Постанова № 21075151, 17.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 року 2а-4600/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Славянський С.А.,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол»

простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Токмацька обєднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол»(далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 151658,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у сумі 151658,89 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.11.2011.

У судове засідання 16.11.2011 зявились представники позивача. Уповноважені представники відповідача у судове засіданні не зявились.

Відповідач був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання.

До суду повернуто конверт з довідкою поштового відділення ф. 20 «за не розшуком».

Керуючись пунктом третім частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 14.12.2011.

У судове засідання 14.12.2011 зявився представник позивача, у свою чергу уповноважені представники відповідача у судове засідання вдруге не зявились.

До суду повернуто конверт з довідкою поштового відділення ф. 20 «за не розшуком».

Керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.01.2012.

У судове засідання 17.01.2012 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

У свою чергу уповноважені представники відповідача у судове засідання 17.01.2012 втретє не зявились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання за адресою, яка вказана у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19. Крім того, судом також було надіслано повістку про виклик на попередню адресу реєстрації відповідача, а саме: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 140.

До суду повернуто конверти з довідками поштового відділення ф. 20 «організація не зареєстрована»та «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про отримання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається що така повістка вручена належним чином.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол»є юридичною особою, що зареєстрована 25.10.1995 Виконавчим комітетом Токмацької міської ради Запорізької області.

У червні 2011 року відповідачем подано до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області податкову декларацію від 17.06.2011 вх. № 15578 з податку на додану вартість за травень 2011 року, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 29636,00 грн.

Вказана сума податкового зобовязання відповідачем не була сплачена у добровільному порядку, однак у відповідача існувала переплата на суму - 5,28 грн., про що свідчить зворотній бік облікової картки платника, який наявний в матеріалах справи.

З огляду на наявність у відповідача заборгованості, позивачем прийнято та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 04.07.2011 № 67.

На підтвердження даних обставин позивачем надано суду належним чином засвідчену копію вказаної податкової вимоги та копію зворотнього боку поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 7170101722587.

Згодом, у липні 2011 року відповідачем подано до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області податкову декларацію від 12.07.2011 вх. № 17893 з податку на додану вартість за червень 2011 року, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4742,00 грн. Вказана сума податкового зобовязання відповідачем не була сплачена у добровільному порядку.

Крім того, у липні 2011 року на підставі направлень на проведення перевірки від 17.06.2011 № 144 та № 145, наказу від 16.06.2011 № 343 посадовими особами Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

За результатами перевірки, було складено Акт від 01.07.2011 № 343/23/22133256 (далі Акт перевірки), який надіслано на адресу відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи лист від 01.07.2011 № 1889/10/23-11 та копія зворотнього боку поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 7170800526300.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем приписів пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV, в результаті чого відповідачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 52126,00 грн.

Керуючись приписами абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з урахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 № 0000192302 на загальну суму 52127,00 грн., згідно з яким відповідачу донараховано суму податкового зобовязання за основним платежем 52126,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 1,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем особисто, відповідно 19.07.2011, що підтверджується підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол» на корінці податкового повідомлення-рішення, копія якого наявна в матеріалах справи. Сума податкового зобовязання, визначена у податковому повідомленні-рішенні відповідачем сплачена не була, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 86499,89 грн.

Податкова заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємства виникла з наступних підстав.

Перевіркою у липні 2011 року посадовими особами Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області було встановлено порушення відповідачем приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого відповідачем занижено податок на прибуток всього в сумі 65158,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на загальну суму 65158,00 грн.

На підставі Акта перевірки, керуючись приписами абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з урахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 № 0000202302 на загальну суму 65159,00 грн., згідно з яким відповідачу донараховано суму податкового зобовязання за основним платежем 65158,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 1,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем особисто, відповідно 19.07.2011, що підтверджується підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол» на корінці податкового повідомлення-рішення, копія якого наявна в матеріалах справи. Сума податкового зобовязання, визначена у податковому повідомленні-рішенні відповідачем сплачена не була, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості станом на день звернення позивача до суду становить 151658,89 грн.

Оскільки заборгованість у розмірі 151658,89 грн. відповідачем не була погашена у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідній редакції (надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.

Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, позивач вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо погашення заборгованості відповідача, проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення узгодженого податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 151658,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол» (код ЄДРПОУ 22133256) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 151658 (сто пятдесят одна тисяча шістсот пятдесят вісім) грн. 89 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 січня 2012 р.