Постанова № 21068898, 17.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

17.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/8404/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Коренева А.О.,

при секретарі- Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача Фролової І.О.,

представників відповідача, Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Клименко Н.М., Семенова Ю.Ю.,

представника відповідача, Головного управління ДКУ у Дніпропетровській області, - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лібра Транс»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління ДКУ у Дніпропетровській області про визнання бездіяльність противоправною та стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Лібра Транс», звернувся до суду з позовом до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, в якому просив визнати противоправною бездіяльність МДПІ щодо ненадання ГУ ДКУ у Дніпропетровській області висновків про відшкодування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011року в розмірі 6416 грн. та за березень 2011 року в розмірі 8310 грн. та стягнути з Держаного бюджету України через ГУ ДКУ у Дніпропетровській області на користь ПП «Лібра Транс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за лютий 2011р. в розмірі 6416 грн. та за березень 2011 року в розмірі 8310 грн. Позовні вимоги обґрунтовані дотриманням підприємством положень Податкового кодексу України, якими встановлені правила виникнення права на отримання бюджетного відшкодування, а також порушенням податковим органом строків проведення перевірок поданих декларацій за спірний період та направлення до органу казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Господарські операції, за наслідками яких у позивача виникла сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. В судовому засідання представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в запереченнях проти адміністративного позову, які представник МДПІ підтримав, зазначивши в судовому засіданні, що керівником інспекції прийняті рішення про проведення документальної перевірки Позивача, однак, здійснивши вихід за місцезнаходженням підприємства, з метою вручення відповідних рішень та направлень Позивачу, встановлено, що платник податків та його посадові особи за адресою державної реєстрації не знаходяться. МДПІ були складені акти від 14.06.11, від 24.06.11, від 19.07.11 та від 17.08.11 про неможливість вручення платнику податків наказу та направлення на проведення документальної позапланової перевірки та невстановлення місцезнаходження. Таким чином, дані щодо місцезнаходження, зазначені Позивачем в поданих деклараціях, не відповідають дійсності, що свідчить про порушення Наказу ДПАУ «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість». Також Відповідачем зазначено, що висновок до казначейства надається тільки після проведення перевірки, оскільки перевірки проведено не було через невстановлення місцезнаходження Позивача, можливість зробити та надати висновок на бюджетне відшкодування відсутня.

Відповідач-2, ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, однак в судові засідання не зявився, направив до суду клопотання про слухання справи за відсутності представника.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В ході розгляду справи встановлено, що за наслідками господарської діяльності у лютому 2011р. та березні 2011р. Позивачем надіслані до МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за 02 місяць 2011 року, згідно з якою підприємством задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 6416 грн. (том 1 а.с.8-14), дата реєстрації в МДПІ 18.04.11, та за 03 місяць 2011 року, згідно з якою підприємством задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 8310 грн. (том 1 а.с.15-21), дата реєстрації в МДПІ 19.04.11. До Декларацій додані Довідка щодо залишку суми відємного значення, Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Заява про повернення суми бюджетного відшукування, Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.72-75, 161-164).

Як зясовано судом та вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки достовірності нарахування Позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 р. та березень 2011р. керівником МДПІ згідно з пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПКУ прийнятий Наказ від 14.06.11 №810 та виписані направлення №364 та №369 від 14.06.11 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Лібра Транс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011р. (том 2 а.с.116, 117, 122), а також Наказ від 14.06.11 №812 та направлення №367 та №368 від 14.06.11 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Лібра Транс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011р. (том 2 а.с.119, 120,121). У звязку з тим, що місцезнаходження платника податків встановити було неможливо, МДПІ складений акт від 14.06.11 №2390 про неможливість вручення платнику податків наказу та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та не встановлення місцезнаходження (том 2 а.с.8). Аналогічні акти були складені податковим органом 24.06.11 (т.2 а.с.9), 19.07.11 (том 2 а.с.10) та 17.08.11 (том 2 а.с.11). У звязку з відсутністю Позивача за місцезнаходженням МДПІ не була проведена документальна позапланової виїзної перевірки ПП «Лібра Транс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011р. та березень 2011р., висновки про розмір суми бюджетного відшкодування до Відповідача - 2 направлені не були, проте і рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування Позивачу не прийнято.

