Постанова № 21067098, 19.01.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3540/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Діхтяренка Ю.І., Приступи О.Г.,

представника відповідача Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Шацького районного споживчого товариствадо Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600,

ВСТАНОВИВ:

Шацьке районне споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Любомльська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Шацьким відділенням Любомльської МДПІ 14 вересня 2011 року проводилися камеральні перевірки податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року. В ході перевірок було встановлено заниження податкового зобовязання у сумі 24103,00 грн. у звязку із порушенням пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі ПК України). До таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що в розділ ІІ додатку 1 до податкових декларацій (коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V ПК України за обсягами придбання товарів/послуг, необоротних активів, включених до рядка 10 податкової декларації з податку на додану вартість) включені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 24103,00 грн., які прибули із запізненням. Така сама сума підприємством відповідно була зазначена і в рядках 16 податкових декларацій, в тому числі за квітень 2011 року - 1674, 46 грн., за травень 2011 року - 729,50 грн., за червень 2011 року - 3107,83 грн., за липень 2011 року 18569,00 грн.

На підставі встановлених та зафіксованих в атах камеральних перевірок від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400 порушень Любомльською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року: № 0000131600, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 5534,00 грн. та нараховано 1,00 грн. штрафної санкції, та № 0000121600 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість на 18569,00 грн. та нарахування 9285,00 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області (ДПА у Волинській області) від 26 жовтня 2011 року № 4640/10/25-006 за результатами розгляду первинної скарги підприємства, податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600 було скасовано в частині зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 4643,00 грн. Однак нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання, на адресу Шацького районного споживчого товариства не надходило, що вказує на порушення з боку відповідача норм ПК України.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600, зазначив, що при оформленні податкових декларацій за квітень-липень 2011 року до обсягів придбання та податкового кредиту були включені вартісні показники податкових накладних попередніх періодів, які надійшли у звітному податковому періоді, тобто, фактично надійшли із запізненням. Вартісні показники таких податкових накладних підприємством включались до коду рядка 16 податкових декларацій (коригування сум податкового кредиту), а не до рядка 10.1. Однак, на думку позивача, такі його дії не свідчать про завищення податкового кредиту та у звязку із цим - заниження податкового зобовязання, адже і рядок 16.1, і рядок 10.1 декларації містяться в розділі «Податковий кредит» та сумарно утворюють значення рядка 17 (усього податкового кредиту). Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України підприємство мало право включати суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до складу податкового кредиту за податковими накладними протягом 365 календарних днів з дати їх виписки. Тобто, позивач має право на податковий кредит згідно з нормами ПК України.

Крім того, відповідач, приймаючи рішення, які оскаржуються, сам здійснив процедурні порушення, зокрема, абзацу 3 пункту 58.1 статті 58 ПК України, оскільки не долучив до них розрахунку податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій; акт перевірки складено в довільній формі, що не відповідає наказу Державіної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41.

З цих підстав позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с.118-121) відповідач його вимог не визнав та зазначив, що Шацьким відділенням Любомльської МДПІ при проведенні камеральних перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року виявлено, що позивачем безпідставно в рядку 16 податкових декларацій у складі податкового кредиту відображено податок на додану вартість на загальну суму 24103,00 грн. за податковими накладними, які прибули із запізненням, чим порушено пункт 192.1 статті 192 ПК України. Даним пунктом визначено порядок коригування податкового зобовязання та податкового кредиту у звязку із зміною суми компенсації вартості товару. Разом з тим, аналізом податкових накладних встановлено, що вартість товару після постачання не змінювалася. Тому позивач неправомірно включив до рядка 16 декларацій суми податку на додану вартість і цим самим завищив податковий кредит на 24103,00 грн. Отже, податкове зобовязання підлягає донарахуванню, про що прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600, якими також нараховано штрафні санкції.

З наведених підстав відповідач у задоволені позову просив відмовити.

У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримують з підстав, наведених у позовній заяві, та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить залишити повідомлення-рішення без змін, відмовивши у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Шацьке районне споживче товариство 09 грудня 2003 року рішенням Шацької районної державної адміністрації Волинської області зареєстровано як обєкт господарювання, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 393790. Позивач є платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість, і перебуває на обліку в Шацькому відділенні Любомльської МДПІ. Зазначені обставини підтверджуються копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 048993/5 (а.с.100), свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 січня 2004 року № 02492564 (а.с.112).

