Постанова № 21074975, 24.06.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 року 2а-2763/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.;

при секретарі судового засідання Варченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №603 від 13.05.2011 р.);

представника відповідача ОСОБА_2(довіреність №455/10 від 18.06.2011 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомпублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

додержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

провизнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду, 10.06.2011 р., звернулось публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»(далі по тексту позивач, ПАТ «Миронівський ЗВКК») з позовом до державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000342353 від 24.05.2011 р.. :

В основу визначення податкового зобовязання оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено дані акта перевірки позивача, в якому міститься висновок про порушення ПАТ «Миронівський ЗВКК»пунктів 1.7-1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3,7.2.6, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі по тексту Закон України№168/97-ВР), а також частини 1 статті 203, статей 215,228,662,655.656 ЦК України, в частині вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, обумовлених ними, в результаті чого ПАТ «Миронівським заводом по виготовленню круп та комбікормів»завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 р. на 21093,94 грн.; за травень 2010 р. на 43971,87 грн.; за червень 2010 р. на 52210,30 грн..

В обгрунтування позовних вимог ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»зазначив, що акт перевірки, в якому були зафіксовані порушення закону є таким, що не відповідає фактичним обставинам, відповідачем жоден висновок в акті не підтверджений доказами, висновки податкового органу мають характер припущень і спростовуються належним чином укладеними договороми позивача з контрагентами, товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт поставки товару, платіжними дорученнями та іншими фінансово-господарськими документами підприємства.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р. провадження у справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду на 20.06.2011 р..

20.06.2011 р, справу було відкладено на 24.06.2011 р. у звязку неявкою представників сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник податкового органу у судовому засіданні щодо заявлених вимог заперечував, надавши пояснення з приводу невизнання позову. Так, представник позивача зазначив, що актом перевірки позивача №198/23-011/00951770 від 29.04.2011 р. на предмет підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Шторм»було виявлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 р. на 21093,94 грн.; за травень 2010 р. на 43971,87 грн.; за червень 2010 р. на 52210,30 грн..Зафіксовані в акті перевірки порушення стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення форми «В1»№0000342353 від 24.05.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 117276,00 грн..

Дані акта перевірки №198/23-011/00951770 від 29.04.2011 р., як зазначив представник відповідача, грунтуються на інформації, яка була надана ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, що відображена в акті перевірки №1701/23/31657105 від 30.07.2010 р. ТОВ «Шторм»- контрагента ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів». Згідно висновків податкового органу, зроблених в цьому акті перевірки ТОВ «Шторм»відсутнє за своїм місцезнаходженням, у вказаного підприємства немає трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, аналіз транзитних фінансових потоків ТОВ «Шторм», спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. За результами аналізу документів облікової справи ТОВ «Шторм»податковим органом була встановлена відсутність реальної можливості поставок товарів, надання послуг контрагентам, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З урахуванням викладеного, відповідач наполягав на тому, що фактичні господарські відносини між позивачем та ТОВ «Шторм»були відсутні, а укладена між ними угода була нікчемною, позаяк жодних правових наслідків для її учасників не спричинила.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, зареєстрованою Миронівською районною державною адміністрацією 13.06.1996 р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №820512. Основними видами діяльності за КВЕД є виробництво готових кормів для тварин, виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості.

Взято на податковий облік, як платник податків ДПІ у Миронівському районі Київської області 19.06.1997 р., свідоцтво платника ПДВ від 20.06.1997 р. №13933528.

У квітні 2011 р., посадовими особами державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, згідно із вимогами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та 79 Податкового кодексу України, було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків (акт перевірки №198/23-011/00951770 від 29.04.2011 р.). За результатами перевірки посадові особи державної податкової інспекції у Миронівському районі Киїської області дійшли висновку, що операції з придбання товару (пшениці 6 класу, пшениці фуражної) від ТОВ «Шторм»мали нереальний товарний характер, а договори поставки товару, що були укладені між позивачем та ТОВ «Шторм»в усній формі є нікчемними у звязку з порушенням сторонами правочину вимог частини першої та другої статті 215 ЦК України.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.7-1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3,7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР (який був чинний на момент формування податкового кредиту позивачем), що виявилося у завищенні суми податкового кредиту за квітень 2010 р. на 21093,94 грн.; за травень 2010 р. на 43971,87 грн.; за червень 2010 р. на 52210,30 грн..

30.07. 2010 р., посадовими особами державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області було складено акт №1701/23/31657105 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобовязання та податковий кредит в квітні-червні 2010 р., згідно висновків якого у ТОВ «Шторм»були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконували свої податкові зобовязання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, господарські операції ТОВ «Шторм»не мали реального товарного характеру, встановлено безпідставне виписування податкових накладних по податкових зобовязаннях з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контагентів-покупців, зокрема, ВАТ «Миронівський завод»: за квітень на суму 21093,94 грн.; за травень 43971,87 грн.; за червень 52209,70 грн..

Операції між ТОВ «Шторм»та Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»не містили у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), наслідком діяльності ТОВ «Шторм»було виключно та переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контагентів, а податкові накладні на продаж товарів контагентам було виписано безпідставно, тому такі накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань, позаяк не мають статусу юридично значимих.

Надаючи оцінку спірним правовідносина, суд зважає на наступне:

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України №168/97-ВР, який був чинним на момент формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договорів (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку із придбанням або виготовленням (у тому числі при їх імпорті) товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає залежно від того, чи такий товар (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподаткування операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із абз.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до підпункту 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності особи-платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті 3 ГК України, пункту 1.32 Закону України №334/94-ВР, є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже вирішення спорів, повязаних із правоміріністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

При дослідженні матеріалів справи судом установлено, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у первинних бухгалтерських документах позивача виявлено завищення суми податкового кредиту за квітень 2010 р. на 21093,94 грн.; за травень 2010 р. на 43971,87 грн.; за червень 2010 р. на 52210,30 грн...

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ «Шторм»та ПАТ «Миронівський ЗВКК»було надано: податкові накладні, накладні, банківські виписки, картки рахунку №63.1.1 по розрахунках з ТОВ «Шторм»за квітень червень 2010 р., податкові декларації з ПДВ з додатками за квітень-червень 2010 р.. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено по рахунках Дт 20.1 «Сировина та матеріали»; Кт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 64.2 «ПДВ»Кт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»Кт 30-1.

На виконання умов усної домовленості між позивачем та ТОВ «Шторм», відповідно до бухгалтерських документів, субєктом господарювання поставлено товар, про що виписано накладні та податкові накладні (згідно переліку в акті перевірки №198/23-011/00951770 від 29.04.2011 р.).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту за квітень-червень 2010 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларацій з ПДВ за квітень-червень 2010 р..

Транспортування придбаного позивачем товару проводилось, згідно наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, за рахунок ТОВ «Шторм». Оприбуткування товару та подальше зберігання проводилось на складських приміщеннях ПАТ «Миронівський ЗВКК». Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар відбувались шляхом безготовівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками №№462, 489, 557, 225, 654, 664, 695, 755, 760, 914 від 12.04.2010 р., 15.04.2010 р., 28.04.2010 р., 18.05.2010 р., 21.05.2010 р., 26.05.2010 р., 01.06.2010 р., 15.06.2010 р., 16.06.2010 р., 20.07.2010 р. відповідно.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. №88 (далі по тексту Положення) передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент кожної господарської операції або, якщо це не неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. В підпункті 4 пункту 2 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквизити: назва підприємства, установи, організації, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному, вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджені Міністерством статистики, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обовязково містити реквизити типових або спеціалізованих форм (підпункт 7 пункту 2 Положення). Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування (підпункт 6 пункту 3 Положення).

Первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна увязка окремих показників (підпункт 15, пункту 2 Положення).

Згідно з вимогами пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту Закон України №996-XIV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України №996-XIV, бухгалтерській облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інши види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз норм законодавства свідчить про те, що договір та інші правочини за своєю сутністю є лише наміром про здійснення певних дій, визначених договором або іншими правочинами. Грошові зобовязання сторін, які уклали договір виникають у випадку виконання однією стороною робіт, послуг, якщо інше не передбачено договором (правочином), а іншою перерахування грошових коштів на виконання робіт, надання послуг або за отримані послуги, виконані роботи, поставлені товари. Таким чином, для сторін, що уклали договір, результати від проведення фінансово-господарської діяльності, зокрема, вартість отриманих, наданих робіт, послуг та, відповідно, суми перерахованих грошових коштів за надані роботи (одержані товари), виконані послуги відображаються у бухгалтерському (податковому) обліку підприємства і підставою для бухгалтерського (податкового) обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, які відображають факти здійснення господарських операцій, на підставі яких відображаються дані в зведених облікових документах, регістрах бухгалтерського (податкового) обліку та, які повинні містити обовязкові реквізити. При цьому для підтвердження або спростування відображення результатів господарських операцій необхідні в повному обсязі документи бухгалтерського, податкового обліку (первинні, зведені облікові регістри).

Наявні в матеріалах справи документи та товарно-транспортні накладні не містять необхідних реквізитів, передбачених нормами чинного законодавства та не визначені як такі, що мають форму документів бухгалтерського обліку. Зокрема, у наданих представником позивача товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо кількості, ціни кожної поставленої партії товару, загальної суми вартості товару, не зазначено документи, які слідують з вантажем, відсутній код вантажу, вид пакування, клас вантажу, маса брутто, в жодній товарно-транспортній накладній не зазначено посаду, прізвище та імя по батькові посадових осіб, які дозволили відпуск товару та здійснили його прийняття.

У видаткових накладних за квітень-червень 2010 р., наданих представником позивача відсутні зазначення посади, прізвище, імя по батькові осіб, які здійснили відвантаження та приймання товару, код форми первинного документа, місце складання документа, вимірник операції у вартісному виразі.

Представником позивача не надано до суду, та відсутні в матеріалах справи документи, які б свідчили про прийняття товару позивачем від постачальника та оприбуткування товару ПАТ «Миронівський ЗВКК».

У відповідності з вимогами підпункту 1 пункту 2 статті 7 Закону України №168/97-ВР платник податку зобовязаний надати податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або прізвище, імя по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

-опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);

- повну назву отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 р. №165 (далі по тексту Порядок) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Як вбачається з наданих представником позивача податкових накладних №№2208 від 22.04.2010 р., 1407 від 14.04.2010 р., 04/09/08 від 09.04.2010 р., 1705 від 17.05.2010 р., 2008 від 20.05.2010 р., 2106 від 21.05.2010 р., 2810 від 28.05.2010 р., 3110 від 31.05.2010 р., 1408 від 14.06.2010 р., 1203 від 12.06.2010 р., в усіх податкових накладних зазначено, що вони підписані ОСОБА_3, тобто особою,уповноваженою здійснювати поставку товарів, проте повноваження такої особи нічим не підтверджені. Згідно акту перевірки №1701/23/31657105 від 31.07.2010 р. такою особою значиться ОСОБА_4.

Відсутність у наданих та перелічених документах первинного обліку позивача обовязкових реквізитів, передбачених чинним законодавством позбавляє їх юридичної значимості та доказовості, а відтак вказані документи не прийматься судом як доказ здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Шторм».

Крім того, суд зазначає, що надані представником позивача- загальний звіт за основними засобами також не містить в собі необхідних реквізитів, передбачених нормами чинного законодавства та не визначений як такий, що має форму документу бухгалтерського обліку, а тому не приймається судом до уваги.

У звязку з викладеним, враховуючи висновки акту перевірки №1701/23/31657105 від 31.07.2010 р., суд приходить до висновку, що угода, яка була укладена між позивачем та ТОВ «Шторм»не спричинила реального настання правових наслідків для сторін, а тому є нікчемною.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Відмовлючи в задоволенні позивних вимог ПАТ «Миронівський ЗВКК» суд також зважає на наступне:

Згідно із розясненням поняття протиправність, що міститься в юридичному словнику визначення понять та юридичних термінів, протиправність це властивість діяння (дії або бездіяльності), яка полягає у формальному порушенні конкретної юридичної норми або декількох норм.

Виходячи із сутності зазначеного поняття, протиправна дія або бездіяльність відповідача мала б місце якби полягала у формальному порушенні ним норм чинного законодавства.

Проте, статтями 61-62 Податкового кодексу України чітко визначені повноваження відповідача щодо здійснення податкового контролю. Згідно з пунктом 62.1.3 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, відповідно до статті 54 цього Кодексу, визначена контролюючим органом або, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

В даному випадку, відповідач діяв у межах повноважень та успосіб, що визначені Податковим кодексом України, а тому його дії не мають ознак протиправності.

Спір про компетенцію субєкта владних повноважень має значення лише у контексті оцінки прийнятого рішення, в іншому випадку, такий спір, безвідносно до прийнятого рішення, не досягає мети захисту права.

Надавши правової оцінки податковому повідомленню-рішенню, суд також надав оцінку діям відповідача, що повязані з його прийняттям, у тому числі й зважаючи на те, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом надана відповідна оцінка дій податкового органу у сфері публічно-правових відносин, а тому вимога про визнання нечинним його рішення задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею та документально підтверджені судові витрати

Відповідачем не надано до суду доказів понесення судових витрат, а відтак судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»до державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000342353 від 24.05.2011 р., -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Брагіна О.Є.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.06.2011 р.