Постанова № 21075045, 06.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року 2а-2621/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Яковчук Я.М.,

від відповідача Грабовський І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доСільськогосподарського приватного підприємства агрофірми «АЛЬТА»

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірми «АЛЬТА» про (з урахуванням уточнення позовних вимог) стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 44490,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому зобовязаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень пояснив, що підприємство у 2008 році не було зобовязано працевлаштовувати інвалідів, оскільки відповідач не був зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів, а тому, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта» є юридичною особою.

У листопаді 2009 року посадовими особами Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку відповідача з питань контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету (Акт перевірки від 20.11.2009 № 161). У ході перевірки встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 92 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 4 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 13818,48 грн. Таким чином, в результаті перевірки посадові особи позивача дійшли висновку, що відповідач не забезпечив працевлаштування чотирьох інвалідів.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобовязаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 55273,92 грн. та пеню в сумі 4045,52 грн., що разом становить 59319,44 грн.

Проте, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що впродовж 2008 року на підприємстві відповідача працювала одна особа, якій відповідно до вимог законодавства встановлено ІІІ групу інвалідності.

На підтвердження даної обставини, представником позивача було надано суду копію Довідки від 13.02.1987 № 9, згідно з якою ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності, копію наказу від 01.03.2000 № 48 «Про прийом ОСОБА_3 на роботу в Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта», а також копію трудової книжки ОСОБА_3, із записів якої вбачається, що дана особа працювала на підприємстві відповідача у 2008 році

У звязку з цим, позивачем було надано суду клопотання від 23.11.2011, в якому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 41455,44 грн. та пеню у сумі 3035,36 грн., що разом становить 44490,80 грн., з урахуванням того, що кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, становить 3 чоловіки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обовязок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно з пунктом 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців

Пунктом 3 даного Порядку визначено, що новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

Як було зазначено, Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта» є юридичною особою, а також працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

При цьому, як було встановлено судом під час судового розгляду, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пені за не працевлаштування підприємством 3 осіб, яким встановлена інвалідність.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду належним чином засвідчену копію листа Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 05.03.2010 № 481, згідно з яким центр зайнятості повідомив позивача про те, що Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта» на протязі 2008 року не подавало звіт за формою 3-ПН про вільні робочі місця для інвалідів. Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості не направляв інвалідів для працевлаштування на Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта», так як роботодавцем не замовлялись вакансії, а тому відповідно не було відмов у працевлаштуванні.

Під час судового розгляду даної справи цей факт представник відповідача не спростував та не надав суду жодних доказів того, що у 2008 році на підприємстві були створені робочі місця для інвалідів та працевлаштовано 3 особи, яким встановлено інвалідність.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно неподання підприємством звітності форми 3-ПН до центру зайнятості у звязку з тим, що Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта» не було зареєстроване у Фонді соціального захисту інвалідів, оскільки відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 передбачено обовязкову реєстрацію підприємства у відділеннях Фонді за місцем їх реєстрації у разі створення нового підприємства або в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

Також, в статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавцем передбачена імперативна норма щодо обовязкового виділення та створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН, ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

З огляду на вказане, у разі якщо підприємство не звітує до центру зайнятості про створення нормативу робочих місця для інвалідів, що підтверджується даними листа Переялсав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 05.03.2010 № 481, у центра зайнятості відсутня відповідна інформація щодо наявності вільних вакансій для направлення інвалідів для подальшого працевлаштування.

Доказів того, що відповідач створив місця для працевлаштування інвалідів та звертався до центру зайнятості населення або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач не дотримався вимог встановлених частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», він зобовязаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Суму адміністративно-господарських санкцій відповідач добровільно до Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобовязаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 41455,44 грн. та пеню у сумі 3035,36 грн., що разом становить 44490,80 грн.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, який не надав суду доказів понесення ним судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «АЛЬТА» (код ЄРПОУ 03756342) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 44490,80 (сорок чотири тисячі чотириста девяносто гривень) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 28 листопада 2011 року.