Постанова № 21075044, 02.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 року 2а-3264/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Горбач А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Орєхов В.В.,

від відповідачів Воєводін Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салді-Сервіс»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Салді-Сервіс» (далі- позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 № 0000932300 та від 01.07.2011 № 0000942300/0.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток і податку на додану вартість у звязку з включенням до складу валових витрат і податкового кредиту сум витрат та податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у ПП «УПТК-Агро». За твердженнями посадових осіб податкового органу правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салді-Сервіс» та ПП «УПТК-Агро» має ознаки нікчемності та не був спрямований на настання правових наслідків, оскільки у контрагента позивача були відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, а тому, дане підприємство не могло фактично здійснювати господарської діяльності. Крім того, 28.12.2009 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «УПТК-Агро».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств» і підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та вважає рішення податкового органу незаконними, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу є безпідставними, так як укладений між позивачем та контрагентом правочин мав реальний характер товар поставлений контрагентом в повному обсязі і оплачений позивачем, а тому, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салді-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 26.02.2005 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Приватне підприємство «УПТК-Агро» зареєстроване юридичною особою 15.12.2006 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради.

У грудні 2010 року між позивачем та ПП «УПТК-Агро» укладено усний правочин про купівлю-продаж тканини ПВХ 4410 м2 на суму 250000,00 грн.

На виконання договору, між позивачем та ПП «УПТК-Агро», даним контрагентом складено рахунок-фактуру від 09.12.2010 № 1342 (а.с.-34) та податкову накладну від 09.12.2010 № 172 (а.с. 38) на суму 250000,00 грн. Крім того, між позивачем та ПП «УПТК-Агро» підписано видаткову накладну від 13.01.2011 № 172 (а.с. - 35) на суму 250000,00 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 09.12.2010 № 2470 (а.с. - 37) позивачем перераховано кошти ПП «УПТК-Агро» у сумі 250000,00 грн.

У червні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Салді-Сервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «УПТК-Агро» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010, про що складено Акт від 14.06.2011 № 744/23-2/33415524 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що суми витрат (208333,33 грн.), повязані з виконанням правочину купівлі-продажу тканини ПВХ віднесено позивачем до валових витрат за 2010 рік.

Крім того, суму податку на додану вартість (41666,67 грн.) сплачену у складі придбаного товару на підставі податкової накладної, виданої ПП «УПТК-Агро», включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем приписів, зокрема:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 52083,34 грн.;

- підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 41666,67 грн., а саме завищення 26р. декларації з податку на додану вартість у грудні 2010 року на суму 2200,00 грн. та заниження 27 рядку декларації з податку на додану вартість у грудні 2010 року на суму 39466,67 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, за результатами перевірки господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом ПП «УПТК-Агро» податковий орган дійшов висновку, що укладений між даними підприємствами правочин щодо купівлі-продажу тканини ПВХ 4410,100 м2 є нікчемним.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних постанови ОВС ПМ ДПА в Чернівецькій області старшого слідчого майора податкової міліції Іванич Л.М. від 07.04.2011в кримінальній справі № Я-110098, яка порушена за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України по факту придбання ПП «УПТК-Агро» та ПП «Планета послуг» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіло велику шкоду державі.

Згідно вказаної постанови, слідчим встановлено, що «УПТК-Агро» протягом листопада-грудня 2010 року реалізувало ТОВ «Салді-Сервіс» товарно-матеріальні цінності на суму 208333,33 грн. без ПДВ.

У свою чергу, як зазначено в Акті перевірки, згідно з постановою про порушення кримінальної справи від 11.02.2011 в.о. начальника СВПМ ДПА в Чернівецький області полковника податкової міліції Бучацького М.В. встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «УПТК-Агро» анульовано 28.12.2009, у звязку з відсутністю оподаткованих поставок протягом 12 місяців.

Директором та головним бухгалтером підприємства з моменту реєстрації був житель м. Чернівці ОСОБА_5, а засновником громадянин Російської Федерації ОСОБА_7

10.02.2010 невідомі особи через працівників ТОВ «Універсальна правничо-фінансова аутсорсингова компанія «Вікторія» на підставі довіреності від 08.11.2010 перереєстрували ПП «УПТК-Агро» на громадянина ОСОБА_8

Під час досудового слідства, з метою встановлення директора ОСОБА_8 працівниками ДПА в Чернівецькій області здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що останній за вказаною адресою відсутній.

У звязку з цим, слідчий дійшов висновку, що діяльність ПП «УПТК-Агро» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств» і підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженнях про нікчемність укладеного між ТОВ «Салді-Сервіс» та ПП «УПТК-Агро» правочину.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000932300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 65104,16 грн., з яких 52083,33 грн. за основним платежем та 13020,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000942300/0, згідно з яким позивачу зменшено суму відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 41666,67 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалось, висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем і ПП «УПТК-Агро» ґрунтуються на тому, що діяльність ПП «УПТК-Агро» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 з метою зясування всіх обставин у справі від Державної податкової інспекції у м. Чернівці судом було витребувано відомості щодо реєстрації ПП «УПТК-Агро» платником податку на додану вартість станом на грудень 2010 року та належним чином засвідчені копії матеріалів перевірок ПП «УПТК-Агро» у випадку їх проведення.

На виконання ухвали суду, листом від 28.10.2011 № 6494/9/23-205 Державна податкова інспекція у м. Чернівці надіслала належним чином засвідчену копію Акта від 11.03.2011 № 548/23-2/34803150 про результати документальної позапланової перевірки ПП «УПТК-Агро» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

Згідно даних вказаного Акта перевірки (стор. 3), ПП «УПТК-Агро» було зареєстроване платником податку на додану вартісь відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 16.11.2010 № 100310145 у період з 16.11.2010 по 31.12.2010 та по дату складання Акта перевірки. Крім того, як зазначає у листі від 28.10.2011 № 6494/9/23-205 Державна податкова інспекція у м. Чернівці датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «УПТК-Агро» є 15.03.2011.

Тобто, контрагент позивача на момент вчинення правочину (грудень 2010 року) був зареєстрований належним чином та в установленому законом порядку, а отже наділений правом складання первинних бухгалтерських документів. Проте, в Акті перевірки від 14.06.2011 № 744/23-2/33415524 відповідачем не були досліджені вказані обставини.

Крім того, як було зазначено судом, висновки про те, що укладений між позивачем та ПП «УПТК-Агро» є нікчемним ґрунтуються на даних постанови старшого слідчого ОВС УПМ ДПА в Чернівецькій області майора податкової міліції ОСОБА_3 від 07.04.2011 у кримінальній справі № Я-110098.

З метою обєктивного та повного встановлення обставин справи судом у відповідача було витребувано відомості щодо того чи передано матеріали кримінальної справи № Я-110098 до суду та чи прийнято рішення у даній кримінальній справі. Проте, податковим органом документи надані суду не були та будь-яких відомостей відносно руху кримінальної справи представником податкового органу суду не повідомлено.

Як встановлено під час судового розгляду, зобовязання за договором купівлі-продажу тканини ПВХ у кількості 4410,100 м2 були виконані сторонами, а позивач оплатив даний товар і контрагент прийняв кошти в оплату за поставлений товар.

Це свідчить про наявність у сторін правочину - Товариства з обмеженою відповідальністю «Салді-Сервіс» та Приватного-підприємства «УПТК-Агро» волі на укладення такого правочину, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи: рахунку-фактури від 09.12.2010 № 1342, платіжним дорученням від 09.12.2010 № 2470, а також випискою з банківського рахунку.

Як було зазначено судом підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у звязку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного у ПП «УПТК-Агро» товару тканини ПВХ. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару та їх подальшого використання в господарській діяльності, а саме: видаткову накладну від 13.01.2011 № 172, договір підряду від 25.01.2011 № 25/01/11-1 по виготовленню та встановленню повітряопорної конструкції розміром (30 х 45 х 10 м) та спортивного майданчика для пляжного волійболу, додаток № 1 до договору підряду від 25.01.2011 № 25/01/11-1, додаток № 2 до договору підряду від 25.01.2011 № 25/01/11-1, Акти здачі-прийняття робіт від 23.03.2011 № 4 та від 23.03.2011 № 5, видаткову накладну від 23.03.2011 № 4, калькуляція вартості виробництва продукції № 8 та № 9, а також звіт про відкриття центру пляжного футболу. При цьому, представник позивача пояснив суду, що з тканини, яка була придбана у ПП «УПТК-Агро» у подальшому було вироблено повітряопорну конструкцію.

Суд звертає увагу, що відповідно до даних Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 282606, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу.

Таким чином, висновки податкового органу, які викладені в Акті перевірки, відносно того, що господарська операція між позивачем та ПП «УПТК-Агро» здійснена без мети реального настання правових наслідків та не повязана із господарською діяльністю підприємства є безпідставними.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту повязується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозвязку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів, які підтверджені видатковими і податковими накладними, придбаний товар та послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару, а також нікчемність правочинів податковим органом не доведено.

Жодних доказів щодо неправомірності формування ТОВ «Салді-Сервіс» валових витрат і податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 01.07.2011 № 000093230 та від 01.07.2011 № 0000942300/0.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 07 грудня 2011 року.