Постанова № 21070669, 21.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

21.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11049/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О.

при секретарі судового засіданняКоваленко М.В.

за участю представника позивачаОСОБА_1

за участю представника відповідачаДобровольської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р.,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. про нарахування суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 93270грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23317грн. 50коп.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 12.07.2011р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська був складений акт №1051/17-3/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Альтекс Юг» (код ЄДРПОУ 37048929) у 2010 році.

На підставі висновків акту перевірки №1051/17-3/НОМЕР_1 від 12.07.2011р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р., яким було нараховано податкове зобовязання ФО-П ОСОБА_3 в розмірі 116587грн. 50кп.

Отже, позивач вважає, що податкове повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р., яким було нараховано податкове зобовязання ФО-П ОСОБА_3 в розмірі 116587грн. 50кп. є протиправним та таким, що має бути скасованим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав, також зазначив, що виходячи зі змісту статті 61 Конституції України, позивач вважає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відповідальність за скоєне правопорушення має нести сам правопорушник, а отже і податкове повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. було прийнято податковим органом без наявності підстав, передбачених податковим законодавством України, оскільки посилання відповідача на порушення контрагентом ФО-П ОСОБА_3- продавцем ПП «Альтекс Юг» вимог податкового законодавства, на думку позивача, ніяким чином не може бути використано проти контрагента покупця ФО-П ОСОБА_3, до того ж і не може доводити безтоварність здійснених операцій між обома контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на заперечення проти даного позову від 31.10.2011р., також зазначила, що між позивачем та ПП «Альтекс Юг» був укладений договір поставки №251010 від 25.10.2010р. на загальну суму 559619грн. 93коп., однак під час проведення документальної перевірки контрагента позивача ПП «Альтекс Юг», останній не надав до податкового органу жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не було встановлено фактичного постачання товару за договором №251010, тобто, на думку відповідача позивач ніяким чином не міг отримати від продавця ПП «Альтекс Юг» товар (поліетилен у гранулах), а отже і правочин за таких умов є нікчемним (фіктивним), що в свою чергу підтверджує законність підстав винесення податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_3; ППР №0001861701 від 21.07.2011р.; акт перевірки №1051/17-3/НОМЕР_1 від 12.07.2011р.; договір поставки №251010 від 25.10.2010р.; касові ордери від 03.11.2010р. №27, від 04.11.2010р. №28, від 02.11.2010р. №26, від 01.11.2010р. №25, від 08.11.2010р. №32, від 05.11.2010р. №29, від 09.11.2010р. №33, від 10.11.2010р. №34, від 15.11.2010р. №39, від 12.11.2010р. №36; первинні документи бухгалтерського обліку за господарськими операціями з ПП «Альтекс Юг» (стор. 39 - 83 матеріалів справи); свідоцтво ФО-П ОСОБА_3 про реєстрацію платника ПДВ №100248426; акт перевірки №607/23-3/37048928 ПП «А латекс Юг».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.07.2011р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, на підставі постанови СС ПМ ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 29.06.2011р. №732, була поведена документальна невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Альтекс Юг» (код ЄДРПОУ 37048929) у 2010 році. За результатами перевірки був складений акт №1051/17-3/НОМЕР_1 від 12.07.2011р., згідно висновків якогї було виявлено наступне:

- правочини, укладені між ФО-П ОСОБА_3 та ПП «Альтекс Юг» у листопаді грудні 2010 року відповідно до ст.203, ст.215 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.ст.655, 665 України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім повязаних з їх недійсністю;

- ФО-П ОСОБА_3 були порушені вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість» №168/97 від 03.04.1997р., в результаті чого було занижено ПДВ у сумі 93270грн., в т.ч. за листопад 2010 року у сумі 66070грн. та грудень 2010 року у сумі 27200грн. по операціях з ПП «Альтекс Юг» (код ЄДРПОУ 37048929).

На підставі висновків акту перевірки №1051/17-3/НОМЕР_1 від 12.07.2011р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. про нарахування на позивача суми грошового зобовязання в розмірі 116587грн. 50кп., з них: за основним боргом 93270грн. та штрафні (фінансові) санкції 23317грн. 50коп., яке було направлено на адресу позивача поштовим звязком та отримано останнім.

Правовідносини сторін щодо дотримання вимог податкового законодавства України, на момент здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 за договором поставки №251010 від 25.10.2010р. регулюються нормами Конституції України №254к/96 від 28.06.1996р., Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990р. та Закону України «Про податок на дану вартість» №168/97 від 03.04.1997р.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.08.2006р. та взятий на облік платників податків в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська з 11.08.2006р., крім того позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про сплату податку на додану вартість від 06.10.2009р. №100248426. Згідно реєстраційних даних видом господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими непродовольчими, не віднесеними до інших групувань товарами, роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань.

Між ПП «Альтекс ЮГ» та ФО-П ОСОБА_3 був укладений договір поставки №251010 від 25.10.2010р., згідно п.1 зазначеного договору постачальник (ПП «Альтекс Юг») зобовязується поставити на умовах цього договору продукцію (товар), згідно із заявкою покупця (ФО-П ОСОБА_3), яка є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений товар за цим договором.

Як вбачається з первинних документів бухгалтерського обліку ФО-П ОСОБА_3 (стор. 39 83 матеріалів справи), які були надані останнім на виконання ухвали суду від 05.09.2011р., товаром згідно договору поставки №251010 від 25.10.2010р. був - поліетилен у гранулах, а загальна сума господарських операцій здійснених між позивачем та контрагентом продавцем за період з січень грудень 2010 року становить 55919грн. 93коп. Згідно транспортних накладних (стор. 74-82 матеріалів справи),транспортування товару здійснювалось ФО-П ОСОБА_4

ФО-П ОСОБА_3, протягом листопада грудня 2010 року були отримані від контрагента продавця ПП «Альтекс Юг» наступні накладні та податкові накладні (відповідно): №1208 від 01.11.2010р. та №1208 від 01.11.2010р.; №1209 від 01.11.2010р. та №1209 від 01.11.2010р.; №1210 від 02.11.2010р. та №1210 від 02.11.2010р.; №1211 від 02.11.2010р. та №1211 від 02.11.2010р.; №1212 від 05.11.2010р. та №1212 від 05.11.2010р.; №1213 від 05.11.2010р. та №1213 від 05.11.2010р.; №1214 від 08.11.2010р. та №1214 від 08.11.2010р.; №1215 від 08.11.2010р. та №1215 від 08.11.2010р.; №1216 від 10.11.2010р. та №1216 від 10.11.2010р.; №1217 від 11.11.2010р. та №1217 від 11.11.2010р.; №1218 від 15.11.2010р. та №1218 від 15.11.2010р.; №1219 від 15.11.2010р. та №1219 від 15.11.2010р.; №1220 від 17.11.2010р. та №1220 від 17.11.2010р.; №1221 від 18.11.2010р. та №1221 від 18.11.2010р.; №1222 від 22.11.2010р. та №1222 від 22.11.2010р. на загальну суму 559619грн. 93коп., у т.ч. ПДВ на суму 93269грн. 99коп.

Згідно акту документальної невиїзної перевірки ПП «Альтекс - Юг» з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень грудень 2010 року від 04.03.2011р. №607/23-3/37048928 ДПІ у м.Херсоні була встановлена відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність керівника підприємства за перевіряємий період ОСОБА_5, на момент проведення позапланової перевірки господарської діяльності ПП «Альтекс Юг» посадова особа, а саме: секретар Ромашенко К.В. відмовилась надати перевіряючим будь-які первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з контрагентами, у т.ч. із ФО-П ОСОБА_3 Крім того, згідно пояснень директора ПП «Альтекс Юг» від 25.02.2011р., який був призначений на посаду з 16.02.2011р. ОСОБА_6, йому були запропоновану зайняти посаду директора підприємства за винагороду, без мети здійснення ним фінансово - господарської діяльності.

Отже, на підставі зазначеного, ДПІ у м.Херсоні в акті перевірки господарської діяльності ПП «Альтекс Юг» від 04.03.2011р. №607/23-3/37048928 був зроблений висновок про нікчемність (фіктивність) правочинів, укладених останнім у період з липня по грудень 2010 року, в тому числі і з ФО-П ОСОБА_3

Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на дану вартість» №168/97 від 03.04.1997р., обєктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких находиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість» №168/97 від 03.04.1997р., податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість», передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання.

Абзацом першим п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтями 626 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних і обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків при продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, які недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнана правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, як вбачається з наведеного вище, документи бухгалтерського та податкового обліку мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на дану вартість», а з наданих позивачем у якості доказів документів (стор. 39 - 83 матеріалів справи) не вбачається реального характеру здійснення господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом продавцем ПП «Альтекс Юг».

Оцінюючи при дослідженні факту здійснення господарської операції між ФО-П ОСОБА_7 та ПП «Альтекс Юг» всі обставини справи, судом було встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем товаро - транспортним накладним №009 від 18.11.2010р., №008 від 17.11.2010р., №007 від 15.11.2010р., №006 від 11.11.2010р., №005 від 10.11.2010р., №004 від 08.11.2010р., №003 від 05.11.2010р., №002 від 02.11.2010р., №001 від 01.11.2010р. на підтвердження факту транспортування товару від ПП «Альтекс Юг» до ФО- П ОСОБА_3, можливе транспортування товару у кількості 46т. 609кг. здійснювалося не ПП «Альтекс Юг», а ФО-П ОСОБА_4 на автомобілі МАН НОМЕР_2, при цьому будь якого документального підтвердження наявності договірних відносин між ПП «Альтекс Юг» та ФО-П ОСОБА_4, позивачем в ході судового розгляду справи надано не будо, що ставить під сумнів як наявність таких відносин, так і реальність здійсненої операції.

В матеріалах справи містяться квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.11.2010р. №27, від 04.11.2010р. №28, від 02.11.2010р. №26, від 01.11.2010р. №25, від 08.11.2010р. №32, від 05.11.2010р. №29, від 09.11.2010р. №33, від 10.11.2010р. №34, від 15.11.2010р. №39, від 12.11.2010р. №36, підписані особою зазначеною, як головний бухгалтер ПП «Альтекс Юг».

Відповідно до ст.1 Закону України №996 від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь які документи, у тому числі і квитанції до прибуткових касових ордерів, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище, судом не можуть бути прийняті до уваги квитанції до прибуткових касових ордерів, як безперечний доказ фактичного отримання грошових коштів від позивача за постачання продукції ПП «Альтекс Юг», оскільки зазначені квитанції до прибуткових касових ордерів не містять всіх формальних реквізитів, передбачених чинним законодавством України, не підтверджують зміну структури активів позивача та не свідчать про спричинення реальної зміни майнового стану як позивача, так і допустимого одержувача, зазначеного в даних квитанціях.

Крім того, зазначені квитанції до прибуткових касових ордерів були підписані головним бухгалтером ПП «Альтекс Юг», однак згідно акту перевірки ПП «Альтекс Юг» від 04.03.2011р. №607/23-3/37048928, посада головного бухгалтера взагалі відсутня на підприємстві ПП «Альтекс Юг».

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13 11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом зясовувався рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем та спеціальна податкова правосубєктність контрагенту позивача ПП «Альтекс Юг», встановлювався звязок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо.

Для зясування зазначених вище обставин судом неодноразово пропонувалося надати позивачу будь які докази на спростування висновків, зазначених в акті перевірки №1051/17-3/НОМЕР_1, однак будь яких доказів позивачем суду надано не було.

Таким чином, позивач не довів фактичної реальності здійснення господарських операцій платником податку позивачем, не надав суду доказів руху активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем, доказів встановлення спеціальної податкової правосубєктності контрагента продавця ПП «Альтекс Юг», доказів зміни майнового стану позивача за результатами здійснення господарських операцій з ПП «Альтекс Юг».

Натомість, як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, відповідачем субєктом владних повноважень були повною мірою доведені правомірність підстав та фактичність обставин відсутності як руху активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем, так і встановлення відсутності звязку між фактом придбання товару позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того суд зазначає, що в ході судового розгляду справи представник позивача взагалі відмовився надавати суду будь - які пояснення з приводу взагалі існування факту поставки товару на виконання вимог договору поставки №251010 від 25.10.2010р., зазначивши при цьому, що згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України, обовязок доказування правомірності дій субєкта владних повноважень покладено лише на відповідача ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

На питання суду щодо існування господарської мети при вчиненні позивачем відповідних дій, представник позивача зазначив, що він не може відповісти на це питання, а товар, який був ніби то придбаний у контрагента продавця ПП «Альтекс Юг», позивач придбавав для власної потреби, зазначивши, що зберігання такого товару ним здійснювалося за місцем реєстрації ФО-П ОСОБА_3, тобто в квартирі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гребенкіна, 12/2, що суд вважає досить сумнівним, враховуючи кількість придбаного товару, а саме: 46т. 609кг., оскільки позивач не надав суду будь - яких доказів щодо наявності складських приміщень, штату працівників, які б мали змогу здійснювали приймання зазначеного товару і т.п.

Судом не приймається до уваги зазначене твердження представника позивача, оскільки частиною 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Крім того, стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, враховуючи відсутність будь якого обґрунтування та документального підтвердження правомірності дій позивача, суд не вбачає підстав для сумніву у правильності нарахування суми податкового зобовязання позивачу в розмірі 116587грн. 50кп.

Позивачем в ході судового розгляду справи не було доведено суду правомірності та обґрунтованості своєї позиції щодо порушеного на його думку права саме винесенням ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. про нарахування суми грошового зобовязання в розмірі 116587грн. 50кп., з них: за основним боргом 93270грн. та штрафні (фінансові) санкції 23317грн. 50коп.

Натомість відповідачем субєктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав винесення на підставі висновків акту перевірки №1051/17-3/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ПП «Альтекс Юг» (код ЄДРПОУ 37048929) у 2010 році, податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. про нарахування суми грошового зобовязання в розмірі 116587грн. 50кп., з них: за основним боргом 93270грн. та штрафні (фінансові) санкції 23317грн. 50коп.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001861701 від 21.07.2011р. відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11.11.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >Є.О. Жукова

< Текст >