Постанова № 21068373, 06.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

06.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2011 р. Справа № 2а-793/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М. за участю: позивача відповідача Скиба В.В., Беркатюк Л.А. Димарьова В.В. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трест № 17" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 05 червня 2009 року №0000742301/0, яким позивачу встановлено податкові зобовязання і штрафні санкції з податку на додану вартість всього в сумі 33627,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на момент придбання позивачем будівельних матеріалів у підприємства TOB «Алант-Тех» не існувало жодних опублікованих рішень судів, які б обмежували, зупиняли або скасовували здійснений між товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” і TOB «Алант-Тех» правочин щодо купівлі-продажу будівельних матеріалів. суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ “Алан Тех” включалися до складу податкового кредиту на підставі норм Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач вважає рішення - повідомлення неправомірним та таким, що має бути скасованим.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

У судове засідання зявився представники позивача, які позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволені адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Алант-Тех» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений Акт від 27.05.2009р. №3304/23-226/31714021, яким встановлено, що підприємством в порушення п.п.7.2.4 та п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про даток на додану вартість" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ТОВ „Алант-Тех" у червні 2008р. в сумі 22417,71 грн., у якого анульовано свідоцтво платника ПДВ 17.01.2007 року згідно відповіді на запит щодо підтвердження взаємовідносин отриманого від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №20515/7/23-0910 від 10.11.2008 року.

05.06.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000742301/0 від 05.06.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33627,00 грн. (в тому числі 22418,00 грн. - основний платіж, 11209,00 грн. - штрафні санкції).

В судовому засіданні встановлено, під час проведення документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Трест №17» (з 28.10.2008 року по 18.11.2008 року, перевіряємий період з 01.04.2007 по 31.06.2008) на підставі п.1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва направлений запит № 34339/7/23-244 від 05.11.2008 року про проведення перевірки TOB «Алант-Тех», що перебував у фінансово-господарських відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” по 1 ланці ланцюга проходження товаро-матеріальних цінностей, а саме будівельних матеріалів.

ДПІ у Красногвардійському районі отримана відповідь від ДПІ у Голосіївському районі м.Київа, в якій повідомлено, що 18.07.2008 року розпочата ліквідація TOB „Алант-Тех" на підставі рішення господарського суду про визнання недійсними державної реєстрації або статутних документів. Крім того, повідомлено, що свідоцтво платника ПДВ анульовано з 17.01.2007 року.

Також встановлено, що згідно податкової накладної № 543 від 27.06.2008 товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” придбало у TOB „Алант-Тех" будівельні матеріали. За період з 01.01.2008 по 30.06.2008 позивач перерахував TOB „Алант-Тех" кошти в сумі 134506,24 грн., в тому числі ПДВ 22417,71 грн. Факт оплати за будівельні матеріали підтверджується платіжним дорученням №664 від 10.06.2008 року.

Сума ПДВ включена до реєстру отриманих податкових накладних червня 2008 року та декларації з ПДВ за червень 2008 року № 28927 від 18.07.2008 року.

Відповідно до рахунка-фактури № АТ-0000430 від 06.06.2008 TOB „Алант-Тех" поставлено будівельні матеріали, а саме: Micron grafite грес 450x450x10, Eurugress грес 300x300x9, Атем White керамічна плитка 200x300x7.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Алант-Тех” було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд також вважає за необхідне визначити про те, що згідно до ст..25. Положення про державну реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України за №79 від 01.03.2000 року, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Реєстрація осіб платниками податку на додану вартість, перереєстрація та заміна Свідоцтв проводиться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням по кожному такому запису окремого номера Свідоцтва та визначення дати початку його дії. Особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника податку на додану вартість є анульованою з дати анулювання Свідоцтва такого платника згідно з пунктом 25 цього Положення.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що законодавчо обумовлен виключний перелік підстав та способів для анулювання свідоцтва платника податку. А тому оскільки рішення Голосіїівського районного суду м.Києва від 18.07.2008 року, акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Алант-Тех” фактично сформовано 20.10.2008 року, то фактичною датою анулювання реєстрації платника ПДВ є 20.10.2008 р.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З акту перевірки від 27.05.2009р. №3304/23-226/31714021 вбачається, що суб'єкт господарювання, що перевіряється, є будівельною організацією, основний вид діяльності - загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

Будівельні матеріали були використані при будівництві автосалону за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Стартова, будівельно-монтажні роботи здійснювались за договорами генпідряду, підряду та субпідряду, а саме:

Договір генерального підряду № 30 від 30.04.2008, відповідно до якого ЗАТ "Підприємство з ІІ Інтеркерама", код 33184723, смт.Ювілейне, яке виступає замовником, доручає TOB "БКТ № 17", яке є підрядником, виконати роботи по устройству рампи складських приміщень на будівництві комплексу по виробництву керамічної плитки;

Договір підряду № ДФ 24/04 від 24.08.2008 складений TOB "БКТ № 17", який виступає замовником, з TOB "ІВІК" Дніпропетровська філія, код 34794204, м.Дніпропетровськ, яке є підрядником. Предметом договору є виконання власними силами, засобами та матеріалами підрядника роботи з монтажу теплогенераторної при будівництві автосалону за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Стартова;

Договір субпідряду № 17/07-08 від 17.04.2008 - TOB "БКТ № 17" є генпідрядником, ПП "ТК "Енергія", код 31244738, м.Київ, є субпідрядником. Відповідно до умов договору, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати устройство конструкції підлоги автосалона, який знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Стартова.

Судом встановлено, що замовлені у ТОВ “Алант-Тех” будівельні матеріали придбавалися позивачем з метою та використані у власній господарській діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ “Алант-Тех” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи (послуги), що придбавалися позивачем у ТОВ “Алант-Тех”, придбавалися з метою використання та використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.4 та підпункту 7.4.5 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33627,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 11209,00 грн. є також протиправним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем “Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” суперечить положенням Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Також, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Отже, зважаючи на наведені обставини, товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трест №17” правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2008 року суму ПДВ у розмірі 22417,71 грн. сплачену у вартості придбаних будівельних матеріалів на користь TOB «Алант-Тех».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 05.06.2009 року №0000742301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2011 року

Суддя <(підпис) >

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

СуддяО.В. Єфанова

< Текст >