Постанова № 21073890, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/22297/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька

про визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення № 0011651541/0 від 30.06.2010р. на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 від 30.06.2010р. на суму 1300,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 1 січня 2010 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 7 грудня 2011 року

ОСОБА_3 – за дов. від 6 грудня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Тепломережа» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення № 0011651541/0 від 30.06.2010р. на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 від 30.06.2010р. на суму 1300,72 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі – Закон №2181) за порушення граничного строку сплати грошових зобов’язань із земельного податку, оскільки податковим органом не враховано призначення платежу, зазначене в платіжних дорученнях платника податків. Вважає, що строки сплати податкових зобов’язань з податку на землю встановлені Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-XII, тому застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-IIIє безпідставним.

Позивач зазначив, ним своєчасно сплачені податкові зобов’язання за грудень 2009р., лютий, березень 2010р. Зазначає, що податковим законодавством, що було чинним на момент сплати, не передбачені повноваження податкового органу спрямовувати кошти у погашення податкового боргу за попередні податкові періоди. Тому відсутні правові підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вважали, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв’язку з тим, що позивачем були порушені строки сплати податкових зобов’язань. Зазначає, що за порушення норм ст.ст. 26, 27 Закону України «Про плату за землю» застосовуються штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, так як податок на землю є загальнодержавним податком. Облік платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів, згідно із п.1.4 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженою наказом ДПА України № 276 від 18.07.06р. Згідно із п. 1.6 цієї Інструкції проведення операції в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язанню, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення (п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181).

На підставі вищевикладеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Тепломережа» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.04.1996р., включене до ЄДРПОУ за номером 05473192 (арк. справи 48), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 28.01.2004р.

15.06.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на землю до бюджету, за результатами якої складено акт № 5107/1541/05473192 від 15.06.2010р. (арк. справи 24, 25).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.06.2010р. № 0011641541/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 20% за порушення пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 7 Закону № 2181 за платежем: податок на землю в сумі 1300,72 грн. та від 30.06.2010р. № 0011651541/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 10% за порушення пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 7 Закону № 2181 за платежем: податок на землю в сумі 344,07 грн. (арк. справи 8, 9).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення, зокрема, ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535Х-ІІ, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535Х-ІІ, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (до 01.01.2011р.) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Стосовно доводів позивача про те, що правовідносини не регулюються Законом № 2181, слід зазначити, що це твердження є помилковим. Закон України «Про плату за землю», згідно із його преамбулою, визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Статтями 26, 27 цього Закону встановлено, що за порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Водночас, спеціальним законом з питань оподаткування був Закон № 2181 (діяв до 01.01.2011р.), який і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

При вирішенні спірних правовідносин загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною.

Оскільки, спеціальним законом в частині нарахування фінансових санкцій за порушення строків сплати податку за землю є Закон № 2181, а загальним - Закон № 2535, який встановлює лише строки сплати цього податку, то податковим органом повинен застосовуватись Закону № 2181 при нарахування штрафних санкцій.

Виходячи з того, правовідносин щодо сплати податкових зобов’язань до 01.01.2011р. регулювалися Законом № 2181, факт наявності правопорушення суд встановлює за нормами наведеного Закону.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 25), нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вони прийняті за затримку на 70 та 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на землю, який виник на підставі розрахунків № 1107 від 27.01.2009р. за жовтень, листопад, грудень 2009р., № 1275 від 26.01.2009р. за січень, лютий, березень 2010р. та уточнюючого розрахунку № 25809 від 23.04.2010р. за січень, лютий 2010р.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штрафні санкції нараховані в результаті сплати податкових зобов’язань відповідними платіжними дорученнями.

Як вбачається з платіжного доручення від 08.02.2010р. № 58 (арк. справи 15) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за січень 2010р. в сумі 2127,31 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 909,35 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов’язань за жовтень 2009р. і частину (в сумі 1656,71 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за листопад 2009р.

Платіжним дорученням від 22.02.2010р. № 01 (арк. справи 17) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за лютий 2010р. в сумі 387,74 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 369,96 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за листопад 2009р.

Платіжним дорученням від 23.02.2010р. № 35 (арк. справи 14) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за лютий 2010р. в сумі 1739,57 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 132,60 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов’язань за листопад 2009р. і частину (в сумі 1521,25 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за грудень 2009р.

Платіжним дорученням від 26.02.2010р. № 229 (арк. справи 13) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за березень 2010р. в сумі 800,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 135,43 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за грудень 2009р.

Платіжним дорученням від 16.04.2010р. № 74 (арк. справи 53) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за квітень 2010р. в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 157,33 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за січень 2010р.

Платіжним дорученням від 21.04.2010р. № 55 (арк. справи 10) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за квітень 2010р. в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 568,25 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов’язань за лютий 2010р.

Платіжним дорученням від 22.04.2010р. № 51 (арк. справи 19) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за уточнюючим розрахунком на 2010р. від 23.04.2010р. № 25809. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 568,25 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за лютий 2010р.

Платіжним дорученням від 26.05.2010р. № 03 (арк. справи 51) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за травень 2010р. в сумі 1 200,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 1195,86 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за лютий 2010р.

Платіжним дорученням від 27.05.2010р. № 61 (арк. справи 52) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за травень 2010р. в сумі 1204,29 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 134,22 грн.) також спрямовано на погашення податкових зобов’язань за лютий 2010р., частину коштів (в сумі 551,96 грн.) на погашення податкових зобов’язань за січень, лютий 2010р. за уточнюючим розрахунком від 23.04.2010р. № 25809 та частину коштів (в сумі 505,12 грн.) на погашення податкових зобов’язань за березень 2010р.

Платіжним дорученням від 10.06.2010р. № 45 (арк. справи 49) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за червень 2010р. в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 992,35 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за березень 2010р.

Платіжним дорученням від 11.06.2010р. № 69 (арк. справи 50) позивач сплачував податкові зобов’язання з податку за землю за липень 2010р. в сумі 1403,29 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 905,82 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов’язань за березень 2010р.

Зазначені операції відображені у зворотному боці облікової картки позивача (арк. справи 56 – 62).

Згідно із пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом № 2181.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум податкових зобов’язань із земельного податку з посиланням на норми Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 9 КАС України, якою закріплений принцип законності при вирішенні справи, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 218, який має вищу юридичну силу, був визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначала коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначала, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлювала право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не було передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999Р. № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно із п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення № 0011651541/0 від 30.06.2010р. на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 від 30.06.2010р. на суму 1300,72 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька № 0011651541/0 від 30.06.2010р. на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 від 30.06.2010р. на суму 1300,72 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Тепломережа» витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 грн. 55 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 26 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.