14 вересня 2011 року Шацьким відділенням Любомльської МДПІ було проведено камеральні перевірки податкових декларацій Шацького районного споживчого товариства з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2011 року (а.с.26-61).

За результатами камеральних перевірок було складено акти від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400 (а.с.13-19), в яких зафіксовано встановлені при перевірці порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 ПК України: підприємством неправомірно в розділ ІІ додатку 1 до податкових декларацій (коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V ПК України за обсягами придбання товарів/послуг, необоротних активів, включених до рядка 10 податкової декларації), та до рядка 16 декларацій включені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 24103,00 грн., в тому числі: до декларації за квітень 2011 року (а.с.26) - 1674, 46 грн. згідно з податковою накладною від 29 березня 2011 року № 2386 (а.с.21); за травень 2011 року (а.с.35) - 729,50 грн. згідно з податковою накладною від 29 квітня 2011 року № 1430 (а.с.20); за червень 2011 року (а.с.44) - 3107,83 грн. згідно з податковою накладною від 12 травня 2011 року № 55 (а.с.24) та 21,68 грн. згідно з податковою накладною від 13 травня 2011 року № 64 (а.с.25); за липень 2011 року (а.с.53) - 16666,67 грн. згідно з податковою накладною від 14 червня 2011 року № 107 (а.с.22) та 1902,44 грн. згідно з податковою накладною від 28 червня 2011 року № 2689 (а.с.23). Підставою для коригування податкового кредиту платник податків зазначив «прибуття податкової накладної із запізненням». Дослідженням податкових накладних, наданих на запит податкового органу, встановлено, що зазначені накладні не засвідчують коригування вартісних та кількісних показників. Враховуючи вищевикладене, податкове зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2011 року занижено на 1674,46 грн., за травень 2011 року на 730,00 грн., за червень 2011 року - на 3130,00 грн., за липень 2011 року на 18569,00 грн.

На підставі ата камеральної перевірки від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 Любомльською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000131600 (а.с.10), яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 5534,00 грн. та, як слідує з розрахунку (а.с.123) згідно пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України нараховано 1,00 грн. штрафної санкції. На підставі акта перевірки від 14 вересня 2011 року № 188/1600/32729400 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600 (а.с.11), яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 18569,00 грн. та відповідно до підпункту 123.1 статті 123 ПК України нараховано 9285,00 грн. штрафних санкцій - у розмірі 50% від основного зобовязання, що слідує із розрахунку (а.с.122).

За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року (а.с.87-89) рішенням ДПА у Волинській області від 26 жовтня 2011 року № 4640/10/25-006 (а.с.90-93) податкове повідомлення-рішення № 0000121600 скасоване в частині зайво застосованої штрафної санкцій на 4643,00 грн. В іншій частині це рішення залишено без змін, як і податкове повідомлення-рішення № 0000131600.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. У цьому разі податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання (пункт 60.4 статті 60 ПК України).

Представник відповідача суду пояснив, що податкове повідомлення-рішення, яке б містило зменшену суму грошового зобов'язання у звязку із частковим скасуванням в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2011 року № 0000121600, не приймалося. Відтак, відсутні підстави вважати повідомлення-рішення від 26 жовтня 2011 року № 0000121600 відкликаним.

Повторна скарга позивача подана до Держаної податкової служби України (а.с.94-96), рішенням останньої від 03 листопада 2011 року № 217 залишена без задоволення (а.с.97-99).

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000131600 та № 0000121600, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

З актів податкових перевірок та пояснень представника Любомльської МДПІ у судовому засіданні встановлено, що підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість були висновки Любомльської МДПІ про те, що підприємством неправильно включено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень-липень 2011 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, які прибули із запізненням: замість рядка 10.1 декларації (придбання товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягаю оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою) суму податку відображено у рядку 16 (коригування податкового кредиту).

Умови коригування податкового кредиту визначено статтею192 ПК України. Так якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (пункт 192.1 статт1192 ПК України). Згідно з пунктом 192.3 цієї статті результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011року № 41, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за N 197/18935 (наказ чинний на час подання позивачем декларацій за квітень-липень 2011 року).

Відповідно до пункту 4 Порядку до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, імпортованих товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

У рядку 16.1 відображається коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1.

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень представників позивача, за податковими накладними від 29 березня 2011 року № 2386, від 29 квітня 2011 року № 1430, від 12 травня 2011 року № 55, від 13 травня 2011 року № 64, від 14 червня 2011 року № 107, від 28 червня 2011 року № 2689, які свідчать про поставку товарів, не відбувалася зміна суми компенсації їх вартості. У попередніх звітних періодах суми податку на додану вартість до рядка 10.1 декларацій не включалися. Представник відповідача доказів протилежного суду не надав. Наведене дає суду підстави для висновку, що суми податку на додану вартість за цими податковими накладними (у квітні2011 року - 1674,46 грн., у травні 2011 року 730,00 грн., у червні 2011 року - 3130,00 грн., у липні 2011 року 18569,00 грн.) позивачем неправильно відображено у рядку 16.1 декларації.

Разом з тим, значення рядка 16 (яке складається із суми значень рядків 16.1 (+ чи -) + 16.1.2 (+ чи -) + 16.2 + 16.3 + 16.4 (+ чи -) є одним із складових значення рядка 17 - усього податкового кредиту (сума значень рядків (10.1 + 12.1 + 12.2 + 12.4 + 15.1 + 16 (- чи +)) колонки Б).

Тобто, і рядок 10.1, і рядок 16.1 утворюють значення підсумкового рядка 17, а тому у разі неправильного віднесення числового значення до перерахованих рядків, загальне значення буде одним і тим же (за умови набуття права на податковий кредит).

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено: «Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу».

Умови формуванні податкового кредиту встановлює стаття 198 ПК України. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту пункту 198.3 статті 198 ПК України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності у позивача права на податковий кредит за податковими накладними, перерахованими в актах перевірки від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400, з тих підстав, що ці накладні оформлені з порушенням статті 201 ПК України, як і доказів, що зазначені податкові накладні уже брали участь в розрахунку податкового кредиту позивача у тих звітних періодах, коли були виписані продавцем. Дані накладні були отримані із запізненням (на підтвердження обставин надходження накладних позивачем надано конверти, копії яких долучено до матеріалів справи, копії окремих аркушів книги реєстрації вхідної кореспонденції а.с.113-116).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Позивач не застосовує касовий метод податкового обліку податку на додану вартість. Таким чином, в силу пункту 198.6 статті 198 ПК України за належно оформленими податковими накладними суми податку на додану вартість позивач має право включити до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дня виписки цих накладних. У кожному із перерахованих в актах камеральних перевірок від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400 випадках у формуванні податкового кредиту брали участь податкові накладні, за якими не закінчився зазначений строк (податкова накладна від 29 березня 2011 року № 2386 включена до декларації за квітень 2011 року; від 29 квітня 2011 року № 1430 до декларації за травень 2011 року; від 12 травня 2011 року № 55, від 13 травня 2011 року № 64 до декларації за червень 2011 року; від 14 червня 2011 року № 107, від 28 червня 2011 року № 2689 до декларації за липень 2011 року).

Отримавши податкові накладні із запізненням, позивачем в межах 365 днів з дати такої виписки податкових накладних було сформовано загальну суму податкового кредиту у періоді отримання таких накладних. Неправильне визначення рядка розділу ІІ «Податковий кредит» декларації не потягло за собою завищення суми такого податкового кредиту в кінцевому результаті.

Розрахунок суми податку, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню здійснюється за правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України). Ця сума визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Оскільки у судовому засіданні спростовано висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року на 1674, 46 грн., за травень 2011 року на 729,50 грн., за червень 2011 року на 3107,83 грн., за липень 2011 року на 18 569,00 грн., то сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету у зазначені звітні періоди, за таких обставин відповідає тим значенням, які визначив позивач. Відтак, висновки відповідача про заниження податкового зобовязання за квітень 2011 року на 1674, 46 грн., за травень 2011 року на 729,50 грн., за червень 2011 року на 3107,83 грн., за липень 2011 року на 18569,00 грн. також не знайшли підтвердження.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б вказували на завищення з боку позивача податкового кредиту та заниження у звязку із цим податкового зобовязання, і навпаки, на думку суду, позивачем надано достатні докази наявності у нього права на податковий кредит за податковими деклараціями, що прибули із запізненням. Суд вважає, що порушення порядку заповнення податкових декларацій не вплинуло на загальне значення податкового кредиту за квітень-липень 2011 року і не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, а тому збільшення суми податкового зобовязання лише з цих підстав свідчить про необґрунтованість, нерозсудливість відповідача при прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень Любомльської МДПІ від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 24 січня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖ.В. Каленюк