Постанова № 21068257, 03.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

03.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/1838/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М. за участю: представників позивача представників відповідача Лубенець С.В., Полуциганової І.В. Васильєвої І.В., Денисенко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Сигмабанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування повідомлення-рішення №0000278824/0 ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «СИГМАБАНК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р., винесене Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ревізори відповідача прийшли до висновку, що позивачем порушено п.1.2 та п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 та пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп..8.1. п.8.1 ст.8, т.12.2.1 та пп..12.2.2 п.12.2 ст.12, п.18.3 ст.18 Закону України №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР) банківською установою у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 234138,60 грн., порушення пп. «в»п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону №334/94-ВР за перевіряємий період з 01.04.07 року по 31.03.10 року банківською установою, при виплаті нерезиденту - Компанії Quotes Software Corp.», Багамські острови, доходів типу «роялті» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок у загальній сумі 16953,75 грн. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р. неправомірним та таким, що має бути скасованим.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства «СИГМАБАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 27.08.2010 року №1940-08-04/33972230. В ході проведення перевірки встановлено, що підприємством порушено п.1.2 та п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 та пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп..8.1. п.8.1 ст.8, т.12.2.1 та пп..12.2.2 п.12.2 ст.12, п.18.3 ст.18 Закону №334/94-ВР банківською установою у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 234138,60 грн., порушення пп. «в»п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону №334/94-ВР за перевіряємий період з 01.04.07 року по 31.03.10 року банківською установою, при виплаті нерезиденту - Компанії Quotes Software Corp.», Багамські острови, доходів типу «роялті» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок у загальній сумі 16953,75 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р.

Відповідач вважає, що ним правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства «СИГМАБАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 27.08.2010 року №1940-08-04/33972230, яким встановлено, що в порушення:

- пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, пп. 12.2.1 та пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334/94-ВР, банківською установою внаслідок включення до складу валових витрат сум страхового резерву за операціями з цінними паперами в портфелі банку на продаж завищено валові витрати за перевіряємий період у загальній сумі 901 825,64 грн., в тому числі по періодах:

2007 рік завищення - 2 846 769,59 грн., у тому числі:

Ш квартал 2007 року завищення на 1 561 416,17 грн.;

ІV квартал 2007 року завищення на 1 285 353,42 грн.;

2008рік заниження - 2 846 769,59 грн., у тому числі:

I квартал 2008 року завищення на 1 853 165,45 грн.;

II квартал 2008 року заниження на 4 699 935,04 грн.;

2010рік завищення - 901 825,64 грн., у тому числі:

І квартал 2010 року завищення на 901 825,64 грн..

- п.1.32 ст.1, п.5.1, ст.5 Закону №334/94-ВР банківською установою у перевіряємому періоді завищено суму валових витрат на вартість послуг з незалежної оцінки ринкової вартості нерухомості, що не пов'язано з веденням господарської діяльності у загальному розмірі 18 700,00 грн., у тому числі:

2007 рік -18 700,00 грн., у тому числі:

III квартал 2007 року - 8 000,00 грн.;

IVквартал 2007 року - 10 700,00 грн.

- п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону №334/94-ВР банківською установою у перевіряємому періоді завищено валові витрати на вартість послуг з незалежної оцінки ринкової вартості пакету акцій, що не пов'язано з веденням господарської діяльності на загальну суму 1 000,00 грн., у тому числі:

2007 рік - 1 000,00 грн., у тому числі:

IV квартал 2007 року - 1 000,00 грн.

- пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону № 334/94-ВР за перевіряємий період з 01.04.07 по 31.03.10 банківською установою занижено валові витрати на суму перерахованих роялті у загальному розмірі 63877,50 грн., у тому числі:

2008 рік - 63 877,50 грн., в т. ч:

I квартал 2008 року - 38 632,50 грн.;

II квартал 2008 року - 25 245,00 грн.

- п.1.2 ст.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР за перевіряємий період з 01.04 07 по 31.03.10 банківською установою внаслідок помилкового визначення програмного забезпечення інформаційно-торгової системи "Meta Trader" нематеріальним активом та проведенням операцій з нарахування амортизації за період з 01.04.07 по 01.01.09, завищено суму амортизаційних відрахувань на 78 906,25 грн., в тому числі по періодах:

2007рік - 15 781,25 грн., у тому числі:

IV квартал 2007 року - 15 781,25 грн.

2008 рік - 63 125,00 грн., у тому числі:

I квартал 2008 року - 15 781,25 грн.,

II квартал 2008 року - 15 781,25 грн.,

ІІІ квартал 2008 року - 15 781,25 грн.,

IV квартал 2008 року - 15 781,25 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 5864,06 грн. та за штрафними санкціями 592163,76 грн.

В ході адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. При цьому збільшено суму основного платежу, визначену податковим повідомленням - рішенням №0000278824/0 від 08.09.2010 р на 225256,41 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 45091,28 грн.

Обгрунтовуючи свої доводи, відповідач зазначив, що правовою підставою створення страхового резерву для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами. Також, на думку відповідача, Положення Національного банку України „Про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами" не передбачає формування резерву під заборгованість за операціями з цінними паперами, оскільки цінні папери, які знаходяться у портфелі банку на продаж, засвідчують лише право власності, а не боргове зобов'язання. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що включення банком до складу валових витрат сум страхового резерву для відшкодування можливих втрат від знецінення цінних паперів суперечить вимогам вищезазначених норм, а отже є неправомірним.

Крім того, витрати банку у вигляді вартості здійснення незалежної оцінки нежитлових приміщень, що не є власністю банку, не є компенсацією вартості банківських послуг, які надаються позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, так витрати у податковому обліку банку не включаються до його валових витрат, а здійснюються за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні цього платника після оподаткування.

Щодо неправомірного нарахування амортизаційних відрахувань за нематеріальними активами, то позивачем витрати на придбання системи Trade» відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 та п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не були включені до складу валових витрат. Так як ПАТ «СИГМАБАНК» отримує від постачальника право на цільове використання інформаційно-торгової системи Trade»- програмного забезпечення для ЕВМ, призначеного для організації брокерського обслуговування клієнтів, які здійснюють торгівлю через мережу інтернет, дане право підпадає під визначення «роялті».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді здійснювались операції щодо купівлі, продажу та погашення векселів.

Віднесення сум сформованого страхового резерву до складу валових витрат у перевіряємому періоді регламентується наступними нормами.

Відповідно до пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон №334/94-ВР) зазначено, що до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Підпунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону №334/94-ВР передбачено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх основної діяльності згідно з законодавством.

Згідно пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334/94-ВР з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

В 2009 році - І кварталі 2010 року, норми ст.12 Закону №334/94-ВР, застосовувались у редакції Закону України від 23.06.09 №1533-VІ „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи".

Пунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону №334/94-ВР було передбачено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включається 80 відсотків (для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту.

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається Національним банком України, тобто, зокрема, відповідно до „Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 р. за № 841/6032 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 368).

Пунктом 1.1 Гл.1 Постанови № 368 „Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Тобто, резерви формуються з метою коригування вартості активів, зокрема, цінних паперів, шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків. Нормами Закону №334/94-ВР не передбачено будь-яких умов щодо обмеження віднесення сум сформованих страхових резервів за придбаними цінними паперами лише у разі існування збитків (втрат) від цінних паперів на час їх формування. Законом №334/94-ВР передбачено створення страховий резерв для відшкодування можливих збитків і Постановою № 368 визначено створення страхових резервів для покриття саме очікуваних (можливих) збитків за такими активними операціями, як операції з цінними паперами.

Закон №334/94-ВР в жодній редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не обмежував створення страхових резервів за видами цінних паперів. Віднесення суми сформованих страхових резервів до складу валових витрат законом обмежено лише відповідним розміром суми сукупної заборгованості за борговими зобов'язаннями і будь-яких інших обмежень щодо віднесення страхових резервів, зокрема, за операціями з цінними паперами, до складу валових витрат Законом №334/94-ВР не визначено.

Відповідно до п.1.1 гл. 1 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, це положення визначає порядок розрахунку та формування банками України резерву за операціями з цінними паперами (далі - цінні папери або операції з цінними паперами).

Пунктом 1.3 гл.1 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами передбачено, що для розрахунку та формування резерву банк зобов'язаний здійснювати перегляд цінних паперів, які класифіковані ним до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше одного разу на місяць з дати визнання їх на балансі. За результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в розпорядженні банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку банк визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви.

При цьому відповідно до п. 3.1 Постанови № 31 розрахунок резерву за цінними паперами здійснюється з урахуванням виду цінного папера (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) і методу визначення його балансової вартості (собівартості або справедливої вартості).

Отже, розрахунок резерву, у тому числі, здійснюється за борговими цінними паперами, якими зокрема є векселі, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Згідно п.2 гл. 2 Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами нестандартні цінні папери - активи у вигляді цінних паперів, за якими визнано втрату економічної вигоди та під які мають створюватися резерви; ризик цінного папера - ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером: фінансові труднощі емітента; висока ймовірність банкрутства; реорганізація емітента; зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента; розірвання договору внаслідок невиконання його умов; прострочення виплати відсотків чи основної суми; значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами жодних обмежень щодо формування страхових резервів за операціями з такими цінними паперами як векселі не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що формування позивачем страхових резервів за операціями з цінними паперами, методика формування яких передбачена Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, було правомірним та визначено суми валових витрат за правилами, встановленими пп. 12.2.1 Закону №334/94-ВР.

Відносно правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг за проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомості та ринкової вартості пакета акцій суд зазначає.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті”.

У пунктах 5.35.7 Закону №334/94-ВР визначено вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Жодним підпунктом зазначених пунктів не встановлено будь-яких обмежень щодо не можливості включення витрат на проведення незалежної оцінки нерухомого майна або цінних паперів банками, що є обєктами застави за умови надання кредиту.

Відповідно п. 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі Закон №2121) банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Відповідно до частини 2 „Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 р. за № 474/4695 із змінами і доповненнями Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу).

Статтею 1 Закону України „Про заставу” від 02.10.1992 р. № 2654-XII із змінами і доповненнями (далі Закон № 2654) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з цим ст. 12 Закону № 2654 визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Тобто, Закон № 2654 не обмежує здійснення оцінки майна лише власником цього майна та не визначає, що вигодонабувачем при оцінці майна є саме власник.

Зокрема, слід зазначити, що „...правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів” визначаються Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ із змінами і доповненнями (далі Закон № 2658).

Статтею 8 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” наведено вичерпний перелік обмежень щодо проведення оцінки майна, при цьому будь-яких обмежень щодо можливості проведення банком оцінки заставного майна не існує. Законом № 2568 взагалі не визначається вигодонабувач, як це визначено в Акті, оскільки власник майна не отримує будь-яких доходів за результатами проведення незалежної оцінки.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартості послуг за проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомості та ринкової вартості пакета акцій.

Щодо неправомірного нарахування амортизаційних відрахувань за нематеріальними активами, то з матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ „АКБ „СИГМАБАНК” (далі Ліцензіат) та Компанією Meta Quotes Software Corp. (далі Ліцензіар) укладено Угоду від 23.01.07 № МТ/Sgma-07 (надалі Угода).

Згідно п.1.1 Угоди Ліцензіар надає Ліцензіату майнові права на цільове використання інформаційно-торгової системи „Meta Trader” програмного забезпечення для ЕВМ, призначеної для організації брокерського обслуговування клієнтів, які здійснюють торгівлю через мережу Інтернет.

Відповідно до п. 5.1 Угоди за надання вказаних в угоді майнових прав Ліцензіату останній сплачує Ліцензіару авторську винагороду в розмірі 50000 дол. США.

У перевіряємому періоді з 01.04.07 по 31.03.10 ПАТ "СИГМАБАНК” здійснено перерахування остаточної суми винагороди.

Поставка Компанією Meta Quotes Software Corp. програмного забезпечення здійснено згідно акту приймання-передачі б/н від 25.04.07 та введено ЗАТ „АКБ „СИГМАБАНК” в експлуатацію відповідно до Акту (внутрішнього переміщення форми №ОЗ-1) № 000167 від 13.07.07 р.

У фінансовому обліку вказана операція відображена у ІІ кварталі 2007 року, що підтверджується меморіальним ордером № 21_18 від 13.07.07 на суму 252500,00 грн.

У податковому обліку вартість придбаного програмного забезпечення інформаційно-торгової системи „Meta Trader” у вигляді амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, поступово, починаючи з IV кварталу 2007 року по IV квартал 2008 року, відноситься на зменшення скоригованого прибутку ПАТ „СИГМАБАНК”.

Відповідно до абз. 1 п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- чи аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торговельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Таким чином, під терміном "роялті" слід розуміти платежі за отримання права на користування авторським правом.

Згідно зі статтями 418, 440 та 441 Цивільного кодексу України право на користування авторським правом є одним з майнових прав інтелектуальної власності, які можуть повністю або частково передаватися іншій особі. Таким використанням є: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та в будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання внайми (оренду) тощо; імпорт примірників, примірників перекладів, переробок тощо.

Статтею 31 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачено - майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до групи 4 основних фондів належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друкування інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Оскільки, термін "комп'ютерна програма" наведено в Законі України “Про авторське право і суміжні права”, то в податковому обліку комп'ютерна програма (програмне забезпечення) вважається об'єктом основних фондів групи 4 (незалежно від того, придбана вона окремо від відповідного обладнання чи разом).

Згідно з пп. 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, здійснюється за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Таким чином, якщо договором не передбачено отримання замовником права на користування, зазначеного у ст. 441 Цивільного кодексу України, а комп'ютерна програма надається лише для функціонального використання в господарській діяльності цього замовника, то в такому випадку замовник фактично є її кінцевим користувачем тобто таке використання програмного забезпечення не є використанням у розумінні ст. 441 цього Кодексу.

Отже, оскільки у вищезазначеному випадку замовник не отримує права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення, а є кінцевим користувачем цього забезпечення, то платежі за договором не відповідають визначенню роялті, наведеному в п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та не включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону.

Тому, витрати, понесені платником податку за отримання права на використання програмного забезпечення, збільшують балансову вартість групи 4 основних фондів та підлягають амортизації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000278824/0 від 08.09.2010 р., винесене Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13.09.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Єфанова

< Текст >