Постанова № 21071940, 13.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

13.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/12074/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача Сєдова О.М.,

представника відповідача Мельник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»до Управління пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», звернувся до суду з позовом про скасування рішення УПФУ в м. Павлограді від 19.05.11 №562. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на момент прийняття спірного рішення норма закону, на підставі якої до товариства застосована штрафна санкція, втратила чинність, крім того, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення, а строк подачі відомостей, за несвоєчасність подання яких відповідачем застосовано штрафну санкцію, сплив 01.04.08. Також позивачем зазначено, що у 2008 р. відповідачем була проведена перевірка позивача щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в ході проведення якої порушення позивачем строків подання відомостей виявлено не було.

В судовому засіданні, при обговоренні питання щодо підтримання та обґрунтування заявленого у позовній вимозі клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення представник позивача відмовився від зазначеного клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Також в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги щодо скасування спірного рішення УПФУ від 19.05.11, наполягаючи на їх задоволення з підстав, наведених у позові.

Відповідач заявив клопотання про заміну УПФУ в м. Павлограді на її правонаступника УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі, надавши виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Суд відмічає, відповідно до ч.1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. За таких обставин, суд ухвалив замінити УПФУ в м. Павлограді її правонаступником УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі.

В судовому засіданні, представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову, зазначивши, зокрема, що відповідно до ч.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, що слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення Пенсійним фондом України про їх застосування.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи з ідентифікаційними кодом 00178353. Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування на час виникнення спірних правовідносин.

Як встановлено судом, Відповідачем відносно Позивача складений Акт про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України від 10.05.11 №149 (а.с.23). За змістом зазначеного акту відповідачем встановлено, що Позивач несвоєчасно надав відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку на ОСОБА_4, а саме строк подачі таких відомостей до 01.04.08, відомості надано Позивачем - 06.05.11. Враховуючи порушення, встановлені означеним Актом, відповідачем прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України від 19.05.11 №562 (а.с.25).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та подання відповідної звітності визначений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1 (далі Інструкція №21-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.04, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо суми нарахованих внесків загальнообовязкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління ПФУ від 05.11.09 №26-1 (далі Порядок №26-1), Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.04 №7-6 (далі Порядок №7-6), в редакцій на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, зокрема, обовязок страхувальника (позивача) подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п.1.3 Порядку №7-6 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несвоєчасне подання звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом враховано, що з 01.01.11 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким правова норма ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключена. Між тим, враховуючи положення п. 7 Прикінцевих та перехідних положень згаданого Закону, відповідно до яких на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд доходить до висновку, що за органами Пенсійного фонду збережені повноваження застосування фінансових санкцій, в тому числі за несвоєчасне подання звітності, передбаченої законодавством, в редакції що діяло до 01.01.11.

З огляду на викладене суд доходить до висновку про те, що подання позивачем 06.05.11 звітності у відношення ОСОБА_4., яка мала бути ним подана до 01.04.08, свідчить про наявність в діях останнього складу порушення, скоєного 01.04.08, а саме порушення страхувальником встановлених законодавством граничних строків подання звітності, за що для нього мали настати негативні наслідки у вигляді застосування Управлінням пенсійного фонду України фінансових санкцій.

Між тим, суд відмічає, що реалізація контролюючим органом своїх повноважень має відбуватись обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. При вирішення даного спору питання своєчасності застосування органом Пенсійного фонду України нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій має принципове значення, з огляду на положення ст.ст. 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України, якірегулюють порядок застосування до субєктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Так, зокрема, ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. При цьому суд враховує положення наведені відповідачем положення ч. 15 ст. 106 Закону, відповідно до яких строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, та зазначає, що предметом заявленого позову є спірне питання правомірності застосування, а не стягнення таких сум фінансових санкцій та пені.

Отже, судовим розглядом справи встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідач у травні 2011р. застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 28976,75 грн. за несвоєчасне подання звітності, строк подання якої сплинув 01.04.08, тобто поза межами річного строку, що свідчить про порушення відповідачем встановлених строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

За викладених обставин, відповідач, діючи у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобовязаний був при вирішення питання щодо прийняття рішення про застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій та нарахованих сум пені врахувати положення ст.250 ГК України. З огляду на наведене, факт незаконності оскаржуваного рішення знайшов своє підтвердження, відтак позов підлягає задоволенню, а спірне рішення від 19.05.11 №562 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 94, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області від 19.05.11 №562.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 09.12.11.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >А.О. Коренев

< Текст >