Між тим, як встановлено судом, Відповідачем 06.05.11 на адресу СДПІ по роботі з ВПП м. Дніпропетровська направлені запити про проведення зустрічної звірки основного постачальника Позивача ТОВ ВТФ «Авіас» за вказані періоди (том 2 а.с.118, 123). Вивченням змісту зазначених запитів судом встановлено, що вони направлені у звязку з тим, що «на підставі пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ проводиться позапланова виїзна перевірка ПП «Лібра Транс» з питання правомірності зарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ в рахунок банку». Суд відмічає, що будь-яких документів в підтвердження проведення позапланової виїзної перевірки Позивача 06.05.11 із зазначенням результатів її проведення податковим органом до суду не надано. Станом на дату розгляду справи результатів зустрічних звірок Відповідачем не отримано та до суду також не надано.

Перевіряючи правомірність дій податкового органу, вчинених з метою перевірки підтвердження права Позивача на отримання бюджетного відшкодування за лютий та березень 2011 року, суд зауважує на наступному.

Орган державної податкової служби, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобовязаний діяти у спосіб, передбачений законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПКУ якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. (п.200.7, 200.8 ст.200 ПКУ).

Порядок перевірки податковим органом правомірності заявленої платником податку суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, детально визначений п.200.10.-200.14 ст.200 ПКУ.

Так, відповідно до п.200.10 ст. 200 ПКУ податковий орган має провести камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації. В подальшому за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 ПКУ). Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 №1238 (далі Постанова №1238).

Після закінчення перевірки Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12 ПКУ). Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п.200.14.ст.200 ПКУ).

Суд відмічає, що подана Позивачем в межах строків податкова декларація з ПДВ за лютий 2011р., не була визнана МДПІ податковою декларацією (т.2 а.с.33), у звязку з чим Позивачем повторно була надіслана податкова декларація за лютий 2011р., яка зареєстрована МДПІ 18.04.11, за викладених обставин МДПІ мала провести камеральну перевірку декларації за лютий з 19.04.11 по 19.05.11. Граничний термін подання декларації за березень 2011 р. - 20.04.11, за викладених обставин, МДПІ мала провести камеральну перевірку декларації за березень 2011 р. з 21.04.11 по 20.05.11.

Однак, в порушення наведених положень податкового законодавства МДПІ не були проведені камеральні перевірки заявлених Позивачем у податкових деклараціях за лютий та березень 2011р. даних, що підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, так і усними поясненнями представника Відповідача, наданими в судовому засіданні.

Щодо намагання Відповідача провести документальні позапланові виїзні перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за лютий та березень 2011р., суд відмічає таке. Судовим оглядом відповідних Наказів від 14.06.11 №810 та 812 встановлено, що згадані перевірки призначені згідно з пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПКУ. За змістом пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. Як встановлено судом та не заперечується Відповідачем, Позивачем задекларована сума ПДВ до відшкодування з бюджету за лютий 2011р. в розмірі 6416 грн. та за березень 2011 р. в розмірі 8310 грн., що є меншим ніж 100 тис. грн., відтак призначення позапланової виїзної перевірки на підставі пп.78.1.8 п.78.1. ст. 78 ПКУ та дії, вчинені посадовими особами МДПІ з метою проведення такої перевірки, є противоправними, оскільки порушують імперативні положення податкового законодавства.

Покликання Відповідача щодо призначення згаданих перевірок відповідно до положень Переліку достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10 №1238, є безпідставними та не заслуговують на увагу, адже, по-перше, посилання на зазначений нормативний акт відсутнє в Наказах від 14.06.11, а по-друге, Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження наявності підстав, наведених в згаданій Постанові. Наведене свідчить про відсутність належних підстав у посадових осіб МДПІ для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача.

Аналіз вищезазначених норм ст.200 ПКУ дає підстави вважати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.

Як зясовано судом сума відємного значення в лютому 2011 р. виникла за рахунок податкового кредиту, який складається з сум ПДВ, сплаченого Позивачем за товари, роботи, послуги, придбані на митній території України в розмірі 7736 грн. (ряд.10.1 декларації, том 1 а.с.9), крім того, залишок відємного значення попереднього періоду дорівнює 10383 грн. Суд відмічає, що МДПІ не надано матеріалів перевірки Позивача, які б доводили помилкове визначення останнім суми податкового кредиту за січень 2011 р. та суми податкового зобовязання за січень 2011 р. та стверджували б будь-яких порушень. Як зазначено представником Позивача в судовому засіданні правомірність формування кредиту та зобовязань за січень 2011 р. підтверджується складеною відповідачем Довідкою від 15.04.11 №1338. Судовим оглядом податкових накладних, на підставі яких, Позивачем сформований податковий кредит за лютий 2011р. встановлена їх відповідність вимогам, визначеним ст.201 ПКУ.

Перевіряючи відповідність розміру суми бюджетного відшкодування, заявленої Позивачем у лютому 2011р. (6416 грн.), сумі податку фактично сплаченій Позивачем у попередніх періодах або постачальниками таких товарів або до Державного бюджету, судом встановлено, що основними постачальниками товарів ПП «Лібра Транс» в січні 2011р. були ТОВ ВТФ «Авіас», який поставив дизпаливо, бензин на загальну суму 36 865 грн., в т.ч. ПДВ 6144,07 грн., та ТОВ «Ірбіс Авто», який поставив тормозні колодки на загальну суму 763грн., в т.ч. ПДВ 127,17 грн., та ТОВ «INTER CARS UKRAINE», який поставив запчастини на загальну суму 2626,13 грн., в т.ч. ПДВ 437,69 грн.

Як вбачається з Виписки Приватбанку по рахунку ПП «Лібра Транс», наявної в матеріалах справи (том 1 а.с.50-51), розрахунки між Позивачем та згаданими постачальниками проведені у безготівковій формі, ПДВ в розмірі 6708,93 грн. був фактично сплачений ПП «Лібра Транс» контрагентам в повному обсязі, період сплати з 01.01.11 по 31.01.11.

Сума відємного значення в березні 2011 р. виникла за рахунок податкового кредиту, який складається з сум ПДВ, сплаченого Позивачем за товари, роботи, послуги, придбані на митній території України в розмірі 6 091 грн. (ряд.10.1 декларації, том 1 а.с.156-157), крім того, залишок відємного значення попереднього звітного періоду дорівнює 11703 грн. Суд відмічає, що МДПІ не надано матеріалів перевірки Позивача, які б доводили помилкове визначення останнім суми податкового кредиту за лютий 2011 р. та суми податкового зобовязання за лютий 2011 р. та стверджували б будь-які порушення з боку Позивача. Судовим оглядом податкових накладних, на підставі яких, Позивачем сформований податковий кредит в березні 2011р. встановлена їх відповідність вимогам, визначеним ст.201 ПКУ.

Перевіряючи відповідність розміру суми бюджетного відшкодування, заявленої Позивачем у березні 2011р. (8 310 грн.), сумі податку фактично сплаченій Позивачем у попередніх періодах або постачальниками таких товарів або до Державного бюджету, судом встановлено, що основними постачальниками товарів ПП «Лібра Транс» в лютому 2011р. були ТОВ ВТФ «Авіас», який поставив дизпаливо, бензин на загальну суму 39 045 грн., в т.ч. ПДВ 6507,49 грн., ТОВ «INTER CARS UKRAINE», який поставив запчастини на загальну суму 3249,29 грн., в т.ч. ПДВ 541,54 грн., та ТОВ «Ірбіс Авто», який поставив тормозні колодки тощо на загальну суму 1440,01 грн. в т.ч. ПДВ 240 грн., ТОВ ГФ «Камаз транс-сервіс», який поставив запасні частині на суму 6123,50 грн. в т.ч. ПДВ 1021 грн.

Як вбачається з Виписки Приватбанку по рахунку ПП «Лібра Транс», наявної в матеріалах справи (том 1 а.с.196-198), розрахунки між Позивачем та згаданими постачальниками проведені у безготівковій формі, ПДВ в розмірі 8 310 грн. був фактично сплачений ПП «Лібра Транс» контрагентам в повному обсязі, період сплати з 01.02.11 по 28.02.11.

Суд також заважує, що на момент здійснення господарських операцій, тобто у лютому та березні 2011р., як Позивач, так і його вищенаведені постачальники були зареєстровані платниками податків ПДВ, що підтверджується як відповідними Свідоцтвами (том 2 а.с.47, 52, 59, 62, 65) так і даними на офіційному веб-сайті центрального органу державної податкової служби, який, відповідно до п.183.13 ст.183 ПКУ, щодекадно оприлюднює дані для інформування платників податку.

