Постанова № 21068091, 26.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

26.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2011 р. Справа № 2а-10790/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представника відповідача Забігайло Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

01.09.2010 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району адміністративно-господарські санкції в сумі 35 758 грн. 14 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р., та пеню в сумі 1 287 грн. 60 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Красногвардійського району, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 86 осіб, повинно було створити у 2009 році 3 робочих місця, на які працевлаштувати інвалідів. Проте, фактично на підприємстві працював один інвалід. Таким чином, відповідач не виконав норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 35 758 грн. 14 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 1 287 грн. 60 коп. за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання представник позивача не зявився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, та повідомив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що підприємство вживало заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, здавало статистичну звітність до Фонду соціального захисту інвалідів (звіти за формою 10-ПІ), звіти до Красногвардійського районного центру зайнятості (звіти за формою 3-ПН), подавало оголошення про наявність вакантних місць для інвалідів до місцевої преси. Зазначені заходи результату не дали, але вина підприємства, зважаючи на його намагання працевлаштувати інвалідів, відсутня. Крім того, відповідач посилається на те, що у спірному періоді на підприємстві працювало два інваліди, а не один, а отже, Фондом соціального захисту інвалідів вдвічі завищено суму адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з підприємства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.

Судом встановлено, що Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Красногвардійського району перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми № 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2009 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 86 осіб. При цьому, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2009 році працював один інвалід (а.с. 7).

Виходячи з нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві потрібно було працевлаштувати трьох інвалідів, про що відповідач самостійно зазначив у звіті за формою 10 ПІ.

Згідно інформації Ленінського районного центру зайнятості від 31.08.2011 р. № 397, наданої на запит суду, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Красногвардійського району протягом 2009 року звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»надавало, проте, інформація про наявність вакансії для осіб з обмеженими можливостями в даних звітах відсутня. На підтвердження вказаних обставин, до матеріалів справи залучені копії звітів відповідача за формою 3-ПН за 2009 рік.

Також, Ленінський районний центр зайнятості листом № 1013 від 23.07.2010 р. повідомив Фонд соціального захисту інвалідів про те, що у 2009 р. КП ЖРЕП Красногвардійського району до центру зайнятості з проханням надсилати громадян з інвалідністю для працевлаштування не зверталось, звіти за формою 3-ПН про потребу у працівниках-інвалідах не подавало, з питань перенавчання або підвищення кваліфікації інвалідів із числа зареєстрованих у центрі зайнятості, також не зверталось.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обовязок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, вказана інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Як вже зазначалося вище, відповідачем звітність за формою № 3-ПН, в якій би заявлялася потреба у працівниках інвалідах, до центру зайнятості протягом 2009 року не подавалася.

Доказів щодо вжиття заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості у 2009 році, чи вжиття інших дій, направлених на виконання встановленого нормативу, відповідачем не надано.

Крім того, посилання відповідача на те, що на підприємстві фактично працювало два, а не один інвалід, не підтверджені матеріалами справи. Жодних доказів в обґрунтування зазначених обставин, ним суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вимоги ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2009 році відповідачем не виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними поданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 35 758 грн. 14 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 1287 грн. 60 коп. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 37 045 грн. 74 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2009 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району (код ЄДРПОУ 03341240) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31215230700008, отримувач Красногвардійський район, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р. в сумі 35 758 грн. 14 коп. (тридцять пять тисяч сімсот пятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1287 грн. 60 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень шістдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 12.09.2011 року.

Суддя В.В.Чорна