Вирок № 21020624, 24.01.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0609/1-14/11

Стаття 15ч.3,115ч.1 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого,

Фоміна Ю.В. та Михайловського В.І.,

з участю секретаря Воробей Д.О.,

прокурора Селюченко І.І.,

засудженого ОСОБА_3 та його захисників

ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора Супрунова М.В. та захисника адвоката ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2011 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком ОСОБА_3,

13.06.1990р. народження, непрацюючого, неодруженого, судимого 14.09.2007р. Корольовським райсудом м. Житомира за ст. ст. 186 ч. 2, 75, 76, 104 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, -

засуджено за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Корольовського райсуду м. Житомира від 14 вересня 2007 року та остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з 29 вересня 2008 року.

Вирішено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_6 1379,22 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди, а також витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 462,81 грн. на рахунок Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради.

Згідно вироку, 28 вересня 2008 року близько 3 год. 15 хв. поблизу будинку № 2/98 по вул. Майдан Згоди в м. Житомирі ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, під час конфлікту, що виник на ґрунті раптово-виниклих неприязних стосунків, з раніше незнайомим ОСОБА_6, з метою умисного вбивства останнього, взяв у знайомого ОСОБА_7 ножа та наніс ним два удари в живіт ОСОБА_6 та один удар в область серця, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя у вигляді колото-різаних ран передньої поверхні грудної клітки зліва та передньої черевної стінки. Однак, ОСОБА_3 не вчинив до кінця всіх дій, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_6 з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий припинив його злочинні дії.

В апеляціях:

-прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати, що ОСОБА_6 засудженим ОСОБА_3 було спричинено колото-різану рану передньої черевної стінки, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечне для життя; визнати рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання засудженого, визнати винним ОСОБА_3 за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України та призначити йому покарання 8 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 14 вересня 2007 року та остаточно призначити покарання 9 років позбавлення волі. Посилається на невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду про тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому внаслідок злочину, а також на явну невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину (необґрунтоване та безпідставне застосування ст. 69 КК України);

-захисник просить скасувати вирок і постановити новий вирок, яким виправдати та визнати невинуватим ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності винної особи. Твердить про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, порушення судом вимог Конституції, кримінально-процесуального закону, вимог п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ст. 3 Протоколу №7, ст. ст. 10, 11 Загальної Декларації прав людини, - прояв упередженості та демонстративної прихильності до сторони обвинувачення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін в підтримання своїх апеляцій та в заперечення апеляцій інших учасників судового розгляду, перевіривши справу та провівши судове слідство частково, апеляційний суд визнає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція захисника є необґрунтованою, - з таких підстав.

Апеляційним судом визнано доведеним, що засуджений ОСОБА_3, будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 186 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, під час іспитового строку вчинив незакінчений замах на вбивство ОСОБА_6 за таких обставин.

28 вересня 2008 року близько 3 год. 15 хв. поблизу будинку № 2/98 по вул. Майдан Згоди в м. Житомирі ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, під час конфлікту, що виник на ґрунті раптово-виниклих неприязних стосунків з раніше незнайомим ОСОБА_6, з метою умисного вбивства останнього, взяв у знайомого ОСОБА_7 ножа та наніс ним два удари в живіт ОСОБА_6 та один удар в область серця, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження (небезпечне для життя) у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки та легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоровя у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва. Однак, ОСОБА_3 не вчинив до кінця всіх дій, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_6 з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий припинив його злочинні дії шляхом блокування рукою останнього удару та вибивання ножа.

Висновки апеляційного суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного злочину ґрунтуються на таких доказах.

Потерпілий ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, а також у судовому засіданні суду першої інстанції послідовно стверджував, що вночі 28 вересня 2008 року за вказаних у вироку обставин саме засуджений ОСОБА_3, який був раніше незнайомий йому, наніс йому удари ножем у живіт та в груди. Однак, в момент останнього удару, що наносився засудженим збоку-знизу-вверх в область серця, він правою рукою відбив руку з ножем та вибив цим рухом у нападника ножа, який впав на асфальт. Однак, цим ударом ОСОБА_3 завдав йому тілесне ушкодження грудної клітки а ОСОБА_3 втік. ОСОБА_7 підняв ножа та втік вслід за засудженим (а. с. 61-64, 125-126, 127-129, 176-177, 218-220, 273-274, 291-293 т. 1; 9 т. 2).

1 жовтня 2008 року потерпілий ОСОБА_6 серед чотирьох осіб, що не мали різких відмінностей, впізнав по фотографіям засудженого ОСОБА_3 по рисам обличчя та одягу як особу, яка 28 вересня 2008 року нанесла йому ножові поранення (а. с. 65 т. 1). Дана слідча дія була проведена з дотриманням вимог ст. ст. 114, 174 КПК України у приміщенні ЦМЛ №1, де проходив лікування потерпілий. Тому апеляційний суд визнає необґрунтованим твердження захисника в апеляції про те, що слідчим зобовязаний був провести впізнання безпосередньо за участю ОСОБА_3

На час розгляду справи апеляційним судом потерпілий ОСОБА_6, що не зявився в судове засідання апеляційного суду з поважної причини, повністю підтримав свої попередні показання на досудовому слідстві та у судовому засіданні суду першої інстанції про обставини заподіяння йому засудженим ножових тілесних ушкоджень (а. с. 176, 224 т. 2).

Показання потерпілого ОСОБА_6 про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень засудженим ОСОБА_3 є достовірними, оскільки вони узгоджуються з сукупністю всіх інших достовірних доказів по справі.

Так, свідок-очевидець ОСОБА_10 на досудовому слідстві, в тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, а також у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду послідовно стверджувала, що саме засуджений ОСОБА_3, який був їй раніше незнайомим, наносив удари ножем потерпілому ОСОБА_6 у живіт та в область серця, після чого у нього випав ніж, який підняв та заховав до своєї кишені інший незнайомий хлопець ОСОБА_7 Цих двох хлопців затримали працівники міліції. Після першого удару ножем потерпілий схопився за живіт, на якому вона побачила кров (а. с. 9-10, 26-28, 53-56, 210-211, 328-330 т. 1; 169-170 т. 2).

29 вересня 2008 року при предявленні осіб для впізнання свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_3 по зовнішньому вигляду та одягу як особу, яка спричинила ножові поранення потерпілому ОСОБА_6 При цьому всі чотири особи, що предявлялися ОСОБА_10 для впізнання, не мали різких відмінностей у зовнішності, були одягнуті у спортивні курточки (а. с. 51-52 т. 1).

Свідок ОСОБА_11 серед чотирьох ксерокопій фотокарток впізнав ОСОБА_3 як особу, з якою 28 вересня 2008 року на перехресті вулиць Київська-Східна у м. Житомирі у потерпілого ОСОБА_6 виник конфлікт (а. с. 31 т. 1).

Згідно показань свідка ОСОБА_7 під час дізнання, на досудовому слідстві та у судовому засіданні суду першої інстанції, вночі 28 вересня 2008 року саме його знайомий ОСОБА_3 взяв у нього мисливського ножа без рукоятки та відходив разом із потерпілим ОСОБА_6, з яким сварився, у сторону та наніс йому два удари, після чого ніж впав на асфальт та потерпілий присів. Він підняв з асфальту свого ножа та викинув його на розі вулиць Гоголівської та Східної в м. Житомирі (а. с. 19, 44-48, 231-232, 299-302 т. 1).

