Ухвала суду № 21011534, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 року м. КиївК-28223/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року

у справі № 2-27/1836-2008А

за позовом Прокурора Нижньогірського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

до Нижньогірського виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення 263 302,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Нижньогірського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом до Нижньогірського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь Нижньогірської державної податкової інспекції заборгованості зподатку на додану вартість в розмірі 188036,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 149672,41 грн. та пені в розмірі 75266,25 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Нижньогірського виробничого управління житлового-комунального господарства на користь Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 69 193,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 149 672,41 грн. залишено без розгляду. В частині стягнення пені в розмірі 75 266,25 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову та прийняття нового рішення - про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим проведено ряд перевірок відповідача з питань сплати податку на додану вартість, за результатами яких складено акти № 1515/15-02/03348369 від 27 грудня 2007 року, № 1377/15-02/03348369 від 19 листопада 2007 року, № 1073/15-02/03348369 від 19 вересня 2007 року, № 905/15-02/03348369 від 21 серпня 2007 року, № 556/15-02/03348369 від 18 червня 2007 року, № 22/15-02/03348369 від 20 січня 2007 року.

На підставі зазначених актів перевірок, ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 25 грудня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 5 793,01 грн., № 0000901500/0 від 23 листопада 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 5 056,01 грн., № 0000691500/0 від 24 вересня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 4 521,00 грн., № 0000631500/0 від 29 серпня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 3 591,51 грн., № 0000531500/0 від 21 червня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 5 645,01 грн., № 000031500/0 від 20 січня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 13 6871,73 грн.

Перевірками встановлено порушення відповідачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у звязку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з січня 2007 року по грудень 2007 року, відповідно до поданих до ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим податкових декларацій з податку на додану вартість.

Згідно з розрахунком узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість станом на 31 січня 2008 року у відповідача обліковується заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 188036,00 грн.

В свою чергу, судами встановлено, що відповідно до належним чином оформлених платіжних доручень, які містять реквізит «Призначення платежу», відповідачем перераховано в рахунок сплати податкових зобовязань та податкового боргу за вказаний період суму в розмірі 118 843,00 грн.

Однак, податковим органом сплачені відповідачем кошти спрямовувались в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим, здійснюючи розподіл сплаченої відповідачем суми на погашення податкового боргу, діяла у відповідності з приписами пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III.

Адже, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що сума податкового боргу з податку на додану вартість, що підлягає стягненню в судовому порядку, складає 69 193,00 грн.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 75266,25 грн., оскільки, як встановлено судами, розрахунок пені здійснено ДПІ в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим в автоматичному режимі, виходячи з даних про відсутність оплати зобовязань у звязку з тим, що оплата за 2007 рік зараховувалась податковим органом в рахунок погашення боргу, що виник раніше.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко