Постанова № 21073991, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22308/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю

представника позивача - Боєнка О.В., Сварцевич Т.П., Федорця Д.Д.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», звернулось до суду з позовною заявою до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150.

Ухвалою суду від 16.01.2012 року у відповідності до ст. 55 КАС України замінено відповідача Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області на його правонаступника,- Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» та його структурних підрозділів за період з 01.01.2008 року по завершений звітний період 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 05.1-16/_6_.

На підставі вказаного акта Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області на адресу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» направлено вимогу від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150.

Не погоджується із спірною вимогою в частині усунення порушення:

«відкоригувати у звітності та обліку підприємства та його структурних підрозділів зайво понесених сум витрат внаслідок незастосування знижувального коефіцієнту 0,6 до показників загальновиробничих витрат, визначених Держбудом України для підрядного способу будівництва при здійсненні робіт з будівництва господарським способом структурною одиницею «Донбасспеценергоремонт» ВАТ «Донбасенерго» та включення до вартості будівництва розміру кошторисного прибутку по Словянській ТЕС на суму 3452,96 тис. грн. та Старобешівській ТЕС на суму 1 564,04 тис.

Зазначає, що висновки акта перевірки на підставі яких було прийнято спірну вимогу в частині, що оскаржується є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що наслідком прийняття спірної вимоги в оскаржуваній частині, є висновки контролюючого органу щодо порушення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» п.3.1.18.3 та п. 4.2.1.4 «Правил визначення вартості будівництва» (Державні будівельні норми) ДБН Д.1.1.1-2000 із змінами та доповненнями), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 і веденими в дію з 01.10.2000 року; п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88; п.1 ст.3 , п.п. 1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.5,7,10.15 П (С)БО № 16 «Витрати», затв. Наказом МФУ від 31.12.1999 № 318, п/п 1.3.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 317 Господарського кодексу України.

Вказані порушення, полягають у не застосуванні понижуючого коефіцієнту к=0,6, при здійсненні будівництва господарським способом за період 2008-2010 р.р.; включення до актів виконаних робіт прибутку при здійсненні будівництва господарським способом за 2008-2010 роки.

Зазначене порушення привело до завищення в обліку витратної складової частини у складі собівартості виробленої електричної та теплової енергії по Словянській ТЕС на суму 3452,96 тис. грн. та Старобешівській ТЕС на суму 1 564,04 тис.

Вказує, що Державні будівельні норми ДБН Д.1.1.1-2000 є обовязковими при будівництві обєктів, що здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності, а оскільки згідно п.3.3. статуту Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» за організаційно правовою формою не є підприємством державної форми власності, а пакет акцій належить державі у розмірі 85,77%, вважає що висновки акта ревізії у частині, що стосується даного спору є необґрунтованими.

Вважає вимогу в частині, що оскаржується безпідставною та такою, що підлягає визнанню недійсною.

Просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився надав до суду письмові заперечення, згідно до яких зазначив, що «Правила визначення вартості будівництва» (Державні будівельні норми) ДБН Д.1.1.1-2000 затв. наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 є обовязковими для позивача, як підприємства з Державною формою власності.

Вважає, що доводи адміністративного позову не спростовують суті встановлених порушень, а тому немає підстав для часткового скасування спірної вимоги.

В обгрунтування своєї правової позиції посилається на ч. 1, 5 ст.2, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України», ч.2 п.2, п.3, додаток № 1 Постанови КМУ №794 від 22.06.2004 року, ч.1 ст.12, ст. 317 Господарського кодексу України, «Правила визначення вартості будівництва» (Державні будівельні норми) ДБН Д.1.1.1-2000, затв. наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (Далі за текстом,- ПАТ «Донбасенерго»), згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 23343582.

Відповідач, Державна фінансова інспекція в Донецькій області (Далі за текстом, ДФІ в Донецькій області),- є юридичною особою, утворена шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, набула усіх прав та обовязків перетвореного органу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області.

ДФІ в Донецькій області здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державної фінансової інспекції в Донецькій області 07.12.2011 року.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідачем, за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» та його структурних підрозділів за період з 01.01.2008 року по завершений звітний період 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 05.1-16/_6_ (Далі - акт ревізії) (а.с. 16-21).

Пунктом 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” встановлено право органів контрольно-ревізійної служби предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (далі Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

На підставі вказаного акта Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області на адресу ПАТ «Донбасенерго» направлено вимогу від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150 (Далі за текстом, - спірна вимога) (а.с.8-15).

Спірною вимогою в оскаржуваній частині йдеться про усунення порушення:

«відкоригувати у звітності та обліку підприємства та його структурних підрозділів зайво понесених сум витрат внаслідок незастосування знижувального коефіцієнту 0,6 до показників загальновиробничих витрат, визначених Держбудом України для підрядного способу будівництва при здійсненні робіт з будівництва господарським способом структурною одиницею «Донбасспеценергоремонт» ВАТ «Донбасенерго» та включення до вартості будівництва розміру кошторисного прибутку по Словянській ТЕС на суму 3452,96 тис. грн. та Старобешівській ТЕС на суму 1 564,04 тис.

Підставою прийняття вимоги у частині, що оскаржуєтся, є висновки акта ревізії про порушення з боку ПАТ «Донбасенерго» п.3.1.18.3 та п. 4.2.1.4 «Правил визначення вартості будівництва» (Державні будівельні норми) ДБН Д.1.1.1-2000 із змінами та доповненнями), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 і веденими в дію з 01.10.2000 року; п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88; п.1 ст.3 , п.п. 1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.5,7,10.15 П (С)БО № 16 «Витрати», затв. Наказом МФУ від 31.12.1999 № 318, п/п 1.3.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 317 Господарського кодексу України.

Вказані порушення виникли внаслідок незастосування знижувального коефіцієнту 0,6 до показників загальновиробничих витрат, визначених Держбудом України для підрядного способу будівництва при здійсненні робіт з будівництва господарським способом структурною одиницею «Донбасспеценергоремонт» ВАТ «Донбасенерго» та включення до вартості будівництва розміру кошторисного прибутку по Словянській ТЕС на суму 3452,96 тис. грн. та Старобешівській ТЕС на суму 1 564,04 тис.

В обґрунтування висновків акта ревізії покладено наступні обставини.

Згідно наданих до ревізії актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) встановлено, що Старобешівська ТЕС мала відносини з ремонтними структурними одиницями ВАТ «Донбасенерго». До актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) структурні одиниці ВАТ «Донбаснерго» по роботам Старобешівській ТЕС включали суми кошторисного прибутку, що не передбачено вимогами п. 3.1.18.3 ДБН ДБН Д.1.1.1-2000 при виконанні робіт господарським способом.

Структурні одиниці ВАТ «Донбасенерго» не мають статусу юридичних осіб. Майно (основні фонди, запаси, кошти) яке знаходиться на балансі структурних одиниць належить юридичній особі ВАТ «Донбасенерго», всі витрати та доходи за підсумками структурних одиниць зводяться по юридичній особі вцілому.

Листом від 31.03.2004 року № 10/1169 «про корегування усереднених показників» ВАТ «Донбасенерго» встановила, що оскільки розмір загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку при розрахунку форм КБ-2 визначається усередненими показниками від нормативної трудоємкості робіт, введення понижуючих коефіцієнтів до норм часу призвело до зниження економічних показників ремонтного підприємства. З 01.03.2004 року на структурних одиницях ВАТ «Донбасенерго» вводяться усереднені показники визначення загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку згідно додатку № 1, враховуючи структуру ремонтних підприємств та коефіцієнти норм часу.

Аналогічне порушення встановлено під час проведення ревізії Словянської ТЕС.

Згідно наданих до ревізії актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) встановлено, що замовник СО Словянська ТЕС і підрядник СО «Донбасенергоспецремонт» перебувають у складі однієї юридичної особи ВАТ «Донбаснерго».

Ревізією встановлено, що підрядник при розрахунку вартості будівництва «Нарощування золовідвалу № 1 до відм. 74,5 м. Словянської ТЕС» в актах виконаних робіт по формі (ф. КБ-2в) при розрахунку загальновиробничих витрат не застосовує понижуючий коефіціент К =0,6 при здійснені будівництва господарським способом як то передбачено п. 4.2.1.4 до ДБН Д.1.1.1-2000.

Крім того, ревізією встановлено, що підрядником включено до актів виконаних робіт кошторисний прибуток, що не передбачено вимогами п. 3.1.18.3 ДБН ДБН Д.1.1.1-2000 при виконанні робіт господарським способом.

Здійсненим під час ревізії розрахунком встановлено, що до актів форми (ф. КБ-2в) зайво включено загальновиробничі витрати та прибуток, а саме : загальновиробничі витрати на суму 1183505,60 гривень : за 2008 рік (1153901 х (1-0,6) = 461560,40 гривень (без ПДВ); за 2009 рік 992015 х (1-0,6)= 396806,00 гривень (без ПДВ); за 2010 рік (812848 х (1-0,6) =325139,20 гривень (без ПДВ); та кошторисний прибуток на суму 311605,00 гривень, у т.ч. за 2008 рік -126873,00 гривень (без ПДВ); за 2009 рік -184732,00 гривень без ПДВ.

При ремонті обладнання різного призначення тим же підрядником СО «Донбасенергоспецремонт», у 2010 році в актах виконаних робіт, також розраховує загальновиробничі витрати без понижувального коефіцієнта К=0,6, при виконанні робіт господарським способом, а саме до актів (ф. КБ-2в) зайво включено загальновиробничих витрат на суму 4894636,00 гривень х (1-0,6) = 1957854,40 гривень (без ПДВ).

Проте, суд не погоджується із висновками ревізійного органу з наступних підстав.

Згідно п.п.3.1.18.3 п.3.1 розділу 3 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затв. Наказом Держбуду України № 174 від 27.08.2000 (Далі за текстом,- Правил),- кошторисний прибуток в інвесторській кошторисній документації враховується при здійсненні будівництва:

- підрядним способом - в обов'язковому порядку;

- господарським способом - якщо підприємство планує прибуток від такого виду діяльності.

Згідно п.п. 4.2.1.4 п.4.2 розділу 4 Правил,- усереднені показники, що рекомендуються Держбудом для визначення трудовитрат працівників, кошти на заробітну плату яких враховується в ЗВ витратах, і коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, призначені для здійснення будівництва підрядним способом.

При здійсненні будівництва господарським способом до показників, рекомендованих Держбудом для підрядного способу будівництва, застосовується знижувальний коефіцієнт 0,6.

Разом з тим, згідно,- п.п. 4.2.1 п.4.2 Правил,- для розрахунку загальновиробничих (3В) витрат їхній перелік, наведений в додатку 19, групується в 3 блоки:

- кошти на заробітну плату працівників;

- відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

- решта статей ЗВ витрат.

Згідно п.п. 4.2.1.1 п.4.2 Правил,- кошти на заробітну плату працівників розраховуються виходячи з трудовитрат працівників, зазначених у додатку 19, і відповідної вартості людино-години.

У інвесторських кошторисах трудовитрати працівників, зазначених у додатку 19, визначаються за формулою:

Тзв=ТпвхК

де

Тзв

- трудовитрати працівників, зазначених у додатку 19, люд.-год.;

Тпв

- нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

К

- усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до трудовитрат працівників, зазначених у додатку 19.

При визначенні коштів на заробітну плату на стадії складання інвесторського кошторису вартість людино-години приймається в розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, за п'ятим нормативним розрядом на виконання робіт.

У інвесторських кошторисах усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до трудовитрат працівників, зазначених у додатку 19, приймається в розмірах, рекомендованих Держбудом.

Згідно п.п. 4.2.1.5 п.4.2 Правил,- при складанні пропозицій щодо визначення вартості будівництва підрядні організації - претенденти на виконання будівельно-монтажних робіт - розрахунково-аналітичним методом визначають кошти на:

- заробітну плату працівників, зазначених у додатку 19, з урахуванням структурного складу організації та рівня заробітної плати, що її планують отримувати на об'єкті замовлення;

- покриття решти статей ЗВ витрат, виходячи з витрат попереднього звітного періоду за цими статтями, з урахуванням потужності організації та обсягу робіт, що пропонуються до виконання.

До ціни пропозиції також включаються відрахування за встановленими законодавством нормами на соціальні заходи від заробітної плати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, та працівників, кошти на заробітну плату яких враховуються в ЗВ витратах.

До структури п. 6 Додатку № 19 Правил,- витрати на дотримання правил охорони праці, протипожежної і сторожової охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами виконання будівельно-монтажних робіт або законодавством, зокрема належать п.п.6.5 витрати на оплату праці робітників, які перебувають у штаті відособленого структурного підрозділу.

Таким чином, на думку суду, загальновиробничі витрати мають бути розраховані розрахунково - аналітичним методом за попередній період, а не із застосуванням усереднених показників, наданих Мінрегіонбудом, за наявності в будівельній організації відокремлених структурних підрозділів потрібно враховувати відповідно інші коефіцієнти,зокрема до заробітної плати в загальновиробничих витратах і до решти статей загальновиробничих витрат.

Згідно ч. 5. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Згідно загальної частини Правил, - ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Правила поширюються на підрядний, господарський та змішаний способи здійснення будівництва.

Ці норми можуть застосовуватися для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які здійснюються на будовах (об'єктах) промислового та іншого призначення, з урахуванням відповідних галузевих та технологічних особливостей. Рішення з цього питання приймаються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Держбудом.

Таким чином, аналізуючи загальну частину Правил,- вбачається, що обовязковість застосування Правил визначається не формою власності підприємства (установи), що виконує функції замовника будівництва обєкта, а джерелами фінансування обєкта.

Представником позивача у судовому засіданні було надано довідку, згідно якої повідомляє суду ті обставини, що при здійсненні господарських операцій, які стосуються даного спору, бюджетні кошти позивачем не отримувалися і не залучалися.

Суд також не погоджується із думкою ревізійного органу, що ВАТ «Донбасенерго» та ПАТ «Донбасенерго» є державними підприємствами.

