Постанова № 21067596, 13.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

13.07.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р. Справа № 2а-10766/10/0470

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

01 вересня 2010 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції в сумі 3 858 грн. 75 коп. за невиконання у 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 127 грн. 60 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинна була створити у 2009 році одне робоче місце для працевлаштування інваліда, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 8 осіб. Відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 3 858 грн. 75 коп., виходячи з половини розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій, в розмірі 127 грн. 60 коп., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання 09 червня 2011 року сторони не зявились.

Позивач надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, та повідомив суд про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.06.2011 р. не прибув, надав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що обовязок підприємця зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за що відповідає державна служба зайнятості та фонд соціального захисту інвалідів. Відповідач вважає, що не повинен нести відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки не скоював правопорушення, оскільки своєчасно подавав звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості, в яких зазначав про потребу у інвалідах. Крім того, протягом спірного періоду жодної відмови у працевлаштуванні інваліда з його боку не було, а отже, відсутні обовязкові елементи правопорушення вина, та наявність причинного звязку між порушенням та його наслідками. З урахуванням вказаних обставин, відповідач вважає, що у позовних вимогах слід відмовити.

За викладених вище обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.

Судом встановлено, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємець, що використовує в своїй діяльності найману працю.

Згідно форми 10 ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2009 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємця у 2009 році становила 8 осіб.

Отже, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна становити 1 особу. Проте, у 2009 р. до середньооблікової чисельності штатних працівників підприємця особи, яким встановлено інвалідність, не входили (а.с. 7).

Позивачем не надано до матеріалів справи інформацію центру зайнятості, в якому відповідач перебуває на обліку, щодо подання останнім звітності за формою 3-ПН.

Натомість, відповідачем до матеріалів справи надано лист, підписаний від імені директора Саксаганського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу від 19.10.2010 р. № 2362, з якого вбачається, що ОСОБА_2 протягом 2009 р. щомісячно подавала до центру зайнятості звіт за формою 3-ПН з вакансіями для інвалідів, про що повідомлялося Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 21).

Також, відповідачем надано ксерокопії звітів за формою 3-ПН, які ніби-то надавалися до центру зайнятості.

Надаючи оцінку наданим відповідачем додатковим документам, суд зазначає наступне.

Копії звітів за формою 3-ПН від 01.01.2009 р., 01.02.2009 р., 01.04.2009 р., 01.05.2009 р., 01.06.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р., 23.11.2009 р., 01.12.2009 р., 24.12.2009 р., надані відповідачем до суду (а.с. 22-31), не можуть бути враховані як докази по справі, оскільки викликають сумніви у їх достовірності.

Так, жодний з цих «звітів»не містить відмітки про реєстрацію як вхідної кореспонденції за встановленою формою (зі штампом центру зайнятості, та зазначенням номеру реєстрації як вхідної кореспонденції), не містить обовязкових реквізитів (зокрема, прізвища виконавця у відповідній графі звіту).

Відмітка невідомої особи в правому нижньому куті із зазначенням дати не свідчить про реєстрацію вказаних звітів у центрі зайнятості, оскільки до районного центру зайнятості має подаватися оригінал звіту, а зазначена відмітка зроблена кульковою ручкою на ксерокопії звіту.

Крім того, окремі ксерокопії звітів мітять необумовлені дописки кульковою ручкою, що свідчить про те, що вказані дописки робилися після виготовлення ксерокопій звітів (а.с. 25, 26, 28, 30). Також, окремі звіти, надані в оригіналі, містять виправлення по тексту, ніким не засвідчені (а.с. 27).

Слід також зазначити, що відповідь, надана від імені директора Саксаганського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу на запит ФОП ОСОБА_2, не засвідчена печаткою установи, не містить реквізитів запиту, на який вона надається (запит відповідачем до суду також не був наданий), та конкретної інформації щодо кількості заявлених ОСОБА_2 вакансій для інвалідів, характеристики вакантних робочих місць, тощо (а.с. 21).

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обовязок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, вказана інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Доказів своєчасного подання такої звітності за встановленою формою до центру зайнятості протягом 2009 року відповідачем не надано, оскільки надані ним ксерокопії звітів не є належними доказами по справі. Крім того, відсутні докази щомісячного подання такої звітності (оскільки серед наданих ксерокопій відсутні звіти за березень, серпень, вересень 2009 року.

При цьому, з аналізу наданих відповідачем ксерокопій звітів за формою 3-ПН за спірний період, вбачається, що інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у зазначених звітах відсутня, оскільки у графі «Додаткові вимоги»(у всіх наданих суду копіях звітів), яка характеризує основні вимоги до претендента на вакансію, відсутнє посилання на обовязкову умову - наявність інвалідності (а.с. 22-31).

На вимогу суду, відповідач не надав документи на підтвердження наявності у спірному періоді вакансії для інваліда (звіти з праці, штатний розклад тощо).

Таким чином, вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не були виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2009 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 17.05.2010 року за 2009 рік, виходячи з половини середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 3 858 грн. 75 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 127 грн. 60 коп. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає, таким чином, 3 986 грн. 35 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2009 р. вимог ст.ст. 18 -20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, ненадання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31211230700024, отримувач Саксаганський район м. Кривого Рогу, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р. в сумі 3 858 грн. 75 коп. (три тисячі вісімсот пятдесят вісім гривень сімдесят пять копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 127 грн. 60 коп. (сто двадцять сім гривень шістдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна