Постанова № 21075042, 01.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 року 2а-4725/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Грабчак В.М.,

від відповідача Гуща О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир - Буделемент»

доБроварської обєднаної державної податкової інспекції Київської

області

провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир - Буделемент» з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000152304, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 218333,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у ТОВ «Базис». За твердженням посадових осіб податкового органу у ТОВ «Базис» наявні розбіжності податкових зобовязань та податкового кредиту по господарських операціях з позивачем, при цьому, дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, передбаченої умовами, укладених між сторонами, договорів. У звязку з цим податковий орган вважає, що правочини, укладені між позивачем та даним підприємством не мають реального характеру, а отже є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 198.3 статті 198, статті 200 і пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Базис» є безпідставними, так як укладені договори мали реальний характер контрагентом виконані роботи і оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У звязку з цим, позивач просив суд оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир Буделемент» є юридичною особою.

Між позивачем та ТОВ «Базис» укладено договір субпідряду від 05.01.2011 № 5-11, предметом якого було виконання будівельно-монтажно робіт по обєкту «Цех.Огородження» за адресою Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 28-А, згідно проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 2.1 до вказаного договору орієнтовна ціна виконуваних робіт становить 142300,80 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Базис» укладено договір субпідряду від 10.01.2011 № 10-11, предметом якого було виконання будівельно-монтажно робіт по обєкту «Огородження складу продукції» за адресою Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 28-А, згідно проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 2.1 до вказаного договору орієнтовна ціна виконуваних робіт становить 199375,20 грн.

У звязку з виконанням даних договорів, сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт, підписані керівниками та скріплені печатками ТОВ «Орієнтир Буделемент» та ТОВ «Базис».

При цьому, ТОВ «Базис» позивачу видано податкові накладні від 07.02.2011 № 25 згідно договору субпідряду від 05.01.2011 № 5-11 на суму ПДВ 65938,50 грн. та від 07.02.2011 № 27 згідно договору субпідряду від 10.01.2011 № 10-11 на суму ПДВ 41671,10 грн.

Згідно наданих суду представником позивача копій платіжних доручень, від 01.02.2011 № 578 та від 01.02.2011 № 579 вказані суми коштів перераховані позивачем на користь ТОВ «Базис».

У вересні 2011 року посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Орієнтир Буделемент» з питань нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за грудень 2010 року червень 2011 року, про що складено Акт від 06.09.2011 № 1101/233/36108100 (далі Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, у ході її проведення встановлено, що у травні 2011 року Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено перевірку ТОВ «Орієнтир Буделемент» з питань достовірності декларування відємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року, результати якої відображено в Акті від 12.05.2011 № 420/233/36108100.

Згідно вказаного Акта перевірки, під час аналізу бази АІС «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжності, а саме - за результатами виконання договорів субпідряду від 05.01.2011 № 5-11 та від 10.01.2011 № 10-11 ТОВ «Орієнтир Буделемент» відображено суму ПДВ у розмірі 218333,00 грн., в той час як ТОВ «Базис» відображено суму ПДВ 0,00 грн., у звязку з чим, податковим органом встановлено відхилення показників даних підприємств у сумі 218333,54 грн.

Під час даної перевірки, перевіряючими досліджено податкову декларацію ТОВ «Базис» з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, відповідно до якої виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 100005,11 тис. грн., а згідно з довідкою за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році склала 1 особа.

Таким чином, Броварська обєднана державна податкова інспекція Київської області встановила, що у ТОВ «Базис» відсутні трудові ресурси та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, а тому, господарські операції, між ТОВ «Базис» і контрагентами постачальниками і покупцями не мають реального товарного характеру.

У звязку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між ТОВ «Орієнтир Буделемент» та ТОВ «Базис» договори є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акта перевірки від 12.05.2011 № 420/233/36108100 Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26.05.2011 № 0000022304, згідно з яким ТОВ «Орієнтир Буделемент» зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 218333.00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Під час судового розгляду встановлено, що дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку та постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2а-3041/11/1070 за позовом ТОВ «Орієнтир Буделемент» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000022304 скасовано. Вказана постанова суду станом на день розгляду даної адміністративної справи не набрала законної сили.

На підставі даних Акта перевірки від 12.05.2011 № 420/233/36108100 та за результатами проведення перевірки у вересні 2011 року, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ТОВ «Орієнтир Буделемент» і ТОВ «Базис» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

У звязку з цим, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Орієнтир Буделемент» вимог, зокрема пункту 198.3 статті 198, статті 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за три місяці 2011 року в сумі 218333,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 06.09.2011 № 1101/233/36108100, Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.09.2011 № 0000152304, згідно з яким ТОВ «Орієнтир Буделемент» зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 218333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 ЦК України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного Кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як було зазначено судом, висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Базис» угод ґрунтується на висновках про відсутність у даного підприємства трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення будь-якої господарської діяльності.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року ТОВ «Базис», сума нарахованого доходу даним підприємством становить 59100,00 грн., а кількість працюючих осіб на підприємстві 22 чоловік.

Крім того, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2011 року ТОВ «Базис», сума нарахованого доходу даним підприємством становить 58400,00 грн., а кількість працюючих осіб на підприємстві 17 чоловік.

Тобто, вказані документи податкової звітності підтверджують наявність у контрагента позивача ТОВ «Базис» працівників - трудових ресурсів та свідчать про здійснення даним підприємством господарської діяльності, а тому твердження податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «Базис» будь-якої господарської діяльності є безпідставними.

Водночас, з огляду на те, що позивач стверджував про нікчемність господарської операції між позивачем та ТОВ «Базис» судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні копії договорів субпідряду від 05.01.2011 № 05-11 та від 10.01.2011 № 10-11, акти виконаних робіт за січень 2011 (типова форма № КБ-2в), а також податкові накладні за лютий 2011 року та платіжні доручення, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем на рахунок ТОВ «Базис» згідно умов вказаних договорів.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки вказаного товару.

Як вбачається з Акта перевірки, податковим органом не заперечувався факт використання позивачем придбаних у контрагента товарів і послуг у господарській діяльності. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Базис» скасовано, припинено чи визнано недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Орієнтир Буделемент» і ТОВ «Базис».

Таким чином, як встановлено судом, факт виконання підрядних робіт ТОВ «Базис» та оплати їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Базис» є безпідставним.

Твердження податкового органу про відсутність факту виконання договорів, а також нікчемність правочинів податковим органом не доведено.

Як було зазначено судом підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були дані акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у звязку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару за договорами від 05.01.2011 № 05-11 та від 10.01.2011 № 10-11. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Весь дохід від реалізації товарів та витрати на його придбання, включені позивачем до складу податкового зобов'язання і податкового кредиту, повністю підтверджено первинними, податковими та іншими документами.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Базис» відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі податкові накладні.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином право на бюджетне відшкодування мають платники податку, які були зареєстровані платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

При цьому, право платника податку на бюджетне відшкодування виникає лише у разі правомірності формування таким платником податків податкового кредиту.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту за січень лютий 2011 року, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, статті 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час проведення попередньої перевірки позивача у квітні травні 2011 року вже досліджував договори субпідряду від 05.01.2011 № 5-11 і від 10.01.2011 № 10-11, які укладені між позивачем та ТОВ «Базис». За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 15.05.2011 № 420/233/36108100, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000022304, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 218333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Тобто, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000152304, відповідач фактично вдруге встановив обставини, які вже досліджувались у ході попередньої перевірки позивача і повторно притягнув позивача до відповідальності, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що прийняте Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000152304 є неправомірним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись ст.ст.9,69-71, 97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.09.2011 № 0000152304.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Панова Г. В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06 грудня 2011 року.