Постанова № 21067597, 13.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

13.07.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 2а-10783/10/0470

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

01 вересня 2010 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»адміністративно-господарські санкції в сумі 610817 грн. 51 коп. за невиконання у 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 20 157 грн. 50 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»повинно було створити у 2009 році сорок робочих місць для працевлаштування інвалідів, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 992 особи. Відповідач не виконав норматив щодо створення девятнадцяти робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим, зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 610817 грн. 51 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, в розмірі 20 157 грн. 50 коп., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню не сплачує, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання представник позивача не зявився. Від голови комісії з проведення реорганізації Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Рябцева Г.І. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, та про підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 68).

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі сторін за наявними у справі доказами, з урахуванням письмових заперечень відповідача та доповнень до них.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що не повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню, у звязку з наступним. По-перше, підприємство не має можливості їх сплатити через тяжке фінансове становище (збитки за 2009 рік склали 28964 млн. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2009 рік (а.с. 25-26). По-друге, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 р. порушено провадження у справі № Б15/69/05 про банкрутство відповідача, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, на думку відповідача, з цих підстав не підлягають сплаті також адміністративно-господарські санкції та пеня, оскільки під час дії мораторію відсутня вина підприємства щодо неможливості виконати зобовязання, через неплатоспроможність боржника. По-третє, Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р. № 2711-IV. З цих підстав, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2009 р. попереднє судове засідання по справі про банкрутство було продовжено до 01.01.2011 р. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 р. заяву ініціюючого кредитора Приватного підприємства «Південбурводобуд»про визнання банкрутом Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»залишено без розгляду, та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зазначена ухвала була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку, за результатами розгляду якого постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. апеляційну скаргу Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»задоволено, справу № Б15/69/05 передано до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2011 р. справу № 5005/3893/2011 (№ Б15/69/05) прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2011 р. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 р. по справі № 5005/3893/2011 про банкрутство Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»зупинено провадження строком до 01.01.2013 р., на підставі п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»(а.с. 72-76).

Посилаючись на сукупність обставин, викладених у запереченнях, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»відноситься до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»(а.с. 57).

Згідно форми 10 ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2009 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 992 особи (а.с. 7).

Отже, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна становити 40 осіб. Проте, у 2009 році до середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства входила лише 21 особа, якій встановлено інвалідність, про що зазначено у звіті відповідача (а.с. 7).

Таким чином, відповідач не виконав встановлений законом норматив щодо забезпечення працевлаштування інвалідів відносно 19 осіб.

Зазначена обставина відповідачем не заперечується, жодних доводів по суті порушення ним у запереченнях не наведено.

Крім того, відповідачем не виконано обовязок надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обовязок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

З довідки Жовтневого районного центру зайнятості м. Кривого Рогу № 1993 від 06.05.2011 року, наданої на запит суду, вбачається, що протягом 2009 року Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль»надано один звіт форми 3-ПН «Про наявність вакансій»від 31.03.2009 року для працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду «розподілювач робіт». Станом на 22.04.2009 року дана вакансія була укомплектована (а.с. 65).

З копії звіту відповідача за формою 3-ПН від 31.03.2009 р., наданого до центру зайнятості 01.04.2009 р., вбачається, що підприємством заявлено наявність однієї вакансії для інваліда за посадою «розподілювач робіт»(а.с. 66).

Отже, вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем у 2009 році не виконані.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 10.02.2010 р. за 2009 рік, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (19 осіб), в сумі 610 817 грн. 51 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 20 157 грн. 50 коп. (а.с. 8).

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає, таким чином, 630 975 грн. 01 коп.

Відповідач факт порушення ним ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також розмір нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені, не заперечує.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені у звязку з тим, що ухвалою господарського суду від 07.04.2005 р. порушено провадження у справі № Б15/69/05 про банкрутство Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», яке на даний час зупинено строком до 01.01.2013 р., суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Так, згідно пункту 3 ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 р. № Б 15/69/05 про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення по введенню мораторію (а.с. 22).

Згідно ч. 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з тим, з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання. З огляду на наведене, можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та адміністративно-господарські санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання, і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що зобовязання по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, та пені за їх несвоєчасну сплату, виникли у Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»після 07.04.2005 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобовязань не розповсюджується.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р. № 2711-IV як на підставу звільнення його від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, також є безпідставними.

Так, зазначений Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, а його метою є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 2 Закону, сфера його застосування поширюється на відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Із визначених п.п. 1.2, 1.4 ст. 1 Закону термінів «погашення заборгованості»та «заборгованість»вбачається, що мова йде виключно про вже наявну, підтверджену учасниками розрахунків кредиторську і дебіторську заборгованість, що виникла у звязку із постачанням (виробництвом, використанням тощо) енергоносіїв.

Згідно п. 3.4 ст. 3 Закону, процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року. У звязку з цим, статтею 4 вказаного Закону врегульовано питання, повязані з особливістю розгляду господарськими судами справ про банкрутство підприємств, на яких поширюється дія цього Закону.

Інших обмежень зазначеним Законом не передбачено.

Отже, внесення Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, на які поширюється дія цього Закону, має значення виключно для вирішення процесуальних питань під час провадження у справі про банкрутство, а також для впровадження механізмів погашення заборгованості за енергоносії з метою поліпшення фінансового стану таких підприємств. Натомість, на питання, повязані із виконанням підприємством обовязків, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та застосуванні відповідальності в разі їх неналежного виконання, ці обставини жодним чином не впливають.

Законом не передбачено також пільг для підприємств державної форми власності, а також застосування санкцій в залежності від фінансового стану платника, тому ці доводи відповідача також не можуть бути взяті до уваги.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2009 р. вимог ст.ст. 18 -20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, ненадання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, та пені за їх несвоєчасну сплату).

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31213230700022, отримувач Жовтневий район м. Кривого Рогу, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р. в сумі 610817 грн. 51 коп. (шістсот десять тисяч вісімсот сімнадцять гривень пятдесят одна копійка), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 20 157 грн. 50 коп. (двадцять тисяч сто пятдесят сім гривень пятдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна