Рішення № 21016694, 17.01.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-616/12Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В.

суддів: Шумської Н.Л., Мусіної Т.Г.,

при секретарі: Колодка М.І.,

з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк»на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2011 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю приватного нотаріуса ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по договору кредиту,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд не досліджував той факт, що банком було представлено розрахунок заборгованості.

Апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення доводів скарги представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та предявлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргу слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Встановлено, що публічне акціонерне товариство «УніверсалБанк»звернулося із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості в розмірі 48 726,01 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України 389 320,82 грн., державне мито в сумі 1 700,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120,00 грн. за подання позовної заяви.

Посилалося на те, що між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_5 09.11.2007 року було укладено кредитний договір № 11-1/835к-07 на загальну суму 47 000,00 дол. США з терміном повернення кредиту до 08.11.2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором - додатково було укладено між позивачем та ОСОБА_6 договір поруки від 09.11.2007 року, за умовами якого, він зобов'язувався перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх зобов'язань перед позивачем, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Станом на час розгляду справи заборгованість боржника становить суму 48 726,01 доларів США, що еквівалентно національній валюті України за курсом НБУ 389 320,82 грн.

Просив задовольнити позов.

Судом встановлено, що в даному кредитному договорі вказано процентну ставку 13,45%.

У відповідності до п.4.5. кредитного договору плата заборгованості по кредиту встановлювалася відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту (Додаток №1), який є невід'ємною частиною кредитного договору.

11 лютого 2009 року між позивачем та ОСОБА_5, було укладено додаткову угоду №1(згідно п.5 - невід'ємна частина договору) за умовами якої відбулась зміна умов основного - кредитного договору, внаслідок встановлення ануїтетного графіка погашення кредиту з 11 лютого 2009 року (а.с.18).

У відповідності до п.3 абз.2 додаткової угоди №1 ОСОБА_5 зобов'язувалася здійснювати сплату щомісячних платежів, враховуючи новий розмір щомісячного платежу, який встановлений відповідно до ануїтетного графіку погашення кредиту наданого згідно договору та враховуючи письмові повідомлення кредитора щодо сум чергового щомісячного платежу.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вказав такі підстави:

1) в роз'ясненнях до розрахунку заборгованості за кредитним договором на 1-6 аркушах за підписом ОСОБА_8, представленим представником позивача, зазначено, що у період з 10.05.2009 по 09.06.2009 року клієнт користувався кредитними коштами і повинен був повернути 35,41 дол. США згідно графіку, наведеному в додатку №2 до договору. Однак, подібного графіку, як додатку №2 до договору суду надано не було і в судовому засіданні 17.01.2011 року було заявлено представником позивача, що такий існує, але його і не буде надано суду, із неназваних при цьому причин. Згідно п.11.4. кредитного договору всі зміни і додатки є невід'ємними його частинами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором, а встановити такий факт без графіку, наведеному в додатку №2 до договору не є можливим;

2) крім того, будь яких підтверджень направлення письмових повідомлень кредитора щодо сум чергового щомісячного платежу (п.3 абз.2 додаткової угоди №1), представником позивача суду теж надано не було;

3) пункт 3 абз.1 суперечить п.4 цієї додаткової угоди №1, і судом розцінюється як такий, що позбавлений логічного змісту:

4) крім того, посилання представника позивача на те, що 13,45% - це розмір саме річних відсотків за кредитним договором, оскільки вони (ці відсотки) вказані річними у договорі поруки, не може братись судом до уваги, оскільки останній укладено без участі ОСОБА_5

Однак ці висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.6.1.1. кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язувалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору. Згідно п.4.4 кредитного договору сплата процентів повинна була здійснюватися ОСОБА_5 не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем. Відповідно до п. 4.5 договору, погашення кредиту повинно було відбуватись щомісячно рівними частинами в сумі - 196,00 дол. США, відповідно до додатку № 1 до кредитного договору (графік погашення заборгованості), а також 13,45 % річних за користування кредитом.

ОСОБА_5 більше року сплачувала вказані платежі, а отже погодилась з цими умовами договору.

По її заяві від 5.02.2009 року була укладена додаткова угода від 11.02.2009 року про встановлення ануїтетного графіка погашення кредиту з 11 лютого 2009 року (а.с. 18,119).

Однак відповідач перестала здійснювати платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих по ньому процентах, чим порушила прийняті на себе договірні зобов'язання.

Саме тому був поданий позов.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В засіданні судової колегії ОСОБА_3 пояснив, що проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13.45 % відсотків річних були доведені до відома боржника.

