Постанова № 21067456, 01.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

01.04.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 р. Справа № 2а-5014/10/0470

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0016371530/0 від 03.09.2009 р., № 0016371530/1 від 20.11.2009 р., № 0016371530/2 від 28.01.2010 р., № 0016371530/3 від 14.04.2010 р., -

в с т а н о в и в :

21 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2011 р., позовні вимоги обґрунтовані тим, що невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкового розрахунку з земельного податку на 2009 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»проведена Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва з порушенням чинного законодавства. За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р., форма та висновки якого не відповідають нормам чинного законодавства. На підставі вказаного акту перевірки, з урахуванням рішень податкового органу за результатами адміністративного оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0016371530/0 від 03.03.2009 р., № 0016371530/1 від 20.11.2009 р., № 0016371530/2 від 28.01.2010 р., № 0016371530/3 від 14.04.2010 р., які є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначив, що, враховуючи норми ч. 2 п. 3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17.07.2006 р. № 416, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Дніпропетровська мала право на проведення камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»не пізніше 02 квітня 2009 року. Оскільки проведення вказаної перевірки 30.07.2009 р. не має законного обґрунтування, то і висновки податкового органу за результатами її проведення є нікчемними. Крім того, позивач вказує на те, що форма акту перевірки № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р., складеного Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва за результатами камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс», не відповідає вимогам п. п. 1.5, 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, а саме, не містить посилань на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, порушення яких встановлено при проведенні перевірки, та стало підставою для нарахування податкового зобовязання. Також, позивач зазначає про невідповідність винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0016371530/0 від 03.03.2009 р. встановленій Порядком № 327 формі «Р», оскільки в ньому не вказане посилання на пункт та статтю податкового та іншого законодавства, порушення яких встановлено та відповідно до яких був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, не зазначено, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій), та загальну суму платежу прописом. Крім того, в повідомленні-рішенні № 0016371530/0 від 03.03.2009 р. підставою його винесення зазначено акт перевірки № 779/15-30/32685615 від 24.07.2009 р., в той час як акт, що було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Артіс», складений 30.07.2009 р.

Щодо суті порушень, викладених в акті перевірки, позивач зазначив, що в порушення ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 67, п. 3 ч. 1 ст. 85, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, ст. 9, Земельного кодексу України, п. п. 35, 36 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, ст. ст. 1, 7, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ, ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про плату за землю»від 30.07.1992 р. № 2535-ХІІ, ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»від 26.12.2008 р. № 835-VI, податковим органом неправомірно зроблено висновок про необхідність подання платником податку уточненого податкового розрахунку з земельного податку на 2009 рік, та донараховано податкове зобовязання з земельного податку за квітень-червень 2009 року на підставі нормативного акту органу місцевого самоврядування, до повноважень якого не входить внесення змін до ставок земельного податку, порядку його обчислення та сплати. Також, позивач звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 в частині визначення розміру земельного податку шляхом відсилання до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»суперечить також і цьому закону, оскільки вказане рішення дію Закону України «Про оренду землі»розповсюджує на відносини, регулювання яких вказаний нормативний акт не здійснює, та на коло осіб, які не є учасниками орендних відносин.

Відповідачем в особі заступника начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва надані письмові заперечення, у яких він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс», посилаючись на наступне. Відповідно до положень ст. ст. 2, 5, ч. 1 ст. 7, ст. 27 Закону України «Про плату за землю», Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»мало сплатити до державного бюджету земельний податок у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової вартості належної йому земельної ділянки, розташованої за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 70, м. Київ, з врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки на 2009 рік (1,152). Водночас, згідно Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про регулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві», з 01.04.2009 р. земельний податок за земельні ділянки, які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-ХIV «Про оренду землі», а саме 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, враховуючи те, що згідно ст. 144 Конституції України, п. п. 34, 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»Київська міська рада наділена повноваженням встановлювати ставку земельного податку, податковий орган стверджує про правомірність донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Артіс»податкових зобовязань з земельного податку в сумі 93253 грн. 14 коп. на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. 20.01.2011 року, після оголошення судом перерви перед судовими дебатами, ним подана заява про подальший розгляд справи без його участі.

Від відповідача в особі заступника начальника Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також письмові заперечення, з урахуванням яких, відповідач просив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»відмовити.

За викладених вище обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України, суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час їх існування.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.09.2003 р.

На підставі договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 07.06.2006 року, ТОВ «Артіс»придбало у власність нерухоме майно (загальною площею 5212,5 м.кв.), що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 70.

Площа земельної ділянки під будівлями, що разом з переходом права власності на майновий комплекс перейшла в фактичне користування ТОВ «Артіс», становить 5699,28 м.кв. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2009 рік згідно витягу з технічної документації №Ю-23952/2008 від 30.12.2008 р., становить 16189787,40 грн.

У звязку із використанням земельної ділянки в м. Києві, ТОВ «Артіс»знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Голосіївському районі м. Києва як платник земельного податку.

30.07.2009 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкового розрахунку земельного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»на 2009 рік, за результатами якої складено акт № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р. Перевіркою встановлено, що платником податків занижено земельний податок за квітень-червень 2009 року на 93253 грн. 14 коп.

На підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0016371530/0 від 03.09.2009 р., згідно якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Артіс»донараховано податкові зобовязання з земельного податку за вказаний період в сумі 97915 грн. 80 коп., з них 93253 грн. 14 коп. за основним платежем, 4662 грн. 66 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Штрафні (фінансові) санкції, зазначені у вказаному податковому повідомленні-рішенні, застосовані на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), згідно якого, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0016371530/0 від 03.09.2009 р., відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України. Рішеннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 20122/10/25-011 від 20.11.2009 р., Державної податкової адміністрації у м. Києві № 543/10/25-214 від 28.01.2010 р., Державної податкової адміністрації України № 3385/6/25-0215 від 09.04.2010 р. скарги платника податків залишені без задоволення, у звязку з чим відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0016371530/1 від 20.11.2009 р., № 0016371530/2 від 28.01.2010 р., № 0016371530/3 від 14.04.2010 р. на ту ж суму.

Не погодившись із зазначеними рішеннями органів державної податкової служби, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом про визнання їх нечинними.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Розділ 2 вказаного Порядку містить вимоги щодо змісту акту перевірки, які не додержані податковим органом при складанні акту № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 року, зокрема, у висновку вказаного акту не зазначено опису виявлених перевіркою порушень податкового законодавства, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів. Тобто, описова частина акту взагалі відсутня (а.с. 22 23).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про невідповідність форми акту перевірки № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р. встановленим законодавством вимогам.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем строків для проведення камеральної перевірки. Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», розрахунок земельного податку на рік подається до податкового органу до 01 лютого поточного року. ТОВ «Артіс»подало вказаний розрахунок за 2009 рік 02.02.2009 р., що не заперечується відповідачем. Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р., яким було збільшено ставку земельного податку, опубліковано в газеті «Хрещатик»№ 13 теж в лютому 2009 року. Враховуючи, що у відповідності до ч. 2 п. 3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 416 від 17.07.2006 р. «Про затвердження форми акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів», камеральні перевірки податкових розрахунків щодо земельного податку, орендної плати за землі державної і комунальної власності та фіксованого сільськогосподарського податку проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків), базовий податковий період для яких дорівнює календарному кварталу (півріччю, року), відповідач мав провести камеральну перевірку поданого ТОВ «Артіс»розрахунку земельного податку не пізніше квітня 2009 року. Натомість, камеральна перевірка проведена відповідачем в липні 2009 р., тобто через 5 місяців після подання позивачем розрахунку, що є порушенням встановлених граничних термінів для її проведення.

Доводи позивача щодо помилкового посилання у оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0016371530/0 від 03.09.2009 р. на дату акту перевірки № 779/15-30/32685615 - 24.07.2009 р. замість 30.07.2009 р., також знайшли своє підтвердження. Крім того, у зазначеному рішенні вказані лише норми законодавства, на підставі яких податковим органом нараховані штрафні (фінансові) санкції (п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181), і не зазначені норми законодавства, за якими здійснено донарахування основних зобовязань (а.с. 24).

Крім зазначених вище порушень, допущених відповідачем при проведенні перевірки, оформленні акту за її результатами, та при винесенні податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про неправомірність дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва при нарахуванні ТОВ «Артіс»податкового зобовязання з земельного податку, оскільки зазначені дії не відповідають нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251 від 25.06.1991 р., платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю»встановлена загальна ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких визначено, яка дорівнює одному відсотку.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлена грошова оцінка, диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених другою і третьою цієї статті (вказана позиція висловлена Державною податковою адміністрацією України в листі від 13.01.2009 р. № 374/7/15-0717 «Про індексацію ставок земельного податку та грошової оцінки землі у 2009 році»).

Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. № 835-VI, по землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 01.01.2009 р., застосовуються ставки земельного податку, встановлені ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про плату за землю" №2535 від 03.07.1992 року, податкове зобовязання по земельному податку, також по орендній платі за землі державної і комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий (звітній період), який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», Державний комітет України із земельних ресурсів листом від 09.01.2009 р. № 14/22/6/87 повідомив, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 р. за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано, виходячи з середньорічного індексу інфляції на 2008 рік 125,2 відсотки (лист Державної податкової адміністрації України від 13.01.2009 р. № 374/7/15-0717).

Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-23952/2008, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс»є користувачем земельної ділянки загальною площею 5699, 28 кв. м., яка розташована за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 70, м. Київ, кадастровий номер 8000000000:79:221:0001. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2008 рік становила 16 189 787 грн. 40 коп. (а.с. 12). Враховуючи положення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Артіс», на 2009 рік становить 18650635 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс» 02.02.2009 р. подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, у якому самостійно визначило зобовязання з вказаного податку в сумі 186 506 грн. 35 коп. (1 відсоток від суми нормативної грошової оцінки на 2009 рік), в тому числі: за січень-листопад по 15542 грн. 19 коп., за грудень 15542 грн. 26 коп. (а.с. 13).

Розрахунок земельного податку відповідає ставці земельного податку, визначеній законом.

Натомість, висновки акту перевірки № 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р. не відповідають нормам законодавства України, оскільки вони ґрунтуються на рішенні Київської міської ради, від 25.12.2008 р. № 944/944, прийнятому без наявної на те компетенції органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року (ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»).

Податки та збори поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки і збори обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України, Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України (ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»).

В Рішенні Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 (ч.4 ст.4 мотивувальної частини) зазначено, що відповідно до Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

В Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (пункт З мотивувальної частини) вказано, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись і органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

В Рішенні Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/20083 (підпункт 3.3 пункту З мотивувальної частини) зазначено, що права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади Конституцією України не передбачено.

В Рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009 (абз. 3, 4 пункту 5 мотивувальної частини) вказано, що делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Отже, відповідно до конституційних положень, право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це виключне повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку.

Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право встановлювати ставки земельного податку лише за користування тими земельними ділянками, нормативно-грошову оцінку яких не проведено, виходячи із встановленого законодавчо розміру земельного податку для земель, нормативно-грошову оцінку яких не проведено.

Законодавство України не передбачає право органів місцевого самоврядування змінювати розмір земельного податку за користування земельною ділянкою, грошову оцінку якої проведено, або вводити нові форми плати за землю, або підстави її справляння.

Незважаючи на це, Київською міською радою прийнято рішення «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві»від 25.12.2008 р. № 944/944, яким встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки…, які використовуються субєктами господарської діяльності, але право на які, або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Підпунктом 3.3 п. 3 вказаного рішення було передбачено, що фізичним і юридичним особам, які уклали договори оренди з Київською міською радою до 22.05.2008 р. і розмір плати за землю яких становить менше 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, необхідно звернутися з пропозиціями про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розмірів орендної плати у відповідність до положень законодавства.

На виконання цього рішення, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва направила на адресу ТОВ «Артіс»лист від 12.06.2009 р. за 3 9154/10/15-322 «Про плату за землю», яким запропонувала подати уточнюючий розрахунок земельного податку за 2009 рік, починаючи з 01.04.2009 р., виходячи з 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 17).

У відповідь на вказаний лист, ТОВ «Артіс»листом від 14.07.2009 р. за вих. № 99 повідомило податковий орган про невідповідність викладених в ньому вимог вимогам Закону України «Про плату за землю», яким встановлено ставки земельного податку (а.с. 18 20).

Відповідно, уточнюючий розрахунок позивачем наданий не був. Щодо відсутності підстав для його подання, ТОВ «Артіс»посилається на те, що, у відповідності до п. 5 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого Наказом ДПА України № 434 від 26.10.2001 р., необхідність подання уточнюючого розрахунку земельного податку може бути викликана виключно зміною протягом року грошової оцінки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни чи виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звітний період.

Суд погоджується з доводами позивача з цього приводу, оскільки передбачені Порядком зміни станом на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, не відбулися, тому і підстав для подання уточнюючого розрахунку у підприємства не було.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2010 р. по справі № 2а-3417/09, пункт 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві»від 25.12.2008 р. № 944/944, яким встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки…, які використовуються субєктами господарської діяльності, але право на які, або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено) справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі», визнано протиправним з моменту прийняття, та скасовано.

Отже, Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві»від 25.12.2008 р. № 944/944 суперечить Конституції України, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про плату за землю», ч. 2 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», та не може бути підставою для зміни ставки земельного податку по землях, грошову оцінку яких проведено, яка визначена Законом.

Аналогічної позиції дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який листом від 06.10.2009 р. за № 12039 у відповідь на запит ТОВ «Артіс»від 10.09.2009 р. повідомив, що Рішення № 944 в частині встановлення плати за землю у м. Києві не відповідає ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про плату за землю», ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», та повідомив, що звернувся з цього приводу до прокуратури м. Києва щодо внесення протесту на рішення № 944, а також про позитивний розгляд даного питання прокуратурою м. Києва.

Відтак, висновки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, викладені у акті перевірки 779/15-30/32685615 від 30.07.2009 р., не мають законодавчого обґрунтування, а винесені на підставі нього податкові повідомлення-рішення № 0016371530/0 від 03.09.2009 р., № 0016371530/1 від 20.11.2009 р., № 0016371530/2 від 28.01.2010 р., № 0016371530/3 від 14.04.2010 р. є неправомірними, та підлягають скасуванню.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс» у повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Артіс»при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст. ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс» задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0016371530/0 від 03.09.2009 р., № 0016371530/1 від 20.11.2009 р., № 0016371530/2 від 28.01.2010 р., № 0016371530/3 від 14.04.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс» 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВ.В.Чорна