Постанова № 21067097, 17.01.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3796/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Войтовича В.А..,

представників відповідача Гордійчук О.К., Кравчук Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбанкмеблі" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» звернулось з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342301 від 14 листопада 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Спецбанкмеблі» за результатами якої складений акт № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року в якому зафіксовано порушення товариством п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року Ківерцівською МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0000342301 від 14 листопада 2011 року, яким за порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 342601 грн. 50 коп., з яких за основним платежем збільшено грошове зобовязання на суму 228401 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 114200 грн. 50 коп.

Позивач вважає податкове повідомлення рішення № 0000342301 від 14 листопада 2011 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Підставою для встановлення порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слугували висновки Ківерцівської МДПІ, зафіксовані в акті перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року, про нікчемність правочину між ПП «Сервіс Доріг» та ТзОВ «Спецбанкмеблі»

Такий висновок позивач вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки як ПП «Сервіс Доріг» як і ТзОВ «Спецбанкмеблі» належним чином виконали свої зобов'язання визначені договором про надання послуг №101/10 від 01.07.2010р., що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Крім того, ТзОВ «Спецбанкмеблі» для отримання податкового кредиту виконано усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» умови, що дають право на отримання податкового кредиту, а сума, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що з урахуванням положень ст.203, ст.204, ст.215 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом. В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що укладений між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ПП «Сервіс Доріг» договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним, у звязку з чим висновки відповідача про завищення сум податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки договір недійсним не визнавався, сторони виконали свої зобов'язання за договором належним чином, підтвердженням чого є оформлені належним чином первинні бухгалтерські документи.

На підставі наведеного, представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав суду письмові заперечення в яких акцентував увагу на тому, що за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року ТзОВ «Спецбанкмеблі» проведено по обліку придбання послуг на суму 1370407 грн. 02 коп. від ПП «Сервіс Доріг», що засвідчено актами виконаних робіт, податковими та видатковими накладними. Відповідно до акту ДПІ у Франківському районі міста Львова № 575/23-2/34259967 від 6 квітня 2011 року з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено порушення приватним підприємством «Сервіс Доріг» ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215 та ст. 216 ЦК України в частині недодержання ПП «Сервіс доріг» вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи обставини встановлені ДПІ у Франківському районі міста Львова в акті перевірки № 575/23-2/34259967 від 6 квітня 2011 року, відповідач вважає договір між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ПП «Сервіс-Доріг» нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, у звязку з чим в порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмпеблі» завищено податковий кредит на 228401 грн..

З урахуванням аргументів викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судовому засіданні, представники відповідача просили суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Спецбанкмеблі», з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Сервіс-Доріг» за результатами якої складений акт № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року, в основу даного акту покладені висновки акту № 575/23-2/34259967 від 6 квітня 2011 року складеного ДПІ у Франківському районі міста Львова за результатами перевірки приватного підприємства «Сервіс Доріг».

Так, в акті перевірки Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією зафіксовано, що за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» здійснювало господарські операції по придбанню у приватного підприємства «Сервіс Доріг» послуг та товарно-матеріальних цінностей. Згідно акту ДПІ у Франківському районі міста Львова № 575/23-2/34259967 від 6 квітня 2011 року з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено порушення приватним підприємством «Сервіс Доріг» ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215 та ст. 216 ЦК України в частині недодержання ПП «Сервіс Доріг» вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Перевіркою встановлено відсутність у ПП «Сервіс-Доріг» обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, що призвело до завищення ПП «Сервіс Доріг» податкових зобовязань за період з 01 01.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 5 030 596 грн. та завищення податкового кредиту за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 4 820 039 грн. (а.с. 16-17).