Така позиція суду полягає у наступному.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського Кодексу України,- субєктами господарювання державного сектора економіки є субєкти, що діють на основі лише державної власності, а також субєкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує пятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів. Однак не всі субєкти господарювання державного сектору економіки є підприємствами державної форми власності.

Господарським кодексом України передбачено дві групи субєктів господарювання державного сектора економіки:

1) підприємства, що діють на основі лише державної власності;

2) інші субєкти державного сектора економіки, що мають, крім акціонера держави, також й інших акціонерів (учасників), однак держава забезпечує вирішальний вплив на господарську діяльність цих субєктів.

Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 63 Господарського кодексу України, яка визначає види та організаційні форми підприємств, залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Статтями 73-78 Господарського кодексу України визначаються поняття а також особливості утворення і діяльності господарської діяльності державних та комунальних унітарних підприємств.

Частина 2 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства», виділяє в окрему ланку сферу застосування цього закону, що регулює діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів.

Отже з системного аналізу положень Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України «Про акціонерні товариства», можна зробити висновок, що саме державні акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок державного майна і 100% акцій яких перебуває у державній власності, також є підприємствами державної форми власності.

Таким чином, суд вважає, що підприємствами державної форми власності є: державні комерційні підприємства, казенні підприємства, державні акціонерні товариства, 100 % акцій яких перебуває у державній власності.

Підприємства, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів, входять до державного сектору економіки, але не є підприємствами державної форми власності.

Представником позивача у судове засідання надано статути за період з 2008 по 2011 р.р., з яких вбачається, що ВАТ «Донбасенерго» та ПАТ «Донбасенерго» не є державними підприємствами.

Також представником позивача на підтвердження своєї правової позиції надано інформаційну довідку «Національного депозитарію України», згідно якої відсоток НАК «Енергетична компанія України» у статутному капіталі ПАТ «Донбасенерго» становить 85,7732 відсотка.

Таким чином, як вбачається з системного аналізу статутів ВАТ «Донбасенерго» та ПАТ «Донбасенерго» частка, що належить державі, у статутному капіталі ПАТ «Донбасенерго» складає 85,7732 відсотка, пакет акцій ПАТ «Донбасенерго» в розмірі 14,23% знаходиться у власності фізичних та юридичних осіб.

Наказом «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. N 59 та скасування нормативних документів», затверджено державні класифікатори України з наданням чинності з 1 червня 2004 р.: ДК 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання на заміну ДК 002-94.

Згідно розділу 4 Державний класифікатор "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) назва підприємства «Акціонерне товариство» має код «230», тоді як «Державне підприємство» має код «140».

Згідно довідки з ЄДРПОУ, станом на 20.04.2011 року ПАТ «Донбасенерго» за організаційно-правовою формою за КОПФГ, є Акціонерним товариством код «230».

Таким чином, у даному спірному випадку, не має підстав вважати ВАТ «Донбасенерго» та ПАТ «Донбасенерго» державними підприємствами у перевіряємий період.

Згідно ст.113 Бюджетного кодексу України,- до повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема належить здійснення контролю за:

цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

Суд звертає увагу та ті обставини, що ані у акті ревізії, ані у спірній вимозі не вказано, які саме норми бюджетного законодавства позивач порушив при здійсненні вищезазначених господарських операцій.

Також ані у акті ревізії, ані у спірній вимозі Костянтинівський КРВ не вказав, які норми бюджетного законодавства порушив позивач, а також не зазначив, що у даному випадку і у вигляді чого мала місце втрата бюджетних коштів.

До суду відповідачем також не надано доказів того, що у даному спірному випадку мала місце втрата бюджетних коштів.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем у повному обсязі не доведено правомірність прийняття спірної вимоги в частині щодо якої предявлені позовні вимоги.

Таким чином, суд вважає висновки акта ревізії у досліджуваній частині необґрунтованими, в вимогу в частині, що оскаржується такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150, задовольнити.

Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 21.07.2011 року № 05-05.1-10-14/8150 в частині усунення порушення:

«відкоригувати у звітності та обліку підприємства та його структурних підрозділів зайво понесених сум витрат внаслідок незастосування знижувального коефіцієнту 0,6 до показників загальновиробничих витрат, визначених Держбудом України для підрядного способу будівництва при здійсненні робіт з будівництва господарським способом структурною одиницею «Донбасспеценергоремонт» ВАТ «Донбасенерго» та включення до вартості будівництва розміру кошторисного прибутку по Словянській ТЕС на суму 3452,96 тис. грн. та Старобешівській ТЕС на суму 1 564,04 тис.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» витрати зі сплати судового збору на суму 28,23 грн. (двадцять вісім) гривень 23 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19 січня 2012 року

Повний текст постанови складений 24 січня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.