Постанова № 21073892, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. справа № 2а/0570/21544/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез

до Державної податкової інспекції у м. Торезі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002031510 від 06.09.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, № 0002011510 від 06.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0002021510 від 06.09.2011р. з податку на додану вартість

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 10 жовтня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 2 листопада 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002031510 від 06.09.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, № 0002011510 від 06.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0002021510 від 06.09.2011р. з податку на додану вартість.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002031510 від 06.09.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, № 0002011510 від 06.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0002021510 від 06.09.2011р. з податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів є необґрунтованими, оскільки зроблені всупереч вимогам діючого законодавства. Висновки акту перевірки про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави, передбаченої ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.

ТОВ «Тандем 2006» здійснює господарську діяльність відповідно до статуту з метою отримання прибутку, що підтверджується фінансовою звітністю. Так, за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. ТОВ «Тандем 2006» задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 16 0179 820,00 грн. Згідно довідки з ЄДРПОУ основні види діяльності «Тандем 2006» є агломерація кам'яного вугілля, добування та збагачення кам'яного вугілля та інші види оптової торгівлі. Здійснюючи господарську діяльність, ТОВ «Тандем 2006» укладено з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» догоори поставки №01/03-У від 01.03.2011р., № ТН1115 від 01.04.2001р. та договір поставки від 01.02.2001р. № ТН1114 з ТОВ «Ален-Груп» на постачання вугільної продукції згідно специфікацій.

Відповідно до умов п. 3.1 договору № ТН1114 від 01.02.2001р. ТОВ «Ален-Груп» здійснило поставку товару на адресу позивача автомобільним транспортом за адресою м. Торез, станція Воскресенька. В наданих для перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) в графі «Вантажоодержувач» зазначено ТОВ «Тандем 2006», в графі «Пункт розвантаження» - м. Торез. Позивач прийняв товар відповідно до супроводжувальних документів, про що свідчать підписи та печатки на ТТН, видаткових накладних, як постачальника так і ТОВ «Тандем 2006» та оплатив його вартість, що встановлено в акті.

В зв'язку з цим, висновок, викладений в акті, що факт втримання товару не підтверджується, оскільки ТОВ «Тандем 2006» не мало можливості отримати товар у м. Шахтарську - не ґрунтується на підтверджуючих документах та не відповідає дійсності.

Щодо висновку, викладеного в акті, що під час перевірки не надано актів приймання передачі ТМЦ, що передбачено договором та вимагає Інструкція про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення по кількості П-6, а тому не підтверджено факт отримання товару, зазначає, що сторони, укладаючи договір, в п. 5.1 передбачили, що приймання товару по фактичній кількості здійснюється у вантажоодержувача у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6. Ця інструкція не вимагає складання акту приймання-передачі у разі відповідності кількості та якості товару зазначеному в транспортному супроводжувальному документі, а визначає дії сторін та порядок прийняття продукції у разі виявлення пошкодження, псування, невідповідності найменування або ваги чи кількості місць даним вказаному в транспортному документі. У свою чергу, договором не передбачено, що товар приймається саме за актами-приймання передачі. Договором (п. 3.3.) передбачено надання постачальником покупцю оригіналу акту приймання передачі і не надання такого акту приймання-передачі свідчить лише про порушення умов договору постачальником, а датою поставки є дата виписки видаткової накладної (п.3.4 договору).

Зазначає, що в акті не зафіксовано порушення позивачем вимог норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, які визначають правила ведення бухгалтерського обліку та обовязковість наявності первинних документів. Тому вважає, що позивачем не порушені вимоги ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині формування валових витрат та ст. 198 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту.

Під час перевірки було надано усі документи, які підтверджують факт отримання товару від постачальників та право на формування валових витрат податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп». Усі бухгалтерські проводки відображені в журналах № 631, 281, 26, згідно первинних документів.