З урахуванням наведеного Ківерцівською МДПІ в акті перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року зроблений висновок про те, що в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства угоди, укладені з постачальниками на реалізацію товарів приватному підприємству «Сервіс Доріг», та в свою чергу угоди укладені ПП «Сервіс Доріг» на подальшу реалізацію таких товарів (робіт, послуг) мають протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Також в акті перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року зафіксовано, що оскільки, правочини між ТОВ "Спецбанкмеблі" та ПП „Сервіс Доріг" визнані нікчемними та відповідно не створюють юридичних наслідків, тому ТзОВ "Спецбанкмеблі" в порушення п. 1.4 ст. 1. п.п. 7.2.6. п. 7.2. п.п. 7.4.1 п. 7.4. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на суму 228401 грн. в тому числі за липень 2010 року на 15438 грн. та серпень 2010 року на 212 963 грн.

На підставі акту перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року Ківерцівською МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0000342301 від 14 листопада 2011 року яким за порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмпеблі» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 342601 грн. 50 коп., з яких за основним платежем збільшено грошове зобовязання на суму 228401 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 114200 грн. 50 коп.

Разом з тим, суд вважає висновки Ківерцівською МДПІ про порушення позивачем порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України ( в редакції, що діяла на момент укладення договору №101/10 від 01.07.2010р.) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з частиною 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновки Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про нікчемність укладеного договору № 101/10 від 1 липня 2010 року не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами.

Так, судом встановлено, що між приватним підприємством „Сервіс Доріг" виконавець, та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбанкмеблі" замовник, укладений договір про надання послуг № 101/10 від 1 липня 2010 року за умовами якого, виконавець зобовязується надати, а замовник зобовязується оплатити та прийняти послуги в асортименті та за ціною, що вказуються в актах виконаних робіт.

На виконання вимог даного договору приватним підприємством „Сервіс Доріг" виписані товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбанкмеблі" податкові накладні: № 7010000002 від 1.07.2010 року на загальну суму 4880 грн., в тому числі податок на додану вартість 813 грн. 33 коп.; № 7090000004 від 09.07.2010 року на загальну суму 4905 грн., в тому числі податок на додану вартість 817 грн. 50 коп.; № 7160000002 від 16.07.2010 року на загальну суму 2160 грн., в тому числі податок на додану вартість 360 грн.; № 7160000003 від 16.07.2010 року на загальну суму 4270 грн., в тому числі податок на додану вартість 711 грн. 11 коп.; № 7200000005 від 20.07.2010 року на загальну суму 2342 грн., в тому числі податок на додану вартість 390 грн. 33 коп.; № 7280000002 від 28.07.2010 року на загальну суму 11060 грн., в тому числі податок на додану вартість 1843 грн. 33 коп.; № 7280000003 від 28.07.2010 року на загальну суму 3444 грн., в тому числі податок на додану вартість 574 грн.; № 7280000004 від 28.07.2010 року на загальну суму 21260 грн., в тому числі податок на додану вартість 3543 грн. 33 коп.; № 7280000005 від 28.07.2010 року на загальну суму 6200 грн., в тому числі податок на додану вартість 1033 грн. 33 коп.; № 7280000006 від 28.07.2010 року на загальну суму 12412 грн., в тому числі податок на додану вартість 2068 грн. 67 коп.; № 7280000007 від 28.07.2010 року на загальну суму 7528 грн., в тому числі податок на додану вартість 1254 грн. 64 коп.; № 7280000008 від 28.07.2010 року на загальну суму 1932 грн., в тому числі податок на додану вартість 322 грн.; № 7280000009 від 28.07.2010 року на загальну суму 7434 грн., в тому числі податок на додану вартість 1239 грн.; № 7280000010 від 28.07.2010 року на загальну суму 2802 грн., в тому числі податок на додану вартість 467 грн.; № 8020000004 від 2.08.2010 року на загальну суму 12740 грн., в тому числі податок на додану вартість 2123 грн. 33 коп.; № 8060000004 від 6.08.2010 року на загальну суму 18940 грн., в тому числі податок на додану вартість 3156 грн. 56 коп.; № 8060000005 від 6.08.2010 року на загальну суму 187770 грн., в тому числі податок на додану вартість 31295 грн.; № 8090000011 від 9.08.2010 року на загальну суму 14 260 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 376 грн. 67 коп.; № 8090000012 від 9.08.2010 року на загальну суму 13 460 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 243 грн. 33 коп.; № 8090000013 від 9.08.2010 року на загальну суму 4 444 грн., в тому числі податок на додану вартість 740 грн. 67 коп.; № 8090000014 від 9.08.2010 року на загальну суму 3880 грн., в тому числі податок на додану вартість 646 грн. 67 коп.; № 8160000002 від 16.08.2010 року на загальну суму 12660 грн., в тому числі податок на додану вартість 2110 грн.; № 8200000004 від 20.08.2010 року на загальну суму 12960 грн., в тому числі податок на додану вартість 2160 грн.; № 8250000003 від 25.08.2010 року на загальну суму 21030 грн., в тому числі податок на додану вартість 3505 грн.; № 8260000003 від 25.08.2010 року на загальну суму 281660 грн., в тому числі податок на додану вартість 43610 грн.; № 8250000006 від 25.08.2010 року на загальну суму 1200 грн., в тому числі податок на додану вартість 200 грн.; № 8300000007 від 30.08.2010 року на загальну суму 3030 грн., в тому числі податок на додану вартість 505 грн.; № 8310000022 від 31.08.2010 року на загальну суму 8020 грн., в тому числі податок на додану вартість 1336 грн. 67 коп.; № 8310000023 від 31.08.2010 року на загальну суму 9 220 грн., в тому числі податок на додану вартість 1536 грн. 67 коп.; № 8310000024 від 31.08.2010 року на загальну суму 6 420 грн., в тому числі податок на додану вартість 1070 грн.; № 8310000025 від 31.08.2010 року на загальну суму 11 160 грн., в тому числі податок на додану вартість 1860 грн.; № 8310000026 від 31.08.2010 року на загальну суму 5 822 грн., в тому числі податок на додану вартість 970 грн. 33 коп.; № 8310000027 від 31.08.2010 року на загальну суму 10780 грн., в тому числі податок на додану вартість 1793 грн. 33 коп.; № 8310000028 від 31.08.2010 року на загальну суму 9 902 грн., в тому числі податок на додану вартість 1605 грн. 33 коп.; № 8310000029 від 31.08.2010 року на загальну суму 5 180 грн., в тому числі податок на додану вартість 863 грн. 33 коп.; № 8310000032 від 31.08.2010 року на загальну суму 643 260 грн., в тому числі податок на додану вартість 107 210 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» на підставі зазначених податкових накладних, включено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень 2010 року та за серпень 2010 року до податкового кредиту 228401 грн.

Судом також встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» на виконання умов договору перераховано приватному підприємству „Сервіс Доріг" грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.(а.с114-128)

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як передбачено підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт продажу послуг та товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання таких послуг та товару, а також сплату коштів продавцю, тому підстави для визнання укладеного договору №101/10 від 01.07.2010 року нікчемним, відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ПП „Сервіс Доріг" суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором №101/10 від 01.07.2010 року позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Крім того, судом встановлено, що приватним підприємством „Сервіс Доріг" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень 2010 року та за серпень 2010 року, поданих до ДПІ у Франківському районі м.Львова, задекларовані податкові зобовязання з податку на додану вартість по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі», а видані податкові накладні включені до реєстру податкових накладних в додатку 5 до зазначених декларацій.

Таким чином, актом перевірки № 670/2301/35055341 від 27 жовтня 2011 року не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складений ДПІ у Франківському районі міста Львова акт перевірки № 575/23-2/34259967 від 6 квітня 2011 року. Однак, в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, та не доведений факт порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000342301 від 14 листопада 2011 року підлягає скасуванню.

Крім того, згідно позовних вимог позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000342301 від 14 листопада 2011 року. Разом з тим, при постановленні рішення суд відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000342301 від 14 листопада 2011 року.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №№ 0000342301 від 14.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 20 січня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока