Постанова № 21066841, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2011 р. (14:55) Справа №2а-1821/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайська ПМК-№8"

про надання дозволу

за участю представників:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1053/Д/10 від 02.08.10р.;

представник відповідача - не з'явився.

Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайська ПМК-№8" в якому просить суд прийняти рішення щодо надання дозволу для прийняття державною податковою службою у Бахчисарайському районі рішення про погашення усієї суми податкового боргу відносно відповідача.

Адміністративний позов заснований на положеннях абз. 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України та мотивований тим, що у разі коли платнику податків сформовано та направлено до 01.01.11р. лише першу податкову вимогу відповідно до вимог Закону України від 21.12.2000р. №2181, то з 01.01.11р. друга податкова вимога не направляється, а рішення про погашення усієї суми податкового боргу приймається на підставі дозволу суму не раніше ніж через 60 календарних днів від дня надіслання платнику податків першої податкової вимоги, направленої до 01.01.11р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, письмові заперечення не надав, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайська ПМК-№8" зареєстровано Бахчисарайською районною державною адміністрацією у якості юридичної особи 27.03.1998р. (а.с.6-8)

Судом з’ясовано, що відповідач перебуває на обліку в Бахчисарайському районі АР Крим.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

14.10.2010р. було проведено невиїзну документальну перевірку відповідачаз питання своєчасності подання податкової звітності, в ході якої було встановлено, що відповідачем порушено строки подання податкової звітності з податку на прибуток.

Результати перевірки були відображені в акті №210/1501/00415155 від 14.10.10р. (а.с.13).

На підставі акту перевірки №210/1501/00415155 від 20.10.10р. відносно відповідачабуло прийнято податкове повідомлення - рішення №0001821501/0 від 20.10.2010р. про нарахування штрафних санкції у сумі 1360грн. (а.с.11).

Згідно з п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Вищенаведене податкове повідомлення - рішення було розміщено на дошці податкових оголошень 15.11.2010р. (зворотній бік а.с.10).

Судом з’ясовано, що позивачем відносно відповідача відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону №2181 були винесені податкові вимоги на погашення податкового боргу.

11.11.10р. позивачем на адресу відповідача було винесено першу податкову вимогу №1/194 на суму 1322,08 грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням. Лист був повернутий позивачу у зв’язку із незнаходженням відповідача за зазначеною адресою, про що був складений акт про неможливість вручення податкової вимоги від 15.11.10р. (а.с.23-25).

16.12.10р. позивачем на адресу відповідача було винесено другу податкову вимогу №2/215 на суму 1322,08 грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням. Лист був повернутий позивачу у зв’язку із незнаходженням відповідача за зазначеною адресою (а.с.26-27).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування" втратили чинність.

Права органів державної податкової служби передбачені ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р.

Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що позові вимоги обґрунтовані абз. 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 95.1. ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Суд звертає увагу на те, що на думку Конституційного Суду України (рішення у справ №1-9/2005 від 24.03.05р.), розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши зміст позовних вимог суд зазначає, що позивач не скористався правом наданим йому п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів податкового боргу, а звернувся до суду з позовом про надання дозволу для прийняття позивачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу, при цьому не визначивши яке саме рішення позивач просить суд дозволити прийняти (рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, чи про стягнення за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі). Суд також звертає увагу на те, що у прохальній частині позову не зазначено про яку саме суму йде мова, за який рахунок чи майно.

Враховуючи вищенаведене суд зауважує, що не може розглядати альтернативні позовні вимоги, тобто позовні вимоги повинні бути чітко викладені.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем підстав для задоволенні позову у спосіб визначений позивачем. При цьому суд роз’яснює, що позивач не позбавлений права для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

В судовому засіданні 25.03.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 28.03.2011 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Гаманко Є.О.