Ухвала суду № 21011711, 28.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-7343/08

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008

у справі № 3/139/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 19.09.2006 № 0002042310/0, від 13.10.2006 № 000208231/0. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агро союз»судовий збір в сумі 6,80 грн.

ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки перевірки, викладені в актах від 12.09.2006 № 237-23-215-30473295 та від 06.10.2006 № 256-23-215-30473295, якими зафіксовано порушення позивачем вимог п.1.7, п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту квітня, травня, червня 2006 року податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Формула Плюс», щодо якого до суду подано заяву про визнання недійсними установчих документів через реєстрацію підприємства на підставну особу та незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних субєктам господарювання, який на час їх складання був зареєстрованим платниками податку на додану вартість у визначеному законом порядку.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушення підприємством законодавства при його створенні та реєстрації не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким підприємством, яке було зареєстровано платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та підставою для висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику.

Платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло