Постанова № 21068864, 14.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

14.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/11117/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О. Д. <Текст > при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 Чечель Н.К., Дичик В.С. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області з позовними вимогами про: - визнання неправомірними дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області при проведенні перевірки та складанні акту №1095/17-323/2-2637811257 від 25.08.2011 року;

- визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 02.09.2011 року за №0002421701/0 на суму 91293,75 грн. та №0002431701/0 на суму 37030,22 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Південної МДПІ у м. Кривому Розі Чечель Н.К., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_7 на підставі направлень від 21.07.2011 року №926 та №927 проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки 25.08.2011 року складено акт №1095/17-323/2-2637811257, на підставі якого 02.09.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002421701/0 про сплату податку на додану вартість суми податкового зобов'язання за основним платежем - 73035,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18258,75 грн., застосованих за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року; №0002431701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб - СПД суми податкового зобов'язання за основним платежем - 37030,22 грн., застосованих за порушення ст.13 р. ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року.

Позивач вважає, що висновки, зроблені в акті перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам, а винесені за їх результатами податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року підлягають скасуванню у повному обсязі у зв'язку з невірним застосуванням та суттєвим грубим порушенням норм діючого законодавства, а також перевищенням повноважень посадових осіб податкової інспекції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виданих Південною міжрайонною ДПІ у м. Кривому Розі направлень від 21.07.2011 року № 926 та № 927 посадовими особами Південної МДПІ у м. Кривому Розі на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), Наказу Південної МДПІ у м. Кривому Розі № 1105 від 20.06.2011 року та відповідно до плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2011 року була проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. згідно затвердженої програми перевірки, з якою особисто ознайомлено підприємця, за результатами якої складено акт №1095/17-323/2-2637811257від 25 серпня 2011 року.

На підставі акта перевірки 02.09.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002421701/0 про сплату податку на додану вартість суми податкового зобов'язання за основним платежем - 73035,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18258,75 грн., застосованих за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року;

- №0002431701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб - СПД суми податкового зобов'язання за основним платежем - 37030,22 грн., застосованих за порушення ст.13 р. ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року.

Стосовно проведеної перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ФОП ОСОБА_6 був повідомлений про проведення планової виїзної перевірки повідомленням від 20.06.2011 року за № 25/173 та копією наказу від 20.06.2011 року №1105, які вручено позивачу 20.06.2011 року особисто. Перевірку проведено з відома позивача.

Згідно поданої заяви ФОП ОСОБА_6 від 21.07.2011 року перевірка проводилась в приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, б.4а, яке обране ним місцем проведення перевірки.

Направлення про проведення перевірки № 926 від 21.07.2011 року було пред'явлене ФОП ОСОБА_6 21.07.2011 року особисто.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що перевірка проводилась з 21.07.2011р. по 18.08.2011р. Термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів з 04.08.2011 року згідно наказу Південної МДПІ у м. Кривому Розі № 1341 від 03.08.2011 року, з 11.08.2011 року згідно наказу Південної МДПІ у м. Кривому Розі № 1385 від 10.08.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_6 зареєстрований як платник ПДВ на підставі реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 28.03.2005 року №5069, свідоцтво №57138446 від 08.04.2005 року. Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Фактично у періоді з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., згідно з даними обліку доходів та витрат та даними з інших джерел, ФОП ОСОБА_6 здійснював діяльність в сфері надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, монтажу та технічного обслуговування установок пожежної сигналізації, монтажу та технічного обслуговування систем оповіщення.

Згідно наданих для перевірки документів встановлено, що позивач за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. для здійснення фінансово-господарської діяльності не використовував особистий автотранспорт. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_6 здійснював з використанням праці найманих осіб. Станом на 01.04.2010р. загальна чисельність працюючих 5 чол. Станом на 01.01.2011р. загальна чисельність працюючих 5 чол.

З матеріалів справи вбачається, що Південною МДПІ у м. Кривому Розі від Кіровоградської ОДПІ отримано довідку про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Алтея-Транссервіс» з питання правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року №134/1520/37231923 від 17.03.2011 року, в якій встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Алтея-Транссервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу товарів та надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Алтея-Транссервіс» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

ТОВ «Алтея-Транссервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів та послуг від постачальників. Таким чином, діяльність ТОВ «Алтея-Транссервіс» умисно була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних на отримання податкової вигоди, з метою ухилення від сплати податку та формування «штучного» податкового кредиту іншим підприємствам «вигодонабувачам». Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Алтея-Транссервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Також, Південною МДПІ у м. Кривому Розі від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси отримано акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. ТОВ «ФІРМА ЮКВАР» (код ЄДРПОУ 37222683) від 27.04.2011 року №421/23-1/37222683, яким встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «ФІРМА ЮКВАР» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг по автоперевезенню вантажів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ФІРМА ЮКВАР» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищенаведене, всі операції купівлі-продажу ТОВ «ФІРМА ЮКВАР» не спричиняють реального настання правових наслідків, тому мають ознаки нікчемності.

Також, Південною МДПІ у м. Кривому Розі від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси отримано акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. ТОВ «ФІРМА ЮКВАР», (код ЄДРПОУ 37222683) від 15.03.2011 року №1067/23-1/37222683, яким встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фірма Юквар» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фірма Юквар» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищенаведене, всі операції купівлі-продажу ТОВ «Фірма Юквар» не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. встановлено завищення задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість, відображеного у податкових деклараціях у сумі 73035,0 гривень, відображеного у податкових деклараціях: жовтень 2010 року - 23537,0 грн., грудень 2010 року - 49498,0 грн.

До податкового кредиту за грудень 2010 року ФОП ОСОБА_6 включено 79830,60 грн., у т.ч. ПДВ 13305,10 грн., за придбані у ТОВ «Алтея-Транссервіс» запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року .

Взаємовідносини між контрагентами (ТОВ «Алтея-Транссервіс» - ФОП ОСОБА_6.) здійснювалися на підставі договору від 01.12.2010 року №01/12-10 на виконання робіт по обслуговуванню автомобілів та поставку запасних частин, в якому ТОВ «Алтея-Транссервіс» -«Виконавець» в особі директора ОСОБА_9 діючого на підставі Статуту з однієї сторони та ФОП ОСОБА_6 - «Замовник» з другої сторони.

Відповідно п. 9. Правил надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Мінтрансу України № 792 від 11.11.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 року за №122/7443, Договір повинен мати істотні умови відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (зі змінами та доповненнями), а саме: Договір про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником і виконавцем у письмовій формі (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо) та повинен відповідати вимогам законодавства.

Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу є: найменування та місцезнаходження сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; гарантійні зобов'язання виконавця.

Згідно п. 15., п. 16. Правил № 792 приймання транспортного засобу (ДТЗ) (його складових) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку: розбір супровідної документації і заявок Замовника; перевірка технічного стану ДТЗ (його складових); виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів з оформленням відповідного документа; оформлення акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається у двох примірниках. Обидва примірники мають однакову юридичну силу і містять таку інформацію: 1) місце і дата складання акта; 2) найменування та місцезнаходження (місце проживання) підприємства (підприємця), що надає послуги; 3) посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, відповідальної за приймання ДТЗ (його складових) до ремонту; 4) прізвище, ім'я та по батькові власника ДТЗ чи його представника, що повинен діяти за довіреністю власника (у цьому разі зазначаються дані довіреності); 5) реєстраційні дані ДТЗ; 6) показання лічильника пробігу на спідометрі (тахографі); 7) наявність чи відсутність пломб на каналах доступу до показань лічильника пробігу на спідометрі (тахографі); 8) оцінка технічного стану, роботоздатності, функціонування складових частин і систем складових частин, виявлені недоліки; 9) кількість пального в баках; 10) марки моторної і трансмісійної олив, а також інших експлуатаційних рідин (у разі надання послуг з їхньої заміни чи поповнення); 11) укомплектованість ДТЗ із зазначенням наявності запасного колеса, магнітофона, радіоприймача, припалювача й інших легкознімних частин; 12) перелік наданої з ДТЗ документації; 13) перелік складових частин ДТЗ, які приймаються на відповідальне збереження від Замовника.

Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту підписується власником ДТЗ (його складових) та особою, відповідальною за прийняття ДТЗ (його складових) до ремонту, і скріплюється печаткою Виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що до перевірки не надані акти передання-прийняття транспортних засобів (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, що унеможливлює встановити факт передавання транспортних засобів ФОП ОСОБА_6 до ТОВ «Алтея-Транссервіс» для технічного обслуговування та ремонту.

До податкового кредиту за грудень 2010 року ФОП ОСОБА_6 включено 217158,5 грн., у т.ч. ПДВ 36193,08 грн. за придбані у ТОВ «Фірма «Юквар» запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року .

До податкового кредиту за жовтень 2010 року ФОП ОСОБА_6 включено 141223,50 грн., у т.ч. ПДВ 23537,25 грн. за придбані у ТОВ «ФІРМА ЮКВАР» згідно укладеного договору № 11/09-1/2010 від 11.09.2010 року запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2010 року .

Взаємовідносини між контрагентами (ТОВ «Фірма Юквар» - ФОП ОСОБА_6.) здійснювалися на підставі договору № 11/09-1/2010 від 11.09.2010 року на поставку запасних частин, в якому ТОВ «Фірма Юквар» - «Виконавець» в особі директора ОСОБА_10, діючого на підставі Статуту з однієї сторони та ФОП ОСОБА_6 - «Замовник» з другої сторони.

Умовами Договору поставки №11/09-1/2010 від 11.09.2010 року не визначений порядок приймання-передачі продукції (товарів).

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 11.10.2005 року №81-16/71 «Щодо надання роз'яснення», у разі коли сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 №П-6, від 25.04.66 №П-7 (із змінами і доповненнями). Постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року. Відповідно до п. 2 Інструкцій №П-6, №П-7, при поставці продукції і товарів, створенні умов для їх своєчасного та правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний забезпечити: дотримання встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць; чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Відповідно п. 5 Інструкції №П-6 при прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Відповідно до п.12 Інструкції №П-6 приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і інше) відправника (виробника).

Відповідно п. 22 Інструкції №П-7 для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Так, ФОП ОСОБА_6 до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування за договором поставки №11/09-1/2010 від 11.09.2010 року.

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346. В ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Так, враховуючи викладене вище та те, що у ТОВ «Фірма «Юквар» відсутні на балансі транспортні засоби, а згідно укладеного Договору місце поставки товару - склад Покупця (ФОП ОСОБА_6.), немає можливості встановити вид такого транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Відповідно пп. 1.1, 1.2 Правил №644 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки не надані відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, які затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року №460 «Про затвердження бланків перевізних документів» на час проведення перевірки відсутні. Транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, наведеного вище, до перевірки також не надано.

Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України від 17.05.2001 року №2406-ІІІ «Про підтвердження відповідності» (із змінами та доповненнями), постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Сертифікатів якості до перевірки позивачем також не надано. Тобто транспортування товару за перевіряємий період від постачальника ТОВ «Фірма «Юквар» не підтверджено транспортними документами та відсутні сертифікати якості відповідності товару, що унеможливлює встановити походження товару та його наявність

Договір про надання послуг по технічному обслуговуванню автомобілів ТОВ «Фірмою «Юквар» ФОП ОСОБА_6 до перевірки не наданий. До перевірки також не надані акти передання-прийняття транспортних засобів (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, що унеможливлює встановити факт передавання транспортних засобів ФОП ОСОБА_6 до ТОВ «Фірми «Юквар» для технічного обслуговування та ремонту.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. встановлено завищення ПДВ всього у сумі 23537,0грн., за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. встановлено завищення ПДВ всього у сумі 49498,0грн

Податковий кредит ФОП ОСОБА_6 у жовтні 2010 року та грудні 2010 року сформовано за рахунок постачальників ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар», які не мали необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених); платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової, адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 визначено, що датою виникнення права платнику податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар; надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_6 від ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України правочини є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи зазначене, операції придбання ФОП ОСОБА_6 послуг по обслуговуванню автомобілів та запасних частин у ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар» в жовтні 2010 року, грудні 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Алтея-Транссервіс» та ТОВ «Фірма «Юквар» за грудень 2010 року на суму 49498,0 грн. , в жовтні 2010 року на суму 23537,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці первинних документів (книги обліку доходів та витрат, виписок банку про рух грошових коштів, та відомостей з Центральної бази даних ДПА України) встановлено, що до складу валового доходу включені кошти отримані від надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, монтажу та технічного обслуговування установок пожежної сигналізації, монтажу та технічного обслуговування систем оповіщення.

Згідно з ст. 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

При перевірці первинних документів (виписок банку про рух грошових коштів, відомостей з центральної бази даних про виплачені доходи, актів виконаних робіт, актів взаємозаліків) було встановлено, що валовий доход за перевіряємий період ФОП ОСОБА_6 складає: 2-4 квартал 2010 року - 3117325,32 грн.

При формуванні валового доходу за даними перевірки враховані кошти отримані від надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту, послуг по монтажу та технічному обслуговуванню установок пожежної сигналізації, монтажу та технічному обслуговуванню систем оповіщення .

Також, в ході перевірки первинних документів встановлено, що заниження валового доходу виникло за рахунок невключення до декларації про доходи за 2010 рік доходу за надані ПП «Рондо» послуги з технічного обслуговування установок пожежної сигналізації та систем оповіщення, отриманого згідно актів взаємозаліків на загальну суму 38827,27 грн. (без врахування ПДВ -32356,04 грн. )

В порушенням ст. 13 Декрету. № 13-92 ФОП ОСОБА_6 до складу валових доходів не включений дохід у розмірі 32356,04 грн., отриманий згідно актів взаємозаліків за надані послуги з технічного обслуговування установок пожежної сигналізації та систем оповіщення ПП «Рондо».

Відповідно до ст. 13 ДКМУ № 13-92 до складу витрат включаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Документально підтвердженими витратами слід вважати оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з Законом № 334/94-ВР, з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючі те, що угоди, укладені ФОП ОСОБА_6 із постачальниками ТОВ «Алтея Транссервіс» та ТОВ «Фірма «Юквар» є нікчемними, підприємець не мав право формувати валові витрати за такими угодами.

Отже, ФОП ОСОБА_6 завищено суму валових витрат у розмірі 192955,75 грн., а саме: включення до складу валових витрат суми витрат отриманих, за нікчемними угодами.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Також, в порушення ст. 13 ДКМУ № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_6 до декларації про доходи за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. до витрат віднесено сплачені до бюджету податки та збори (орендна плата за землю) у розмірі 21556,34 грн. Приватні підприємці ведуть облік доходів та витрат відповідно до ст. 13 ДКМУ № 13-92. Ведення бухгалтерського обліку чинним законодавством для приватних підприємців не передбачено. Тому, при веденні обліку доходів та витрат приватні підприємці не включають до витрат сплачені суми податків та зборів з причин того, що ведення бухгалтерського обліку для СПД-ФО чинним законодавством не визначено. Враховуючи зазначене, ФОП ОСОБА_6 завищені валові витрати у розмірі 214512,09 грн.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач під час проведення перевірки діяв в межах та в порядку, визначеному діючим законодавством, тому податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року за №0002421701/0 та №0002431701/0 прийняті обґрунтовано та правомірно, отже, порушень з боку відповідача з матеріалів справи не вбачається.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та визнання податкових повідомлень-рішень недійсними відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 04 жовтня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О. Д. Коблова

< Текст >