Постанова № 21068459, 10.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

10.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/8725/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича <Текст > при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Жук В.В. не з'явився <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЗМО Ропчице" до Центральнлї міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: 14.07.2011 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 року № 0002911501/0 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі. Ухвалою суду від 16.08.2011 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Ухвалою суду від 16.08.2011 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року.

Позивач зазначає, що у вищевказаній податковій декларації було допущено технічну помилку (описку) у рядку 04.9 було відображено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток попереднього податкового періоду, яка утворилося станом на 01.01.2010 року, у повному обсязі, а у рядку 04.1 помилково зазначено витрати на придбання товарів у меншому обсязі. Зокрема, у рядку 04.1 потрібно було вказати 5553870,00 гривень замість 3370118,00 гривень, а у рядку 04.9 слід замість 2729690,00 гривень зазначити 545938,00 гривень.

У звязку з цим позивачем подано уточнений розрахунок податкових зобовязань та пояснення до нього у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок від 20.12.2010 року.

Позивач вважає, що не порушував вимог чинного податкового законодавства, а зроблені помилки у податковій декларації були виправлені позивачем самостійно і не призвели до заниження податкового зобовязання та не спричинили недоплату до бюджету.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про те надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення було складено у відповідності до норм чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивачем подано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року.

У вищевказаній податковій декларації у рядку 04.1 вказана позивачем наступна сума 3370118,00 гривень замість 5553870,00 гривень, а у рядку 04.9 2729690,00 гривень замість 545938,00 гривень.

У відповідності до п.9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року внесено зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим такого змісту: «У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону», а 22.4. наступного змісту «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року».

Згідно з п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону N 2275-VI п. 9 розділу I цього Закону (зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон N 2275-VI набув чинності 16.06.2010 р. (офіційне опублікування - "Голос України", 2010, N 109, від 16.06.2010 р.), порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений п. 22.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

Судом також встановлено з пояснень представника позивача те, що позивач знав про вищевказані зміни у законодавстві України, про те помилково зазначив у рядку 04.9 декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року невірну цифру. Крім того, судом встановлено, що позивач помилково у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року помилково вказав цифру 3370118,00 гривень замість 5553870,00 гривень.

Суд зазначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання (п.17.2 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо заявлені у податкових деклараціях (уточнених розрахунках) суми податкових зобов'язань за даними документальних перевірок занижені або завищені.

Таким чином, встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника відсутні.

Аналогічну позицію займає Державна податкова адміністрація України у наказі № 756 від 30.09.2010 року «Про затвердження Узагальнюючого податкового розяснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платників податків».

Судом встановлено, що відповідачем 01.12.2010 року та 02.12.2010 року проведено камеральну перевірку позивача, за наслідками якої складено Акт № 4529/260/1501/32693432 від 02.12.2010 року.

Вищевказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 545938,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002911501/0 від 22.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 545938,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 27296,90 гривень.

Судом встановлено, що позивач подав до відповідача уточнений розрахунок податкових зобовязань та пояснення до нього від 20.12.2010 року разом із запереченням від 20.12.2010 року № 116 на Акт про результати камеральної перевірки платника податку на прибуток № 4529/260/1501/32693431 від 02.12.2010 року.

Факт отримання відповідачем 23.12.2010 року уточненого розрахунку податкових зобовязань та пояснення до нього від 20.12.2010 року підтверджується письмовими поясненнями відповідача, а також листом відповідача від 24.12.2010 року № 36440/10/15-125, які знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до частини 3 статті 72 КАС України обставини, що визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечуються сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач подав уточнений розрахунок податкових зобовязань вже після проведення відповідачем камеральної перевірки, а отже підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника відсутні.

Судом встановлено, що відповідачем виявлено лише одне порушення допущене відповідачем у рядку 04.9 декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року; порушення допущене позивачем у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року відповідачем виявлено не було, а тому позивач вправі коригувати рядок 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до п.п. «д» п.4.4.2 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Наказ Державної податкової адміністрації України № 756 від 30.09.2010 року «Про затвердження Узагальнюючого податкового розяснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платників податків» діяв на момент подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.12.2010 року, а тому відповідач повинен був врахувати вищевказаний уточнюючий розрахунок поданий позивачем в частині коригування суми у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року, що останнім зроблено не було.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002911501/0 від 22.12.2010 року є необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування всіх обставин, мали значення для прийняття рішення.

Враховуючи коригування суми у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року, яка вказана позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, обєкт оподаткування становить 10705,00 гривень (7292150,00 гривень (скоригований валовий дохід) 7193078,00 гривень (витрати) 88367,00 гривень (амортизаційні відрахування), а нарахована сума податку 2676,00 гривень, що повністю співпадає із сумою вказаною позивачем у декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що помилки допущені позивачем у декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року не призвели до заниження податкового зобовязання.

У звязку з цим штраф передбачений п.17.2 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) нарахуванню не підлягає, оскільки позивачем не допущено заниження податкового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 року № 0002911501/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Златін

< Текст >