Судова колегія враховує і ту обставину, що відповідачі не дивлячись на письмові повідомлення позивача про борг від 29.09.2009 року до подачі позову жодних сум на погашення боргу не сплатили (а.с. 202, 205).

Також слід врахувати, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 09.11.2007 року укладено договір іпотеки, який посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 8750. В іпотеку банку позичальником передано трьохкімнатну квартиру загальною площею 67,1 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 38,3 кв. м за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до умов договору іпотеки, а саме п. 1.1. Договору, даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №11-1/835к-07 від 09.11.2007 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладених іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний до 08 листопада 2027 року повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 47 000,00 доларів США, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13.45 % відсотків річних.

Крім того суду було представлено розрахунок заборгованості суму 48 726,01 доларів США, що еквівалентно національній валюті України за курсом НБУ 389 320,82 грн. і згідно з цього приводу дав пояснення представник позивача, який підтвердив його (а.с. 106-112).

Між банком та ОСОБА_5 до того ж велась переписка з приводу боргу (а.с. 61-62).

У відповіді від 1.09 2009 року на вимогу банку від 17.08.2009 року вона, не заперечуючи борг, повідомила, що незгідна з тим, що кредит був наданий в доларах США і ризик зростання курсу долара на себе вона не приймала.

Однак ці умови договору в судовому порядку вона не оспорила.

В той же час правильність цього розрахунку боргу відповідачами на даний час не оспорюється.

В засіданні судової колегії ОСОБА_3 також пояснив, що банком було подано в суд розрахунок заборгованості за кредитним договором №11-1/835к-07, в якому було чітко розписано порядок погашення кредиту та відсотків.

При таких обставинах судова колегія вважає, що відсутність письмових повідомлень кредитора щодо сум чергового щомісячного платежу не можуть бути підставою для відмови від позову, т.я. з матеріалів справи вбачається, що по суті борг ОСОБА_5 визнавала, вона також знала про умови сплати щомісячних платежів, і крім того її представник ОСОБА_4 в засіданні судової колегії пояснив, що боржник бажає погасити борг шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто борг нею визнається.

Не може бути підставою для звільнення від відповідальності поручителя ОСОБА_6 те, що 11 лютого 2009 року між ОСОБА_5 та банком було укладено додаткову угоду №1 за умовами якої відбулась зміна умов основного - кредитного договору, внаслідок встановлення ануїтетного графіка погашення кредиту з 11 лютого 2009 року, оскільки в договорі в п.2.1 поруки від 09.11.2007 року вказано, що без згоди поручителя допускається укладення додаткової угоди при умові, що не збільшується його відповідальність (а.с. 19).

При цьому судова колегія враховує те, що згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Отже встановлення ануїтетного графіка погашення кредиту з 11 лютого 2009 року не можна вважати збільшення цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6, а тому укладення додаткової угоди №1 на пропозицію ОСОБА_5 між нею та банком не припиняє договору поруки.

ОСОБА_6 повідомлено про борг по адресі, яку він сам вказав, в договорі поруки. (а.с. 204, 205).

Крім того судова колегія враховує і те, що на той час ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі та кредит був отриманий для спільного використання.

Шлюб вони розірвали 11.06.2009 року (а.с.225).

Вказані повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про борг від 29.09.2009 року були їм надіслані на дві адреси (в кожному повідомленні), які вони вказували в договорах від 09.11.2007 року та від 11.02. 2009 року (а.с.15,18,21).

Жодних позовів про визнання недійсними цих договорів відповідачі не подавали, а отже погодились з їх умовами.

В п.10.3 договору від 09.11.2007 року є обов”язок позичальника зробити повне погашення заборгованості за кредитним договором за вимогою банку про дострокове погашення боргу (а.с.14).

Крім того, ст.ст. 526, 1048 і 1050 ЦК України, які регулюють ці правовідносини також не містять особливих умов для звернення до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та процентів.

Договорами встановлений обовязок ОСОБА_5 повертати кредит, але вона порушила цей обовязок, тому відповідно до ст. 1050 ЦК України повинна достроково повернути банку частину кредиту, що залишилася та сплатити проценти, належні йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Отже, за висновок суду про те, що позивачем недотримані умови договору є помилковими.

Таким чином позов слід задовольнити та з відповідачів стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 526, 625,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, п. 2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в користь ПАТ "Універсал Банк" (р/р 29095000202428 у ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість по кредитному договору № 11-1/835к-07 від 09.11.2007 року в сумі 48 726,01 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 389 320,45 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» сплачений судовий збір в сумі 1 700,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. за подання позовної заяви, а також сплачене банком судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 850,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60,00 грн за розгляд апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Шумська Н.Л.

Мусіна Т.Г.