Зроблений на досудовому слідстві свідком ОСОБА_7 опис та малюнок ножа, яким ОСОБА_3 поранив потерпілого ОСОБА_6, в деталях відповідає опису цього ножа за показаннями потерпілого та свідка-очевидця ОСОБА_10 (а. с. 46, 48, 211, 218-220 т. 1). Цей ніж не був знайдений під час досудового слідства (а. с. 121-124 т. 1) та по своїй конструкції відрізняється від розкладного ножа, вилученого у ОСОБА_12, при огляді якого не було виявлено будь-яких слідів (а. с. 89 т. 1).

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що тілесні ушкодження були завдані йому не ножем, вилученим у ОСОБА_12, а лезом іншого ножа без рукоятки (а. с. 218-219 т. 1).

За показаннями свідка ОСОБА_12, він не був безпосереднім очевидцем злочину, вилучений у нього ніж не має відношення до вчиненого щодо ОСОБА_6 злочину та носився ним для нарізання продуктів харчування (а. с. 216-217, 309-311 т. 1). Показання цього свідка не спростовують висновків суду про фактичні обставини справи.

Вищевказані показання свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві та у судовому засіданні суду першої інстанції про заподіяння засудженим ОСОБА_3 ударів ножем потерпілому є достовірними, оскільки детально відповідають показанням потерпілого ОСОБА_6 та показанням свідка ОСОБА_10 про обставини заподіяння засудженим ОСОБА_3 ножових поранень потерпілому ОСОБА_6.

На куртці потерпілого ОСОБА_6, в якій він був одягнутий в момент конфлікту з засудженим, було виявлено колото-різане наскрізне пошкодження тканини на лівій передній поличці біля нагрудної кишені, яке співпадає по локалізації з ушкодженням, розташованим у 3-му міжреберї зліва від грудини у потерпілого ОСОБА_6, а також плями бурого кольору, схожі на кров, з внутрішньої сторони куртки навколо порізу по всій довжині куртки, в яких виявлено кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_6 в межах системи АВО (а. с. 14, 112-113, 138-142, 151-154 т. 1).

Висновок медико-криміналістичної експертизи про те, що утворення вищевказаного наскрізного пошкодження тканини на куртці потерпілого ОСОБА_6 не виключається від дії клинка ножа, вилученого у свідка ОСОБА_12 (а. с. 154 т. 1), не підтверджується іншими доказами в справі та не є достовірним доказом причетності цього ножа до злочину. Вищевказаними доказами по справі доведено, що знаряддям злочину був інший ніж, - мисливський без рукоятки, належний свідку ОСОБА_7, який був переданий останнім ОСОБА_3 безпосередньо перед пораненням ОСОБА_6, а пізніше, - підібраний ОСОБА_7 з асфальту після поранення потерпілого та викинутий перед їх затриманням працівниками міліції.

Хоча на куртці потерпілого не було виявлено пошкоджень, що відповідають тілесному ушкодженню, виявленому на його животі, ОСОБА_6 показав, що цей факт пояснюється тим, що під час нанесення засудженим йому ударів ножем куртка у нього була розстебнута. Першим ударом ножем в живіт був пробитий його светр, в якому він був одягнутий. На час доставляння його в лікарню светр був весь у крові. Медичні працівники його розрізали щоб оглянути його рани, а потім викинули як непридатний до подальшого використання. Тому цей светр він не зміг надати слідству (а. с. 177 т. 1).

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що утворення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не виключається внаслідок нанесення ударів клинком ножа за обставин та в терміни, які вказує потерпілий в ході відтворення обстановки та обставин події (а. с. 133 т. 1).

При огляді місця події від 28 вересня 2008 року за участю свідка ОСОБА_10 було встановлено місце вчинення злочину поблизу будинку № 2/98 по вул. Майдан Згоди на перехресті вулиць Східної та Київської в м. Житомирі (а. с. 12-13).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1446 від 09.10.2008р. та акту судово-медичного дослідження №1377 від 30 вересня 2008 року, згідно записів медичних документів довідки №2064 від 29 вересня 2008 року про знаходження потерпілого на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ЦМЛ №1 м. Житомира з 28.09.2008р. та протоколу оперативного втручання від 29.09.2008р., - у ОСОБА_6 було виявлено тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки, раневий канал якої проникає в черевну порожнину, а також легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоровя у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, - які могли утворитися внаслідок нанесення не менше 2-х ударів клинком ножа давністю можливо близько 3 год. 28 вересня 2008 року (а. с. 23, 111 т. 1).

Наведені фактичні дані про локалізацію, характер, тяжкість та механізм заподіяння виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень апеляційний суд визнає достовірними, оскільки вони узгоджується із сукупністю інших достовірних доказів по справі.

Так, за даними карти виїзду швидкої медичної допомоги, 28 вересня 2008 року з 3 год. 24 хв. до 3 год. 38 хв. на місці пригоди ОСОБА_6, який лежав на сходах у вході в казино весь в крові та скаржився на кровотечу з рани в ділянці серця та живота, вялість та головокружіння, було надано швидку медичну допомогу. У нього були виявлені 2 кровоточиві рани з рівними краями розмірами 2,0 х 0,5см.: в області серця зліва від грудини та в ділянці живота справа коло пупка. Потерпілого було госпіталізовано до хірургічного відділення ТМО з діагнозом колото-різана рана в ділянці серця та живота, геморагічний шок, запах алкоголю (а. с.148 т. 1).

Згідно довідок ЦМЛ №1 м. Житомира, з 28 вересня по 2 жовтня 2008 року потерпілий ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні цього лікувального закладу з діагнозом проникаюче поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, колота рана грудної клітини зліва, алкогольне спяніння. 28 вересня 2008 року з 4 го. 30 хв. до 5 год. 20 хв. йому було проведено операцію: лапаратомія, ревізія органів черевної порожнини (а. с. 22, 117, 279 т. 1).

Свідок ОСОБА_13 лікар-хірург ЦМЛ №1 у суді першої інстанції та в апеляційному суді послідовно стверджував, що вночі 28 вересня 2008 року саме він проводив операцію «лапаратомія» - ревізію брюшної полості ОСОБА_6 у звязку з тим, що рана брюшної полості потерпілого була проникаючою. При ревізії рани черевної порожнини ОСОБА_6 медичний інструмент затискач глибоко проникав в черевну порожнину, що свідчило про проникаючий характер рани. При оперативному втручанні ним було підтверджено діагноз проникаюче поранення черевної порожнини, він бачив пошкодження парієнтальної очеревини, однак не зафіксував це в журналі операції, вважаючи свої записи достатніми. В операційному журналі він лише вказав найменування операції, її результат та діагноз - проникаюче поранення черевної порожнини. Ствердив, що цей діагноз відповідає дійсності. У дублікаті протоколу операції №692 від 29.09.2008р. помилково вказано дату проведення операції, яка в дійсності була проведена вночі 28 вересня 2008 року (а. с. 39-41, 153-154 т. 2).

Наведені показання свідка ОСОБА_13, а також висновок комісійної судово-медичної експертизи №573/10 про те, що згідно медичної карти стаціонарного хворого №НОМЕР_1, протоколу операції №692 від 29.09.08р. та показань в якості свідка у судовому засіданні лікаря хірурга, у ОСОБА_6 під час хірургічної операції було виявлене проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини без ушкодження внутрішніх органів (а. с. 46-67 т. 2), - апеляційний суд визнає достовірними, оскільки вони обєктивно підтверджуються даними протоколу оперативного втручання від 28.09.2011р. у медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_6 №НОМЕР_1 та протоколу операції №692 від 29.09.08р про виявлення поранення черевної стінки, що проникає в черевну порожнину потерпілого та проведення операції лапаратомія ревізії органів черевної порожнини потерпілого; вищевказаними даними карти виїзду швидкої медичної допомоги про те, що на час надання потерпілому першої медичної допомоги він лежав весь у крові, скаржився на вялість та головокружіння.

У судовому засіданні суду першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_14 підтвердив правильність свого висновку про те, що виявлене у потерпілого ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки, що проникає в черевну порожнину без ушкодження внутрішніх органів, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Лікар, який проводив оперативне втручання, у протоколі оперативного втручання зазначив, що поранення черевної порожнини потерпілого є проникаючим (а. с. 337-339 т. 1; 12-15 т. 2).

Згідно п. 2.1. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995р., ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, в тому числі без ушкодження внутрішніх органів, визнаються тяжким тілесним ушкодженням.

Тому доводи апеляції прокурора про невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що заподіяне потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки є легким тілесним ушкодженням без короткочасного розладу здоровя, - є обгрунтованими.

Сукупністю вищевказаних достовірних доказів по даній справі доведено, що саме засуджений ОСОБА_3 ударами ножа спричинив ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, у вигляді колото-різаної рани на животі розмірами 2,0 х 0,5см., котра проникала у черевну порожнину, та непроникаючу колото-різану рану грудної стінки, яка є легким тілесним ушкодженням без короткочасного розладу здоровя.

Тому апеляційний суд визнає недостовірними та відкидає: показання засудженого про те, що він не вчиняв злочину; показання свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду про те, що ножові поранення ОСОБА_6 спричинив він, а не ОСОБА_3 (а. с. 154, 170-171 т. 2); дані нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 18 квітня 2011 року про те, що саме він наніс ножові поранення ОСОБА_6 (а. с. 78 т. 2); висновок комісійної судово-медичної експертизи №573/10 віл 21.01.2011р. про відсутність обєктивного підтвердження проникаючого характеру поранення черевної порожнини та неможливість встановлення характеру (проникаючого чи непроникаючого) цього поранення у ОСОБА_6, а також визначення ступеню тяжкості цього тілесного ушкодження (а. с. 67 т. 2); висновок повторної судово-медичної експертизи №38 від 07.04.2010р. про сумнівність виставленого ОСОБА_6 діагнозу проникаюче поранення черевної порожнини, а також про те, що виявлене у ОСОБА_6 поранення живота відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя (а. с. 29-32 т. 2).

Апеляційний суд визнає також недостовірними дані ксерокопії письмової заяви свідка ОСОБА_10 від 1 жовтня 2008 року, адресованої прокурору Житомирської області про те, що документи досудового слідства з її показаннями не відповідають дійсності та вона підписувала їх нечитаючи, оскільки оригінал цієї заяви відсутній в матеріалах справи; прокуратурою Корольовського району м. Житомира (куди надходила дана заява) не вживалися заходи прокурорського реагування за цим зверненням, оскільки сама ОСОБА_10 під час перевірки просила не турбувати її, підтвердила свої попередні показання на досудовому слідстві та наполягала на них; у судовому засіданні апеляційного суду, свідок ОСОБА_10 показала, що ця заява не відповідає дійсності, була нею написана на прохання матері засудженого ОСОБА_3 (а. с. 170, 221-223 т. 2).

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні апеляційного суду у присутності свідка ОСОБА_7 повністю підтвердила свої попередні показання по даній справі. Після дачі ОСОБА_7 показань про те, що потерпілому спричинив тілесні ушкодження саме він, а не ОСОБА_3, свідок ОСОБА_10 підтвердила той факт, що ножові поранення потерпілому ОСОБА_6 спричинив саме засуджений ОСОБА_3 (а. с. 171-172 т. 2). З врахуванням тих обставин, що ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_6 3 удари лезом ножа зі значною силою в місця розташування життєво важливих органів, - у живіт та у грудну клітку, із заподіянням вказаних у вироку апеляційного суду тілесних ушкоджень, останній удар був заблокований рукою потерпілого ОСОБА_6, який таким способом зупинив подальший рух руки ОСОБА_3 з ножем, спрямований в область серця, та вибив ніж, апеляційний суд визнає доведеною винність засудженого у вчиненні незакінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_6, - злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України. Вищевказаними достовірними доказами по справі доведено, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_6, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення до кінця умисного вбивства.

Тому апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляції захисника про недоведеність винності засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину та неправильність кваліфікації його дій як незакінченого замаху на умисне вбивство.

З матеріалів справи видно, що 29 вересня 2008 року слідчим СВ Корольовського РВ м. Житомира було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України та засуджений отримав копію постанови про порушення кримінальної справи. ОСОБА_3 також невідкладно отримував копію постанови слідчого про порушення щодо нього кримінальної справи за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України (а. с. 1, 130 т. 1).

Твердження захисника про відсутність на момент порушення кримінальної справи достатніх даних про заподіяння ОСОБА_3 ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження проникаючого поранення в область живота та третього ребра зліва, є необґрунтованим, оскільки станом на 28 вересня 2008 року орган досудового слідства мав приводи та достатні підстави для порушення даної кримінальної справи щодо засудженого, - телефонне повідомлення диспетчера швидкої допомоги про те, що на розі вулиць Київська - Східна ОСОБА_6 було спричинено ножове поранення колото-різану рану в ділянці серця та живота справа; прийняту слідчим усну заяву гр-ки ОСОБА_15 про вчинення невідомою особою 28 вересня 2008 року близько 3 год. 15 хв. на перехресті вулиць Київської та Східної у м. Житомирі злочину спричинення тілесних ушкоджень її чоловіку ОСОБА_6; дані пояснень гр-н ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_7, рапорту інспектора ПС ОСОБА_18, протоколів огляду місця пригоди та довідки Житомирської ЦМЛ №1, про те, що близько 3 год. 15 хв. 28 вересня 2008 року на перехресті вулиць Київської та Східної у м. Житомирі ОСОБА_3 наніс удари ножем у живіт та груди ОСОБА_6, внаслідок чого потерпілий втрачав свідомість, був доставлений працівниками швидкої допомоги у Житомирську ЦМЛ №1, у хірургічному відділенні якої йому було встановлено діагноз: проникаюче поранення черевної порожнини, колота рана грудної клітки, алкогольне спяніння, проведено операцію лапаратомія ревізія органів черевної порожнини (а. с. 3, 4, 5-10, 12-13, 14, 15, 19, 22, 327 т. 1).

З матеріалів справи видно, що вночі 28 вересня 2008 року зразу після події ОСОБА_3 зі своїми друзями ОСОБА_7 та ОСОБА_12 залишили місце заподіяння ножових поранень ОСОБА_6, однак, за даними рапорту працівника патрульної служби міліції від 28 вересня 2008 року, в ту ж ніч о 3 год. 28 хв. по вул. Гоголівській, 21 в м. Житомирі вони були затримані по прикметах, отриманих від свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_3 повідомив неправдиві дані про свою особу, - назвався ОСОБА_19 та назвав адресу проживання, яка не відповідає його місцю дійсного проживання (а. с. 8 т. 1).

29 вересня 2008 року ОСОБА_3 було затримано слідчим в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому було належним чином розяснені права затриманого, передбачені ст. 43-1 КПК України та ст. 63 Конституції України, в тому числі право на захист, оскарження до суду підстав та мотивів затримання, відмову від дачі показань проти себе. Про затримання ОСОБА_3 було повідомлено по телефону його маму ОСОБА_4 Згідно власноручних записів засудженого у протоколах від 29 вересня 2008 року, він добровільно відмовився від захисника з моменту затримання та відмовився давати показання згідно ст. 63 Конституції України (а. с. 34-38, 40, 41, 42, 43 т. 1).

До цього моменту засуджений не допитувався органом дізнання або слідчим в якості свідка або підозрюваного.