Доводи Відповідача з приводу невстановлення місцезнаходження ПП «Лібра Транс» суд сприймає критично. Так, відповідно до приписів Порядкуобліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №979 (далі Порядок №979), у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого ОДПС, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Відповідно до п.12.4 розділу XII Порядку №979 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. В силу приписів п.12.5 розділу XII Порядку №979 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених ч.8 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №19-ОПП (додаток 22).

Судом в ході розгляду справи встановлено, підтверджено матеріалами справи та визнано представником Відповідача, що процедура перевірки наявності платника за місцезнаходженням була розпочата ДПІ складанням акту від 14.06.11 №2390 «Про неможливість вручення платнику податку наказу та направлення на проведення документальної позапланової перевірки та встановлення місцезнаходження» (том 2 а.с.8). Належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення посадовими особами МДПІ подальших дій, визначених Порядком №979 задля встановлення місцезнаходження Позивача, Відповідачем до суду не надано, як і не подано до матеріалів справи доказів вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеному конституційному припису кореспондують норми ч.3 ст.70 КАС України, де указано, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленим станом на 05.08.11 місцезнаходження Позивача визначено за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 1 (том 2 а.с.35). Відповідно до листа державного реєстратора ПП «Лібра Трасн» в період з 24.01.08 по 10.05.11 знаходилось за означеною адресою (том 2 а.с.38).

Наведене дає підстави для висновку, що Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності Позивача за місцезнаходженням в період здійснення господарських операцій та подання податкової декларації за лютий, березень 2011р. в обґрунтування доводів щодо недостовірних даних в податкових накладних та податковій декларації за лютий та березень 2011р.

Щодо доводів Відповідача з приводу відсутності матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) до виробника (імпортера). Положеннями ст.73 ПКУ визначено права податкових органів на проведення зустрічних звірок з метою отримання податкової інформації. Однак використання такого права податковою службою має відбуватись на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та своєчасно. Як було зазначено вище Відповідачем не були проведені камеральні перевірки податкової звітності Позивача за лютий та березень 2011р., заходи щодо проведення зустрічних звірок вчинені наприкінці законодавчо встановленого строку для проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, що унеможливило своєчасне отримання відповідей на них.

Окремо суд зауважує, що Податковий кодекс України не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника. Отже, відсутність висновків зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Таким чином, судом розглядом справи встановлено, що Позивачем дотримані вимоги п.200.4, 200.7, 200.8 ст.200 ПКУ, ознак існування обставин, визначених п.200.5 ст. 200 ПКУ, які б свідчили про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена Позивачем у лютому та березні 2011р., відповідає сумі податку фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальниками товарів, доказів невірного формування податкових зобовязань за січень березень 2011р. та податкового кредиту за січень березень 2011р. Відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань не виявлено, підстав для відмови Позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 14 726 грн. судом не встановлено. Податкова інспекція не навела жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірних дій, а також щодо відсутності законодавчо визначених підстав для відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ на користь Позивача за спірний період. Висновки акту перевірки від 29.04.11 №1560, наданого Відповідачем (т.2 а.с.128), не стосуються предмету спору даної справи, більш того ґрунтуються виключно на відсутності Позивача за місцезнаходженням, а тому не сприймається судом в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра Транс» суми заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 р. в розмірі 6416 грн. та за березень 2011 р. в розмірі 8310 грн.

Щодо позовних вимоги Позивача про визнання противоправною бездіяльність Лівобережної МДПІ, яка виразилась у ненаданні ГУ ДКУ в Дніпропетровській області висновку про відшкодування ПП «Лібра Транс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період суд зазначає наступне.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим ст. 200 ПКУ, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету. Таким чином, позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання висновку органу казначейства, не є належним способом захисту порушених прав платника податків і не підлягають розгляду в суді. Позаяк у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів. Враховуючи наведене, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в адміністративному суді, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч.1, ч.3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Лібра Транс» задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра Транс» (код ЄДРПОУ 31076237) суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 р. в розмірі 6416 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять гривень) та за березень 2011 р. в розмірі 8310 грн. (вісім тисяч триста десять гривень).

В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра Транс» (код ЄДРПОУ 31076237) витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 148 грн. (сто сорок вісім гривень) 96 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17.10.11.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >А.О. Коренев

< Текст >