Постанова № 21070569, 18.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

18.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12450/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. <Текст > при секретаріЧмух Ю.В. < за участю/без участі > < найменування Пр. >< ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним рішення,- ВСТАНОВИВ: 04.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (далі позивач, підприємство або ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, податковий орган або ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) від 08 вересня 2011 року №0000012300. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити, зазначив, що визнання правочинів нікчемними не входить до компетенції податкового органу, а вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкове повідомлення рішення від 08 вересня 2011 року №0000012300 прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська з грубими порушеннями норм чинного законодавства та істотно порушують його права та охоронювані законом інтереси у сфері публічно правових відносин. Відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазначивши, що встановлені податковою перевіркою обставини є достатніми та свідчать про спрямованість укладених позивачем угод на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства. А тому податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (код ЄДРПОУ 32614261) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків й зборів при укладанні і виконанні договорів №293 від 15.10.08р., 357 та 358 від 10.11.2009р. між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «НВФ «УНІС», за результатами якої був складений акт №1955/232/32614261 від 25.08.2011 р.

На підставі висновків акту перевірки згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58, ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012300 від 08 вересня 2011р. згідно якого збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі за основним платежем 4249767,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1062441,75 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №1955/232/32614261 від 25.08.2011 р. висновки відповідача про :

- порушення пп. 5.3.9, п. .3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5370208,00 грн;

- порушення п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 4249767,00грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені з грубими порушеннями норм чинного законодавства, а тому він звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що на підставі отриманої постанови старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітана юстиції Лебедєва А.В, від 07.06.2011р. «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки» було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків й зборів при укладанні і виконанні договорів №293 від 15.10.08р., 357 та 358 від 10.11.2009р. між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «НВФ «УНІС», при подальшому укладанні й виконанні договорів між ТОВ «НВФ «УНІС» та субєктами підприємницької діяльності, залученими до розробки, побудови та впровадження Автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних терміналів на території України (перша, друга черги, система синхронізації бази даних), при здійсненні відповідних розрахунків, а також з питань дотримання ТОВ «НВФ «УНІС» законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками найманими особами.

Підставою для висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства були висновки експертизи, яка проведена 7 центру (Центру судових і спеціальних експертиз) Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, також протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 22.02.11р. та 27.04.11р. проведених заступником начальника 2 відділу 1 управління СБ України полковником юстиції Шалаком Б.І.

Також представник відповідача зазначив, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» було надано до перевірки акти виконаних робіт, договори що не відповідають вимогам до первинних документів, а саме, підпис посадових осіб та печатки виконані невідомими особами. Таким чином відповідач вважає, що виходячи з результатів експертизи, допитів свідка ОСОБА_4 та керуючись нормами законодавчих актів України первинні документи надані позивачем під час перевірки не мають статусу первинних документів.

Тому враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» порушено п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені суми по витратам, які не повязані з господарською діяльністю.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» та Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в 4 кварталі 2009 року укладено Договір № 357 від 10.11.2009 року на виконання робіт та послуг щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та EІR, де ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» - Виконавець а ДП «Український державний центр радіочастот» - Замовник. Загальна сума договору - 18000000,00 грн.

В 4 кварталі 2009 року укладено Договір № 358 від 10.11.2009 року на закупівлю за державні кошти другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ на території України) роботи та послуги щодо другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів на території України, де ТОВ НВФ «УНІС» - Виконавець, а ДП «УДЦР» - Замовник. Загальна сума договору - 14380000,00 грн.

Відповідно до умов вищезазначених Договорів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» зобовязалося виконати роботи щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та ЕІR та щодо створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) на території України. Загальна вартість договорів склала 32380000,00 грн.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що у червні 2010 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., за результатами якої 11.06.2010 р. було складено акт №1889/234/32614261.

За результатами перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ «НВФ «УНІС» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року на суму 20000 грн.

В судовому засіданні представником позивача було надано копію акту №1889/234/32614261 від 11.06.2010 року, однак в акті немає жодного посилання на договори, про нікчемність яких зазначає Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська, а саме: Договір № 357 та №358 від 10.11.2009 року, та не міститься жодного висновку щодо їх нікчемності.

Крім цього, представником позивача було надано до суду довідку від 11.03.2011 р. № 323/23-2/32614261 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при укладені і виконанні договорів від 15.10.2008 р. № 293, від 10.11.2009 р. № 357 та № 358 між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», копії договорів, додаткових угод та первинних документів, які у своїй сукупності лише відображають господарські взаємовідносини позивача із контрагентами, але які ніяк не доводять нікчемність, укладених Договорів.

Проаналізувавши надану позивачем довідку, суд вважає за необхідне зазначити, що зазначений документ лише встановлює та підтверджує взаємовідносини між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», не маючи жодного посилання на підстави визнання нікчемності укладених правочинів, а отже не може бути прийнято судом як належний доказ.

Представник відповідача в судовому засіданні як на підставу визнання договорів від 10.11.2009 р. № 357 та № 358 між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» нікчемними та застосування передбачених законом санкцій до сторін договорів, вказував про неможливість виконання вищезазначених договорів, посилаючись на відсутність необхідної кількості працівників Виконавця по договорам.

Дане твердження було повністю спростовано представником позивача, зокрема зазначено, що умови договорів повністю виконано ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», Замовник прийняв продукти інтелектуальної власності, визначені в договорах, що підтверджується актами приймання-передачі наданих позивачем, та рішенням Національної комісії з питань регулювання звязку України №215 від 05.05.2011 року. Крім того програма технічного забезпечення працює, наказом Національної комісії з питань регулювання звязку України № 98-нк від 29.05.2009 року введено в експлуатацію узагальнену базу кодів -ІМЕІ мобільних терміналів з 30 травня 2009 року, а рішеннями Національної комісії з питань регулювання звязку України №580 від 16.12.2010 року розпочато автоматизований обмін даними щодо кодів ІМЕІ між УДЦР та операторами мобільного звязку.

Впровадження Автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ICOMT) на території України та системи синхронізації бази даних кодів ІМЕІ та ЕІR операторів мобільного звязку, створених внаслідок виконання умов договорів № 357, та № 358 від 10.11.2009р. збільшило надходження до Державного бюджету України на 534 млн. грн. у 2009 році та більш ніж на 1280 млн. грн. у 2010 році, що підтверджується офіційним повідомленням Національної комісії з питань регулювання звязку України та Державної митної служби України.

Крім того, в процесі податкового контролю позивача, здійснюваного відповідачем шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок: з 17.05.2010р. по 21.05.2010 р., результати якої оформлені Актом № 1889/234/32614261 від 11.06.2010 р.; та з 15.02.2011р. по 03.03.2011 р., результати якої оформлені в Довідці № 323/23-2/32614261 від 11.03.2011 р., відповідач не виявив жодних порушень в зв'язку із укладенням та виконанням Договору № 293 від 15.10.2008 р., Договору № 357 та Договору № 358 від 10.11.2009р.

Окрім вищевикладеного, суд зазначає, що висновок відповідача про формування податкового кредиту позивачем, ґрунтуються на інформації, яка не знаходиться в податкових органах, а саме, кримінальна справа, протоколи допитів свідків і висновок експертизи не знаходяться в податковій міліції, отже було здійснено іншими органами, а тому не може братися податковими органами за основу.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори № 293 від 15.10.2008 р., № 357 та № 358 від 10.11.2009р., суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини було укладено правоздатними і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Тексти договорів засвідчені печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Договори № 293 від 15.10.2008 р., № 357 та № 358 від 10.11.2009р., податкові накладні відповідають вимогам первинних документів, встановленим чинним законодавством, а саме, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 2.4. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Усі вищезазначені документи були залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 208 Господарського кодексу України визначено, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини першої статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Що стосується доводів відповідача щодо розбіжностей між даними відображеними контрагентами ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» та даними Державної податкової адміністрації України за період з 2008 по 2010 роки, то суд вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління,та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» податковим органом у встановленому законом порядку не встановлена.

Сторонами не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Інших належних доказів, якими б доводилася наявність складу правопорушення у діях позивача, спрямованого на укладення Договорів з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, відповідачем надано не було.

Більш того, суд звертав увагу відповідача на те, що у відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України (далі - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Суд дійшов висновку, що при здійсненні владних управлінських функцій відповідачем не доведено належними засобами доказування наявність у позивача умислу на укладання договорів з метою ухилення від сплати податків, а відтак і правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

Під час судового засідання, дослідивши та проаналізувавши надані первинні документи по договорам, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» дають підстави спростувати твердження відповідача про те, що позивачем в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Отже, проаналізувавши зазначені висновки, Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності, порушують законні права підприємства, є протиправними та необґрунтованими, тобто такими, що жодним чином не підтверджуються та не відповідають діючому законодавству України.

Чинне законодавство України, та зокрема, податкове законодавство не передбачають відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним рішення - задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 08 вересня 2011 року №0000012300.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.11.2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >Н.В. Захарчук

< Текст >