Зауважує, що під час проведення перевірки не досліджено та не надано уваги наявності ділової мети у діях платника податку. Згідно первинних документів вугілля АР потрапило на вугільний склад для подальшої переробки (інформація про рух товару відображена у відповіді № 371 від 22.08.2011р. на лист від 12.08.2011р. №9994/10/23-112, та № 370 від 22.08.11 на лист від 12.08.2011р. №9993/10/23-112), а це свідчить, що платник податку придбавши кам'яне вугілля мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності по збагаченню кам'яного вугілля з метою одержання прибутку.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що в ході перевірки позивачем не надано акти приймання - передачі ТМЦ, що передбачено договором, та акти приймання товару від ТОВ «Будівельна компанія МКС Донстройсервіс», що не відповідає вимогами пунктів 2, 5, 12, 26, 28 Інструкції № П-6. Позивачем також не було надано акти приймання товару та картки складського руху, що відображають рух товару, придбаного у ТОВ «Будівельна компанія МКС Донстройсервіс», що є порушенням п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктам 1.2., 2.1., 2.7., 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, до ДПІ у м. Торезі надійшов акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.08.11 № 12/23-2/35375075 про проведення камеральної перевірки ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., за висновками якого укладені угоди виконувались протягом перевіряємого періоду між вищезазначеними підприємствами в порушення п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України та не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, проведені операції не спричинили реального настання правових наслідків, так як первинні документи, складені від імені вищезазначених підприємств, не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Тандем 2006»» не надано в повному обсязі документи, що підтверджують факт отримання товару, зазначені операції не містять по своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект за результатами підприємницької діяльності.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході перевірки ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» встановлено, що місцезнаходження підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Донецьк, вул. Артема, 41. Філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів за іншими адресами ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» не має. При здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання вугільної продукції від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» встановлено, що в ТТН в графі «Пункт навантаження» зазначено: м. Шахтарськ. В м. Шахтарську філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» не має, тобто ТОВ «Тандем 2006» не мало можливості отримати у м. Шахтарську вугільну продукцію від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс».

Таким чином, факт отримання вугільної продукції від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» не підтверджується, в звязку з чим підприємством порушено п. 5.1., п. п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в частині включеної до складу валових витрат суми від операцій з від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс», що не підтверджена відповідними документами, у розмірі 702925,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011р. 383837,00 грн., за 2 кв. 2011 р. 319088,00 грн.

Письмові пояснення стосовно виявлених в ході перевірки порушень діючого законодавства посадовими особами ТОВ «Тандем 2006» не надані.

Позивачем наданий уточнюючий розрахунок від 30.06.11 № 9004415760, в якому відкоригований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ален-Груп» в бік зменшення на суму 232970,00 грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Тандем 2006» показників декларацій з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з придбання вугільної продукції: від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» на 412 970 грн., в т. ч. за березень 2011р. на 232970,00 грн., за квітень 2011р. - на 146667,00 грн., травень 2011 р. - на 33333,00 грн.; від ТОВ «Ален-Груп» у лютому 2011р. на 113867,00 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки позивачем не надано акти приймання - передачі ТМЦ, що передбачено договором, та акти приймання товару від ТОВ «Ален-Груп».

Крім того, до ДПІ у м. Торезі надійшов акт ДПІ у Київському районі м. Донецька від 04.08.2011р. № 8316/15-413 про проведення невиїзної перевірки ТОВ «Ален-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень - квітень 2011р., за висновками якого, укладені угоди виконувались протягом перевіряємого періоду між ТОВ «Тандем 2006» та ТОВ «Ален-Груп» в порушення п. п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України та не спричиняють сильного настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Місцезнаходження ТОВ «Ален-Груп» згідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Донецьк, вул. Університетська, 80а. Філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів за іншими адресами ТОВ «Ален-Груп» не має.

У ТТН в графі «Пункт навантаження» зазначено: м. Шахтарськ. В м. Шахтарську філій, дочірніх підприємств, відокремлених підрозділів ТОВ «Ален-Груп» не має, тобто ТОВ «Тандем-2006» не мало можливості отримати у м. Шахтарську вугільну продукцію від ТОВ «Ален-Груп».

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Тандем 2006» не надано акти приймання - передачі ТМЦ, що передбачено договором, та акти приймання товару від ТОВ «Ален-Груп». Таким чином, факт отримання вугільної продукції від ТОВ «Ален-Груп» не підтверджується, в звязку з чим підприємством порушено п.п. 198.1, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України в частині включеної до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з ТОВ «Ален-Груп», що не підтверджена відповідними документами у розмірі 113 867 грн. в лютому 2011р.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Донецької області 24.07.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34513163, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Торезі з 26.07.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з наказу ДПІ у м. Торезі від 26.08.2011р. № 686 (арк. справи 17, том 2) документальна позапланова виїзна перевірка позивача проведена у зв'язку з отриманням актів перевірок від 04.08.2011р. № 12/23-2/35375057 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, від 30.05.2011р. № 3210/15-2/36981955 ДПІ у Київському районі м. Донецька, на виконання вимог п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та враховуючи те, що позивачем у повному обсязі не надані пояснення та документальне підтвердження здійснення взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален - Груп».

Серед прав, наданих податковим органом, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення позапланової перевірки, яка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем були направлені позивачу запити від 12.08.2011р. № 9993/10/23-112 та № 9994/10/23-112 (арк. справи 11, 13, том 2) щодо надання інформації та копій первинних бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален - Груп».

На дані запити позивачем надані відповіді листами від 22.08.2011р. № 370/08/11 та № 371/05/11 (арк. справи 12, 14, том 2). А саме, надані пояснення копії документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален - Груп»: договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Таким чином, позивач надав пояснення та їх документальне підтвердження на письмові запити відповідача. Разом з тим, оскільки позивачем не надані акти приймання-передачі товару та картки складського руху, податковим органом проведена перевірка відповідно до даних актів перевірок ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Згідно із п. 78.5. ст. 78 цього Кодексу, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, згідно із п. 81.1. ст. 81 Кодексу, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Направлення на перевірку від 29.08.2011р. №№ 509/23-211 та 510/23-211 вручені позивачу під розпис 29.08.2011р. (арк. справи 18, 19, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства в частині порядку її проведення, підстави для не допуску посадових осіб до проведення перевірки відсутні.

У період з 29.08.2011р. по 02.09.2011р. ДПІ у м. Торезі проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален - Груп» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 09.09.2011р. № 820/23-2/34513163 (арк. справи 14 48, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 06.10.2011р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 5.1., пп. 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002011510, яким позивачу визначена сума грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 169350,00 грн., у тому числі 169349,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 50, том 1).

За результатами перевірки 06.10.2011р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, за порушення пп. 198.1. п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002031510, яким позивачу зменшена сума відємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2011р. в сумі 88484,00 грн. (арк. справи 49, том 1).

Крім того, за результатами перевірки 06.10.2011р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення пп. 198.1. п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002021510, яким позивачу визначена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 526838,00 грн., у тому числі 526837,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 51, том 1).

Рішенням ДПА у Донецькій області від 27.10.2011р. № 19739/10/25-113-1 (арк. справи 66 74, том 1) вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 169349,00 грн. по операціям з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» у звязку з наступним.

Позивачем були укладені договори постачання з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» від 01.03.2011р. № 01/03-У та від 01.04.2011р. № ТЕ1115 на постачання вугільної продукції згідно із специфікаціями (арк. справи 75, 76, 98, 99, том 1). Відповідно до умов договору, постачання товару здійснюється на умовах, вказаних у додатку: DАТсклад покупця, ст. Воскресенська, д.8, поставка здійснюється автотранспортом, наданим (вказаним) постачальником. Постачальник передає покупцю: рахунок-фактуру, матеріальну накладну, податкову накладну. Датою поставки є дата виписки матеріальної накладної. Згідно із розділом 5 договорів, приймання товару по кількості та якості здійснюється з Інструкціями № П-6 та № П-7, затвердженими відповідними постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та від 25.04.1966р. Сторони підписали специфікації на постачання вугільної продукції на суму 1 398 042,00 грн. з ПДВ та на суму 3030000,00 грн. (арк. справи 77, 100, том 1).

На виконання умов договорів між сторонами були підписані накладні, видаткові накладні (арк. справи 78 81, 101, 102, том 1). Постачальником були видані позивачу податкові накладні (арк. справи 90 97, 108 110, том 1) та ТТН (арк. справи 82, 89, 103 107, том 1). Розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями.

Зазначені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки.

Відповідно до ТТН (арк. справи 82, 89, 103 107, том 1), вугільна продукція постачалась із м. Шахтарську до м. Торезу. Вантаж був одержаний посадовою особою ТОВ «Тандем 2006» в м. Торезі, про що свідчать підписи та печатки на ТТН.

Витрати в сумі 702925,00 грн. по операціям з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» включено до складу валових витрат, у т.ч. 383837,00 грн. у І кв. 2011р., 319088,00 грн. у ІІ кв. 2011р.

За висновками акту перевірки вищевказані обставини по операціям з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс», а також операції з ТОВ «Ален-Груп» призвели до заниження податку на додану вартість на суму 526837,00 грн. за лютий травень 2011р. та завищення відємного значення податку на додану вартість на 88484,00 грн. за цей же період.

Судом встановлено, що позивачем був укладений договір постачання з ТОВ «Ален-Груп» від 01.02.2011р. № ТЕ1114 на постачання вугільної продукції згідно із специфікаціями (арк. справи 111 - 113, том 1). Відповідно до умов договору (специфікації), постачання товару здійснюється на умовах ЕХW - склад ТОВ «Тандем 2006» м. Торез, ст. Воскресенська, д. 8, поставка здійснюється автотранспортом постачальника. Постачальник передає покупцю: рахунок-фактуру, матеріальну накладну, податкову накладну. Датою поставки є дата виписки матеріальної накладної. Сторони підписали специфікації на постачання вугільної продукції на суму 681600,00 грн. з ПДВ (арк. справи 113, том 1).

На виконання умов договорів між сторонами були підписані накладні (арк. справи 114 - 117, том 1). Постачальником були видані позивачу податкові накладні (арк. справи 134 141, том 1) та ТТН (арк. справи 118 133, том 1). Розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями.

Зазначені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки.

Відповідно до ТТН, вугільна продукція постачалась із м. Шахтарську до м. Торезу. Вантаж був одержаний посадовою особою ТОВ «Тандем 2006» в м. Торезі, про що свідчать підписи та печатки на ТТН.

Як вказано в акті перевірки, позивач не надав акти приймання-передачі ТМЦ, що передбачено договором та акти приймання товару у відповідності до вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості та кількості, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та П-7.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що відсутність актів приймання-передачі продукції, наявність яких передбачена вимогами вказаної Інструкції свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст. 9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До обовязкових реквізитів первинних документів ч. 2 ст. 9 цього Закону віднесені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначений закон вимагає наявність у платника податків переліку певних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Цей перелік не є вичерпним.

Окрім наведеного Закону, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів підприємствами незалежно від форм власності встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (надалі Положення 88).

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для надання первинним документам статусу документів, які можуть підтверджувати факт проведення господарської операції, та бути підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, вони мають відповідати наведеним вище обовязковим реквізитам.

Відповідно до п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виконання договорів підтверджується оформленими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутність інформації про наявність у ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» у м. Шахтарську структурних одиниць є свідченням зазначення неправдивої інформації у ТТН стосовно пункту навантаження м. Шахтарськ. Такий висновок зроблений податковим органом на підставі висновків актів камеральних перевірок ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.08.2011р. № 12/23-2/35375075 та ДПІ у Київському районі м. Донецька від 30.05.2011р. № 321/15-2/36981955 (арк. справи 223 - 231, 235 243, том 1), якими досліджені установчі документи, податкова звітність підприємства з використанням баз даних податкового органу. Фактично первинні документи ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» не досліджувалися, вихід на місцезнаходження підприємств не здійснювався.

Стосовно визначення грошових зобовязань з податку на додану вартість, суд зазначає, що згідно із п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, операції по придбанню вугільної продукції підтверджені первинними документами. Дані операції викликали зміни в структурі активів позивача, що підтверджено податковим органом в ході перевірки. Зокрема, відповідачем досліджена кореспонденція бухгалтерських рахунків позивача, головна книга, журнали ордери тощо, в яких зафіксований рух отриманих товарів та сплата коштів контрагентам.

Крім того, згідно задекларованих показників за 2010р., ІІ кв. 2011р. у деклараціях з податку на прибуток вбачається динаміка збільшення валових витрат протягом 2010р., зменшення у ІІ кв. 2011р., збільшення валового доходу протягом вказаного періоду.

Після придбання вугілля воно потрапило на вугільний склад покупця для подальшої переробки, про що позивач зазначив у запереченнях на акт перевірки (арк. справи 53, 54, том 1). Згідно довідки позивача, на балансі ТОВ «Тандем 2006» знаходиться головний технологічний комплекс, інв. № 401 вартістю 5233514,76 грн., розташований за адресою: м. Торез, ст. Воскресенська, 8, введений в експлуатацію 04.06.2007р., який використовується для збагачення та розсіву по класам вугілля марки антрацит (арк. справи 212, том 1).

Позивачем також надана довідка про рух рядового вугілля та продуктів збагачення за лютий червень 2011р. (арк. справи 34, том 2), з якої вбачається, що вугілля, отримане від ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп», було перероблено. З нього отримані відповідні сорти вугілля АКО, АО, АМ, АС, АШ. Потім перероблене вугілля було реалізовано іншим субєктам господарювання, зокрема - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» за договором № 12-11-У від 12.11.2007р. (арк. справи 152 - 167, том 1).

Стосовно посилань відповідача на те, що аналіз податкової звітності у ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» є свідченням відсутності у цих підприємств працівників, складських приміщень, устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суд зазначає, що наявність у штаті контрагентів однієї особи та відсутність інформації про основні фонди і орендовані приміщення, отриманої з декларацій не є достатнім свідченням неможливості виконання послуг, оскільки одні лише відомості декларації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у субєкта господарювання. Крім того, відповідачем фактично не досліджено це питання шляхом здійснення виїзної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судом досліджені довідки з Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» станом на 15.11.2011р. (арк. справи 6 10, том 2). З довідок вбачається, що зазначені підприємства під час здійснення операцій з постачання товарів та складення первинних документів (, І, ІІ кв. 2011р.) було зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, постачальники позивача на час здійснення господарських операцій були юридичними особами, а як наслідок - мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Згідно із п.п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 184.1. ст. 184 ПК України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно із п. 1 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1400/18695, реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп», як постачальниками вугілля, складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних зазначені підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відомості щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ відсутні.

Таким чином, ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» на момент виписки податкових накладних були платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто він має право на формування податкового кредиту.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 198.1., 198.6. ст. 198 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит та відємне значення З ПДВ по операціям з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» є неправомірним.

До акту перевірки надані пояснення родичів директора ТОВ «Ален-Груп» ОСОБА_5 брата ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7, з яких вбачається, що родичі не обізнані про те, що ОСОБА_5 є директором ТОВ «Ален-Груп», з його слів - він виїхав, а куди родичам не відомо (арк. справи 333, 334, том 1).

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в ході зустрічної також встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області 17.06.2011р. порушено кримінальну справу № 1652 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва у відношенні посадових осіб ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс». Відповідно до листа Червоногвардійського РВ Макіївського МВ ГУ ГУМВС України в Донецькій області, директор ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» ОСОБА_8 знаходиться у розшуку з 02.10.2006р., який зниклий безвісті відповідно до матеріалів справи ОРД № 27-820 від 02.10.2001р.

Ухвалою від 08.12.2011р. було зобовязано Управління Служби безпеки України в Донецькій області надати суду для огляду матеріали кримінальної справи № 1652, порушеної 17.06.2011р. за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва, у відношенні посадових осіб ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» (протоколи слідчих дій, відомості щодо передання справи до суду, результати розгляду справи судом тощо), а також зобовязано Червоногвардійський РВ Макіївського МВ ГУ ГУМВС України в Донецькій області надати суду для огляду матеріали справи ОРД № 27-820 від 02.10.2001р. стосовно директора ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» ОСОБА_8, відомості щодо останнього місця його проживання (перебування).

Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області надано постанову про порушення кримінальної справи від 17.06.2011р. № 1652 (арк. справи 56, 57, том 2) по факту фіктивного підприємництва, тобто, придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення безтоварних операцій.

Інших документів, матеріалів слідчим відділом не надано. Одночасно повідомлено, що дані досудового слідства не можуть бути розголошені згідно ст. 121 КПК України. У звязку з цим, а також, враховуючи сплив строків досудового слідства, слідчий відділ не має можливості надати матеріали кримінальної справи.

Також на вимогу суду Червоногвардійським РВ Макіївського МВ ГУ ГУМВС України в Донецькій області не надані матеріали справи ОРД № 27-820 від 02.10.2001р. стосовно директора ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» ОСОБА_8 та відомості щодо останнього місця його проживання (перебування).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд не може прийняти до уваги як доказ здійснення безтоварних операцій лише відомості, викладені в акті перевірки щодо перебування у розшуку директора ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» ОСОБА_8 та пояснення родичів директора ТОВ «Ален-Груп» ОСОБА_5

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таких доказів відповідачем не надано.

Відповідачем не було доведено, що господарські зобовязання, що виникли між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» і ТОВ «Ален-Груп» не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, застосування до нього штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002031510 від 06.09.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, № 0002011510 від 06.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0002021510 від 06.09.2011р. з податку на додану вартість задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення № 0002031510 від 06.09.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, № 0002011510 від 06.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, № 0002021510 від 06.09.2011р. з податку на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 33 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.