Постанова № 21071620, 07.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

07.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/6925/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни <Текст > при секретаріЛуговій В.О. за участю: представників позивача представника відповідача Брисіна О.В., Куракова П.І. Казанцевої В.Л. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська виробнича база» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська виробнича база» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000712320/0 та від 30.05.2011 року №0000702320/0. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені в акті перевірки порушення з боку підприємства повністю відсутні, а тому відсутні правові підстави для винесення податкових-повідомлень рішень.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення від 11.07.2011 року, які містяться в матеріалах адміністративної справи та пояснив в судовому засіданні, що актом перевірки ТОВ «Колідо» від 05.04.2011 року встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Транспортні витрати повязані із придбанням та поставкою товару на ТОВ «Нікопольська виробнича база» відсутні. Розрахунок по операціям позивача з ТОВ «Колідо» не здійснено.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська виробнича база» зареєстроване виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 26.02.2007 року та знаходиться на обліку в Нікопольській обєднаній державній податковій інспекції.

Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у звязку з ненаданням ТОВ «Нікопольська виробнича база» в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження з питань, які виникли по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо», відповідно до наказу №788 від 28.04.2011 року, направлень від 28.04.2011 року №141/232 та від 05.05.2011 року № 177/232 з урахуванням акту перевірки ТОВ «Колідо», проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нікопольська виробнича база» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 460/232/34919326 від 16 травня 2011 року, яким встановлені порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року на загальну суму 13420,48 гривень, у тому числі за 3 квартал 2010 року - у сумі 1821,58 гривень, за 2010 рік у сумі 13420,48 гривень; порушення пп.7.2.3, 7.2.4, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року на загальну суму 10990,00 гривень, у тому числі: за вересень 2010 року у сумі 1457,00 гривень, за листопад 2010 року у сумі 9533,00 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000712320/0 від 30.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача по податку на прибуток на загальну суму 16775,60 гривень, в тому числі за основним платежем 13420,48 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) 3355,12 гривень; № 0000702320/0 від 30.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача по податку на додану вартість на загальну суму 13737,50 гривень, в тому числі за основним платежем - 10990,00 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) 2747,50 гривень.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Колідо» видало податкову накладну від 24.09.2010 року №240907 ТОВ «Нікопольська виробнича база» на підставі рахунку №2/24-09 від 24.09.2010 року на товари на суму 8 743,56 гривень, в тому числі ПДВ 1457,26 гривень та видаткову накладну №2409-07 від 24.09.2010 року на дверний блок 1 шт., вікна ПВХ 2120х2170 2шт., вікна ПВХ 1700-1860 2шт., всього на суму 8743,56 гривень. 23.11.2010 року ТОВ «Колідо» видало податкову накладну на товари №231102 на суму 57197,14 гривень, в т.ч. ПДВ 9532, 86 гривень та видаткову накладну від 23.11.2010 року №231102. Однак, суд зазначає, що податкові накладні, оформлені не належним чином, оскільки не містять прізвища посадової особи, якою були складені податкові накладні від ТОВ «Колідо», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Колідо» за товари проведено не було.

На підтвердження використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду накладну №60 від 06 вересня 2010 року, відповідно до якої ТОВ «Нікопольська виробнича база» поставило Першотравенській сільській раді, згідно договору № 1/27 від 06.09.2010 року, дверний блок 1 шт., вікна ПВХ 2120х2170 2шт., вікна ПВХ 1700-1860 2шт. та було видано податкову накладну №3 від 06.09.2010 року. Однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було раніше продано товар, а саме: дверний блок 1 шт., вікна ПВХ 2120х2170 2шт., вікна ПВХ 1700-1860 2шт., ніж придбано цей товар у ТОВ «Колідо». Також, позивачем надані документи на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності отриманого по податковій накладній від 23.11.2011 року, однак, як вбачається з документів наданих до суду та до органів податкової служби товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольська виробнича база» було раніше продано товар ніж придбано цей товар у ТОВ «Колідо», що підтверджується накладною №77 від 11.11.2010 року, податковою накладною від 11.11.2010 року №3, накладною №76 від 04.11.2010 року, податковою накладною від 04.11.2010 року №1, накладною №81 від 18.11.2010 року, податковою накладною від 18.11.2010 року №7, накладною №82 від 19.11.2010 року, податковою накладною від 19.11.2010 року №8, податковою накладною від 05.11.2010 року №2, накладною №85 від 30.11.2010 року, податковою накладною від 30.11.2010 року №13, податковою накладною №6 від 18.11.2010 року, таким чином зазначені документи не можуть бути належними доказами використання придбаного товару у господарській діяльності ТОВ «Нікопольська виробнича база».

