Постанова № 21075096, 13.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2012 року 2а-4899/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

до

про Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»

стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Ірпінська обєднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»податкового боргу у загальному розмірі 64358 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на прибуток підприємства, земельним податком та збором за спеціальне використання води у вказаному вище розмірі.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

У судове засідання, призначене на 13 січня 2012 року, представники сторін не з`явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не зявився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 84) та конверти, направлені на адресу відповідача, які повернулись до суду із відмітками підприємства звязку «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 67,79).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»(ідентифікаційний код 00292474, місцезнаходження: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 13) зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 22.02.1994 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 8-10).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується даними довідки Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.08.2011 № 521 (а.с. 7).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобовязання по земельному податку та збору за спеціальне використання води у загальному розмірі 7540 грн. 19 коп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено ряд перевірок дотримання Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»вимог податкового законодавства.

Так, у червні 2011 року посадовою особою Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»земельного податку, за результатами якої складено акт від 14.06.2011 № 370/1094.

Під час перевірки податковим органом виявлено порушення відповідачем норм податкового законодавства, а саме: пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 № 0004311810 (а.с. 46), яким відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання за платежем земельний податок на суму 177 грн. 27 коп.

Крім того, у квітні-червні 2011 року посадовими особами Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2011 № 1212/23-2/00292474, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що виявилось, у невключенні відповідачем до валового доходу за I квартал 2010 року коштів у вигляді повортної фінансової допомоги у загальному розмірі 205500 грн. 00 коп., що не була повернута на кінець звітного податкового періоду.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження відповідачем суми податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року у розмірі 51375 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.07.2011 № 000472310 (а.с. 51), яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 64218 грн. 75 коп., з яких: 51375 грн. 00 коп. - за основним платежем; 12843 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 № 0004311810 та 05.07.2011 № 000472310 отримані представником відповідача у липні 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 46) та підписом представника відповідача на корінці податкового повідомлення рішення від 05.07.2011 № 000472310 (а.с. 51).

Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 24.11.2009 № 1/766 на суму 3329 грн. 66 коп. та другу податкову вимогу від 13.01.2010 № 2/1 на суму 44015 грн. 30 коп.

Першу податкову вимогу було отримано відповідачем 02.12.2009, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 61).

Другу податкову вимогу було отримано представником відповідача 15.01.2010, про що свідчить його підпис на корінці вимоги (а.с. 61).

Судом встановлено, що суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства, визначену у податковому повідомленні рішенні від 05.07.2011 № 000472310, сплачено відповідачем частково, а саме: у розмірі 7577 грн. 81 коп.

Податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 64358 грн. 40 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період з 2010 року по червень 2011 року, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обовязки і відповідальність платників та порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991, що був чинний до 01.01.2011, та статті 9 Податкового кодексу України, введеного в дію з 01.01.2011, податок на прибуток підприємства, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), належать до загальнодержавних податків.

Крім того, Податковий кодекс України з 01.01.2011 до загальнодержавних зборів відносить, зокрема, збір за спеціальне використання води.

Згідно з приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку в силу приписів пункту 269.1 статті 269 цього Кодексу є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з приписами пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, збір за спеціальне використання води це загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (пункту 323.1 статті 323 Податкового кодексу України).

Пунктом 326.1 статті 326 Податкового кодексу України передбачено, що водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Згідно з приписами пункту 328.1 статті 328 цього Кодексу, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 328.2 статті 328 Податкового кодексу України, платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктами 328.3 статті 328 цього Кодексу визначено, що податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 328.4 статті 328 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем було подано до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області податковий розрахунок земельного податку за 2011 рік та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 48-50).

За даними вказаної податкової звітності, відповідачем самостійно визначено розмір земельного податку, що підлягає сплаті ним, зокрема, за січень червень 2011 року, у загальній сумі 11344 грн. 68 коп.

З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості у сумі 7686 грн. 34 коп., узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 3658 грн. 34 коп. платником податків у строк, визначений законом, не сплачено.

Крім того, судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»було подано до податкового органу податкову декларацію збору за спеціальне використання води за 1 півріччя 2011 року (а.с. 11-13), за даними якої відповідачем самостійно визначено суму збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, що підлягає сплаті ним за вказаний звітний період, у загальному розмірі 3881 грн. 85 коп.

Узгоджена сума податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання води у розмірі 3881 грн. 85 коп. платником податків у строк, визначений законом, сплачена не була.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вже зазначалося судом вище, під час проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 23.06.2011 № 1212/23-2/00292474, податковим органом виявлено, що у I кварталі 2010 року відповідачем отримано від ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) кошти у загальному розмірі 205500 грн. 00 коп. у вигляді повортної фінансової допомоги.

Вказані грошові кошти не були повернуті відповідачем на кінець звітного податкового періоду та не включені до складу валових доходів підприємства.

Згідно з приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (який був чинний на момент визначення позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року), обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 10.1 статті 10 зазначеного Закону визначено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобовязаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону: доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

Згідно з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, до валового доходу віднесено доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

З аналізу вказаної вище, норми вбачається, що у разі неповернення платником податків у звітному податковому періоді суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у цьому ж звітному періоді від особи, яка не є платником податку на прибуток, розмір такої фінансової допомоги включається до валового доходу платника податків.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно з приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання податком на прибуток на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий орган, виявивши під час проведення перевірки порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження ним податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року на суму 51375 грн. 00 коп. (205500 грн. 00 коп. х 25 % = 51375 грн. 00 коп.), обґрунтовано нарахував відповідачу податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 51375 грн. 00 коп. та застосував до нього штрафну санкцію, виходячи з приписів пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у сумі 12843 грн. 75 коп. (51375 грн. 00 коп. х 25 % = 12843 грн. 75 коп.).

Що стосується вимог податкового органу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 177 грн. 27 коп. за порушення ним приписів Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року, суд враховує наступне.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно з приписами підпункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вже зазначалось судом вище, відповідачем було подано до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області податковий розрахунок земельного податку за 2011 рік та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік.

Загальна сума земельного податку за квітень 2011 року, що підлягає сплаті відповідачем відповідно до вказаної податкової звітності, становить 1892 грн. 83 коп.

З урахуванням вимог статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року, повинно бути сплачено платником податків у строк до 30.05.2011.

Узгоджена сума податкового зобов'язання по земельному податку відповідачем у строк, визначений законом, сплачена не була.

Як вбачається з даних акта перевірки, часткова оплата земельного податку за квітень 2011 року у сумі 1772 грн. 68 коп. була здійснена відповідачем 31.05.2011.

Таким чином, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року складає 1 день.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що податковий орган, виявивши у ході перевірки порушення відповідачем норм податкового законодавства, що полягало у сплаті ним земельного податку за квітень 2011 року з порушенням терміну сплати податкового зобов`язання, застосував до Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»штрафні санкції за затримку до 30 календарних днів сплати узгодженого податкового зобовязання по земельному податку у розмірі 177 грн. 27 коп., тобто 10 % погашеної суми податкового боргу.

В силу приписів статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, якщо за результатами перевірки органами державної податкової служби виявлено порушення платником податків законодавства про оподаткування, на порушників накладаються штрафні санкції, розмір яких визначено Податковим кодексом України, зокрема, статтею 126 цього Кодексу.

Проте, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року вчинено відповідачем у період з 01.01.2011 по 30.06.2011, суд дійшов висновку, що до нього повинна бути застосована фінансова санкція, виходячи з приписів пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, у розмірі не більше 1 гривні.

Разом з тим, під час визначення податковим органом відповідальності за несвоєчасну сплату земельного податку за квітень 2011 року, Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області не враховано вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України та необґрунтовано застосовано до відповідача штрафну санкцію у розмірі 177 грн. 27 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлено не фіксований розмір штрафних санкцій, а лише їх граничний рівень (не більше 1 гривні за кожне порушення).

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визначення розміру штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов`язань.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області штрафних санкцій у сумі 177 грн. 27 коп. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості за податковим повідомленням рішенням від 05.07.2011 № 000472310 у розмірі 7577 грн. 81 коп., загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 64181 грн. 13 коп.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доказів понесення будь-яких судових витрат представниками сторін суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 64181 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн. 13 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С. В. Харченко