Постанова № 21070359, 15.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

15.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/9386/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. <Текст > при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача Стюпана Д.В. представника відповідача Обертовича М.Г. < ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика технічних паперів" до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 р. №0000202301/0 ВСТАНОВИВ: 28.07.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0 по податку на додану вартість з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 13791/10/25-008 від 06.05.2011 року про результати розгляду скарги, на загальну суму 642988,75 грн., в тому числі 514391,00 грн. суми по основному платежу та 128977,75 грн. суми застосованої штрафної санкції протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0 по податку на додану вартість з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 13791/10/25-008 від 06.05.2011 року про результати розгляду скарги, на загальну суму 642988,75 грн., в тому числі 514391,00 грн. суми по основному платежу та 128977,75 грн. суми застосованої штрафної санкції. В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові та його представником в судовому засіданні зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0 є не законним та таким, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків, що зроблені в акті перевірки, та воно підлягає скасуванню в повному обсязі. Формування податкового кредиту позивачем здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі первинних облікових документів податкових накладних. Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких зазначив, що ТОВ «Фабрика технічних паперів» порушило п.п. 7.4.5. п. 7.4. п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищило податковий кредит на суму 514391,00 грн. за рахунок віднесення до його складу двічі сум податку на додану вартість по податковій накладній від 31.07.2008 року №-000000207 та сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними. У звязку з цим вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представником позивача були надані для огляду оригінали податкових накладних № -000000207 від 31.07.2008 року на суму 105000,00 грн., № -000000214 від 31.08.2008 року на суму 96000,00 грн., № -000003836 від 31.12.2007 року на суму 22222,22 грн., № -000000224 від 31.10.2008 року на суму 96000,00 грн., № -000000230 від 30.11.2008 року на суму 90166,67 грн., № -000000236 від 31.12.2008 року на суму 105000,00 грн. та докази їх надання 20.04.2011 року працівникам державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська під час перевірки.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази в ній, встановив.

З 22.11.2010 року по 03.12.2010 року державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фабрика технічних паперів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої було складено акт від 08.02.2011 року № 403/23-117/35111589.

В ході цієї перевірки податковим органом було встановлено, зокрема, порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.2.1., 7.2., 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 755911,00 грн., у звязку з чим 24.02.2011 року відносно ТОВ «Фабрика технічних паперів» було винесено податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000202301/0, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача на суму 944891,25 грн.

У звязку з поданням ТОВ «Фабрика технічних паперів» скарги на зазначене податкове повідомлення - рішення, на виконання доручення ДПА у Дніпропетровській області в порядку п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з 19.04.2011 року по 21.04.2011 року державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фабрика технічних паперів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року за результатами якої було складено акт від 26.04.2011 року № 1372/23-109/35111589.

Під час перевірки податковим органом було встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.2.1., 7.2., 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 514391,00 грн. замість 755911,00 грн.

На підставі вказаного акту державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області 06.05.2011 року було прийнято рішення про результат розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.02.2011 року № 0000202301/0 було скасовано в частині 241522,00 грн. основного платежу та 60380,50 грн. застосованої штрафної санкції. В іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін.

06.05.2011 року державною податковою інспекцією Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ було винесено податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000202301/1, яким позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 642988,75 грн., з яких 514391.00 грн. за основним платежем та 128597, 75 грн. за штрафними санкціями. Того ж дня вказане податкове повідомлення рішення було направлено на адресу позивача, проте воно повернулося з відміткою засобу звязку «отримувач за вказаною адресою відсутній».

З матеріалів справи вбачається, що фактично податковим органом під час перевірки було встановлено та це підтверджується письмовими доказами, що позивач включав до податкового кредиту у відповідному податковому періоді не всю суму податку, яка була зазначена у податковій накладній, а лише частину в різні податкові періоди, та двічі було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на підставі однієї податкової накладної.

Так, ТОВ «Фабрика технічних паперів» на підставі:

- податкової накладної від 31.07.2008 року № -000000207 на суму 105000,00 грн. ПДВ сформував податковий кредит у вересні 2009 року в розмірі 79600,53 грн. та жовтні 2009 року в розмірі 25362,19 грн.,

- податкової накладної від 31.08.2008 року № -000000214 на суму 96000,00 грн. ПДВ в серпні 2008 року в розмірі 73535,18 грн. та в грудні 2008 року в розмірі 22464,82 грн.,

- податкової накладної від 31.12.2007 року № -000003836 на суму 22222,22 грн. ПДВ в січні 2008 року в розмірі 2429,60 грн., в лютому 2008 року на суму 12787,00 грн. та серпні 2008 року в розмірі 7005,62 грн.,

- податкової накладної від 31.10.2008 року № -000000224 на суму 96000,00 грн. ПДВ в жовтні 2008 року на суму 2059,57 грн., в грудні 2008 року в розмірі 73535,18 грн. та лютому 2009 року в розмірі 20405,25 грн.,

- податкової накладної від 30.11.2008 року № -000000230 на суму 90166,67 грн. ПДВ в жовтні 2009 року в розмірі 333,33 грн., в листопаді 2009 року в розмірі 82002,50 грн. та грудні 2009 року в розмірі 7830,84 грн.

- податкової накладної від 31.12.2008 року № -000000236 на суму 105000,00 грн. в травні 2010 року в розмірі 58039,65 грн. та червні 2010 року в розмірі 46960,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, відповідно до ст. 159 КАС України, суд приймає рішення, яке повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 70 КАС України докази у справі повинні бути належними і допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, повинен перевірити чи відповідають дії субєкта владних повноважень (в даному випадку державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) критеріям, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно і всебічно зясувати всі обставини у справі та здійснити аналіз всіх наданих суду доказів, перевіривши, чи стосуються вони предмету спору, та якщо ні не прийняти їх до уваги.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи в частині обґрунтування правомірності включення до складу податкового кредиту сум податків, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальними законами, які визначали статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Здійснивши аналіз норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд встановив, що законом чітко встановлені випадки, у разі настання яких суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до податкового кредиту, і такої підстави, як розділення сум з податку на додану вартість при віднесенні їх до податкового кредиту, у різні періоди часу, які не відповідають календарній даті податкової накладної не є підставою для заборони віднесення таких сум до податкового кредиту.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені під час перевірок контролюючому органу та в судовому засіданні для огляду оригінали податкових накладних № -000000207 від 31.07.2008 року на суму 105000,00 грн., № -000000214 від 31.08.2008 року на суму 96000,00 грн., № -000003836 від 31.12.2007 року на суму 22222,22 грн., № -000000224 від 31.10.2008 року на суму 96000,00 грн., № -000000230 від 30.11.2008 року на суму 90166,67 грн., № -000000236 від 31.12.2008 року на суму 105000,00 грн. є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

Таким чином, оскільки здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» господарські операції підтверджені податковими накладними та обраний позивачем метод включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту не суперечить вимогам чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд не вбачає в діях позивача порушень податкового законодавства.

Щодо включення до складу податкового кредиту двічі суму податку за однією податковою накладною суд зазначає наступне.

Під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» податковим органом було виявлено порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту у звязку із включенням позивачем двічі суми податку на додану вартість у розмірі 105 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, а саме: декларації з податку на додану вартість, реєстри отриманих та виданих податкових накладних до них за серпень 2009 року, вересень 2009 року та жовтень 2009 року, суд встановив наступне.

ТОВ «Фабрика технічних паперів» на підставі податкової накладної № -000000207 від 31.07.2008 року включило в декларацію за серпень 2009 року до складу податкового кредиту податок у розмірі 105000,00 грн.

Але в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2009 року та жовтень 2009 року ТОВ «Фабрика технічних паперів» також включило до складу податкового кредиту суми податку, які визначені податковою накладною № -000000207 від 31.07.2008 року, а саме: в декларації за вересень 2009 року включено 79 600,53 грн. податку та в декларації за жовтень 2009 року 25362,19 грн.

Представник позивача не зміг обґрунтувати в позовній заяві та в судовому засіданні причини включення до податкового кредиту суми податку на підставі однієї податкової накладної № -000000207 від 31.07.2008 року. Також суду не були надані будь-які інші податкові накладні за вказаний період, що отримані від цього контрагента ВАТ «Київська фабрика технічних паперів» та співпадають з сумами податку, зазначені в деклараціях.

Як зазначалось раніше, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, суд дійшов висновку, що включена позивачем до податкового кредиту сума в розмірі 104962,72 грн. (декларація за вересень 2009 року 79 600,53 грн. та декларація за жовтень 2009 року 25362,19 грн.) не була підтверджена жодними документами у відповідності до вимог зазначеної вище норми.

Отже, суд вважає, що податкове зобовязання, визначене державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податковим повідомленням рішенням від 06.05.2011 року № 0000202301/1 в частині суми, яка становить 131203,40 грн. (104962,72 грн. за основним платежем та 26240,68 грн. штрафних санкцій) прийняте у відповідності до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Фабрика технічних паперів» суд зазначає, що п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому, згідно п. 60.4. вказаної статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобовязання або податкового боргу.

Так як судом було встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000202301/1 надсилалося позивачу та у відповідності з правилами статті 58 Податкового кодексу України воно вважається врученим, суд зазначає, що на момент розгляду справи податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000202301/0 є відкликаним.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково та у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову, в тому числі, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Статтею 11 зазначеного Кодексу встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки судом було встановлено, що рішення субєкта владних повноважень державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.02.2011 року № 0000202301/0 є відкликаним, а податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000202301/1 в частині збільшених податкових зобовязань на суму 511785,35 грн. є протиправним, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати видане державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000202301/1 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 511785,35 грн., з яких 409428,28 грн. за основним платежем та 102357,07 грн. штрафних санкцій

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати видане державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000202301/1 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика технічних паперів» грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 511785,35 грн., з яких 409428,28 грн. за основним платежем та 102357,07 грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 24.10.2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В. Горбалінський

< Текст >