До суду представником позивача надано документи щодо продажу контрагентам товарів раніше ніж їх придбання позивачем у ТОВ «Колідо», а саме: копію гарантійного листа №1/06-09/10 від 06.09.2010 року, копію акту від 06.09.2010 року, копію акту від 25.09.2010 року, копію гарантійного листа №1/04-11/10 від 04.11.2010 року, копію акту від 04.11.2010 року, копію акту від 30.11.2010 року, зазначені документи укладені між позивачем та СПДФОП ОСОБА_6, однак суд до зазначених документів ставиться критично та не бере їх до уваги на підтвердження реальності вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Колідо» оскільки, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року передбачено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до п.3 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р., облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах. До перевірки зазначені документи надані не були. В наданих під час проведення перевірки документах бухгалтерського обліку відсутні відомості щодо здійснення господарської операції по отриманню від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей. Відомості аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та замовниками (рахунок 631) за вересень та листопад 2010 року не містять інформації про отримання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 будь - яких товарно-матеріальних цінностей. Відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (рахунок 361) за вересень та листопад 2010 року не містять інформації про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 будь-яких товарно-матеріальних цінностей, копії зазначених відомостей містяться в матеріалах справи.

З довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, податкових накладних №10 від 20 грудня 2010 року, №8 від 30.12.2010 року, №6 від 18.11.2010 року, які надані до суду неможливо ідентифікувати та встановити походження товару, який був використаний ТОВ «Нікопольська виробнича база» при проведенні будівельних робіт, що також не є підтвердженням використання позивачем у господарській діяльності придбаного товару у ТОВ «Колідо».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 N 996-XIV (надалі Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість») (чинний на момент виникнення правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») (чинний на момент виникнення правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом приймаються на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, однак до суду не надано всіх первинних документів, які належить складати відповідно до даної господарської операції, а саме договору поставки, складеного відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України та документів на перевезення товару.

Щодо посилання позивача на те, що поставка товару була здійснена транспортом ТОВ «Колідо», суд зазначає, що актом перевірки Нікопольської ОДПІ від 05.04.2011 року №272/233/37196376 встановлено, що транспортні засоби на ТОВ «Колідо» відсутні. Окрім того, суд зазначає, що транспортування товару повинно бути підтверджено певними засобами доказування, які до суду не надані.

Суд бере до уваги акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Колідо» від 05.04.2011 року №272/233/37196376 за період з 03.08.2010 року по 28.02.2011 року, яким встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин ТОВ «Колідо» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за вересень грудень 2010 року та січень 2011 року, у розумінні статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до п.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 року №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 червня 2011 року, як на підставу правомірності дій позивача, оскільки на момент винесення постанови податкові повідомлення-рішення були неузгодженими про що зазначено в постанові.

Факт придбання товару в ТОВ «Колідо» з метою використання його в господарський діяльності, в судовому засіданні доведено не було.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази повинні бути належними та допустимими. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінено відносини безпосередньо між учасниками операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що валові витрати та податковий кредит сформовано на підставі недостовірних, неповних та суперечливих первинних документів, таким чином відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених документів.

Ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є необґрунтованим, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71,86,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська виробнича база» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000712320/0 та від 30.05.2011 року №0000702320/0 відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07.11.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >Н.В. Боженко

< Текст >