку поширюється дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено, що одержання членських внесків, в тому числі за електроенергію, є розрахунковою операцією, а позивач є її продавцем. Напроти, згідно договору з електропостачання від 29 червня 2011 року № 335 220009877, позивач є споживачем електроенергії та не здійснює її перепродаж, тому операції з внесення грошових коштів членами громадської організацій у рахунок оплати за спожиту електроенергію не можуть бути визначені в якості операцій купівлі-продажу чи надання послуг між позивачем та його членами.

Крім того пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0013492340, винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/26426110, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 38281,00 грн. підлягає задоволенню.

Розглянувши позовну вимогу щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 0006392340 винесеного Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/26426110, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 46270,85 грн., суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 5.1.2 пункту 5.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Згідно пункту 5.3. зазначеного Порядку у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що рішенням про результати розгляду скарги № 2347/10/25-017/234-1200 від 16.09.2011 року Державною податковою адміністрацією в Київській області скасоване податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 12.07.2011 року № 0006392340 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7989,85 грн.. Таким чином, зазначене податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у звязку із зменшенням суми штрафної (фінансової) санкції з дня надходження до позивача податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 № 0013492340 та не породжує жодних правових наслідків для позивача. Тому вимога позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 0006392340 задоволенню не підлягає.

Безпідставною суд вважає також вимогу позивача про стягнення з Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню із сторони лише у тому випадку, якщо такі витрати безпосередньо повязані з розглядом адміністративної справи. Витрати на правову допомогу, які понесла особа у звязку з оформленням документів при оскарженні рішень субєкта владних повноважень в адміністративному порядку не є витратами, повязаними з розглядом справи.

Як вбачається зі змісту договорів про надання юридичних послуг та протоколів узгодження розміру оплати послуг (а.с. 75-80), позивачу були надані послуги щодо підготовки листа до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції та скарги до Державної податкової адміністрації у Київській області. Таким чином, витрати на правову допомогу, заявлені позивачем до стягнення з відповідача відшкодуванню не підлягають, оскільки не повязані із розглядом справи.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Громадської організації садове товариство «Масив Кийлівський»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0013492340 винесене Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акту фактичної перевірки від 01.07.2011 року № 0103/1004/23/26426110, яким застосовано до Товариства суму штрафних санкцій в розмірі 38281,00 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Громадської організації садове товариство «Масив Кийлівський» судовий збір у розмірі 14 (чотирнадцять) гривень 12 копійок..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2012 року.