2 жовтня 2008 року слідчим невідкладно було задоволено клопотання підозрюваного ОСОБА_3 про допуск захисника адвоката ОСОБА_20 до участі в справі для здійснення захисту його інтересів. Цей захисник брав участь в розгляді судом першої інстанції подання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строку затримання, отримував копію постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3, знайомився з протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 та матеріалами справи, що були підставою для його затримання; брав участь при предявленні ОСОБА_3 обвинувачення, розясненні йому прав обвинуваченого, допиті його в якості обвинуваченого та ознайомленні з матеріалами справи після закінчення досудового слідства (а. с. 66-70, 73, 87, 88, 101, 102, 120, 131, 238-248 т. 1).

На досудовому слідстві та під час судового розгляду даної кримінальної справи судом першої інстанції та апеляційним судом достатньо повно перевірялася версія сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не вчиняв злочину. Допущена судом першої інстанції неповнота перевірки нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_7 від 18 квітня 2011 року про вчинення ним інкримінованого ОСОБА_3 злочину усунута апеляційним судом шляхом проведення судового слідства частково.

Під час дізнання та досудового слідства засуджений взагалі не повідомляв про факт конфлікту з потерпілим ОСОБА_6, не давав будь-яких показань про обставини події. Лише у судовому засіданні 2 червня 2009 року став стверджувати, що потерпілий підходив до них та сварився з ОСОБА_7, якого він залишав наодинці зі ОСОБА_6 та не бачив що сталося далі (а. с. 11, 43, 102, 209, 290-291 т. 1). Остання обставина, зазначена ОСОБА_3, суперечить показанням свідка ОСОБА_7 про те, що в момент нанесення ножових поранень ОСОБА_6 ОСОБА_3 знаходився поруч потерпілого.

Досудове та судове слідство по даній справі проведені достатньо повно, з дотриманням вимог КПК України, Конституції України та міжнародних документів з прав людини, ратифікованих Україною. Істотних порушень цього Кодексу не допущено.

З протоколу судового засідання суду першої інстанції, на який не надходило зауважень, та інших матеріалів справи видно, що судовий розгляд даної справи судом першої інстанції було проведено за участю захисників засудженого. 27 жовтня 2009 року до суду надійшло письмове клопотання захисника ОСОБА_4 про фіксацію судового процесу технічними засобами (до цього моменту під час судового слідства таких клопотань не надходило). Подальше судове слідство проводилося судом першої інстанції з повною фіксацією процесу технічними засобами (а. с. 271-343 т. 1; 1-102 т. 2). Твердження захисника ОСОБА_5 про безпідставну відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотань про застосування технічних засобів звукозапису, неповноту протоколу судового засідання та тиск прокурором на свідків є необґрунтованими.

У суді апеляційної інстанції повна фіксація процесу технічними засобами здійснюється зразу після надходження відповідного клопотання сторони захисту. Факт вказання свідка ОСОБА_12 одним з понятих під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 та вилучення у нього спортивної куртки коричневого кольору (а. с. 39 т. 1) не є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки достовірність вищевказаних дій слідчого не заперечується засудженим та підтверджується іншими матеріалами справи. Твердження захисника про необхідність визнання судом даної слідчої дії недійсною є необґрунтованим.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляції захисника про порушення права на захист засудженого на досудовому слідстві, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог КПК України та інших законів.

Апеляційний суд погоджується також з доводами апеляції прокурора про явну несправедливість призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України внаслідок мякості та помилкове неврахування обставини, що обтяжує покарання засудженого, - рецидиву злочину, оскільки ОСОБА_3 є раніше судимим за грабіж, вчинив вказаний у даному вироку злочин під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, у справі відсутні достатні обставини, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину. З огляду на це апеляційний суд повинен врахувати при призначенні покарання ОСОБА_3 рецидив злочину обставиною, що обтяжує його покарання, оскільки ця обставина вмінялася йому у вину органом досудового слідства.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 має молодий вік, не працює, посередньо характеризується за місцем постійного проживання, хворіє на сечокамяну хворобу; під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням за вчинення грабежу за попереднім вироком, вчинив за вказаних у вироку апеляційного суду обставин особливо тяжкий злочин, незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_6, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження (небезпечне для життя) у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки та легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоровя у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, та обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та рецидив злочину, відповідно до вимог ст. 65 КК України, апеляційний суд призначає засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України та остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 по даній кримінальній справі немає.

Цивільний позов потерпілого, з врахуванням всіх обставин справи та доводів апеляцій, в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди на загальну суму 1379 грн. 22 коп. підлягає повному задоволенню, а в частині відшкодування моральної шкоди, - частковому задоволенню на суму 10 тис. грн., оскільки підтверджується показаннями ОСОБА_6 про його певні матеріальні витрати внаслідок злочину, повязані з лікуванням, вартість пошкодженого та знищеного одягу, душевні переживання внаслідок замаху на його вбивство, вчиненого ОСОБА_3, даними документів про певні витрати та лікування (а. с. 273-279 т. 1).

Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягає повному задоволенню, оскільки є обґрунтованим, підтверджується довідкою ЦМЛ №1 про певні матеріальні витрати лікарні на таке лікування.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України судові витрати за проведення експертизи холодної зброї №204 від 15 жовтня 2008 року в сумі 65 грн. 30 коп. (а. с. 95 т. 1) необхідно покласти на засудженого ОСОБА_3

Підстав для зміни запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо засудженого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили немає.

Речові докази та речі, на які органом досудового слідства накладено арешт (а. с. 90-91, 114, 115, 161-162), - підлягають поверненню власникам.

Медичну карту №НОМЕР_1 стаціонарного хворого ОСОБА_6 необхідно повернути за належністю у ЦМЛ№1 м. Житомира.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд, -

з а с у д и в:

Апеляцію старшого помічника прокурора Корольовського району м. Житомира ОСОБА_21 задовольнити частково. Апеляцію захисника адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання за цим законом 7 (сім) років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Корольовського райсуду м. Житомира від 14 вересня 2007 року у вигляді одного року позбавлення волі та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків, - 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 29 вересня 2008 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без зміни у виді взяття під варту.

Стягнути з засудженого на користь ОСОБА_6 1379,22 грн. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 10 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 462,81 грн. на рахунок Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради р/р 31410544700002 в УДК у м. Житомирі, код ЗКПО 22062319 банк ГУДКУ в Житомирській області МФО 811039 код 22062319 (код бюджетної класифікації 24060300).

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 65 (шістьдесят пять) грн. 30 коп. судових витрат за проведення експертизи холодної зброї №204 від 15 жовтня 2008 року на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 на рахунок 35229005000096 МФО-811039. Призначення платежу: за експертні роботи, в т.ч. ПДВ.

Речові докази та речі, на які накладено арешт, вилучені у ОСОБА_3 чоловічу куртку коричневого кольору, чоловічі підтяжки зеленого кольору, мобільний телефон «Нокіа 6233» ІМЕІ НОМЕР_2 та сім-карту «Діджус» №НОМЕР_3, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Корольовського РВ УМВС України у Житомирській області, - повернути ОСОБА_3, або, за його згодою, - його матері ОСОБА_4, що проживає в АДРЕСА_1; розкладного ножа, що зберігається там же, - повернути ОСОБА_12, що проживає у АДРЕСА_2, 10; чоловічу куртку чорного кольору, передану на зберігання потерпілому ОСОБА_6, - залишити йому для використання та розпорядження.

Медичну карту №НОМЕР_1 стаціонарного хворого ОСОБА_6 повернути за належністю у ЦМЛ№1 м. Житомира.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку засудженим ОСОБА_3, його захисниками та потерпілим ОСОБА_6, також на нього може бути внесено подання прокурором до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді :