Ухвала суду № 21011498, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 року м. КиївК-46258/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року

у справі № 2а-5917/08/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «АТП-16351»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «АТП-16351» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 07 квітня 2008 року, № 0000212310/0 від 07 квітня 2008 року та № 0000441722/0 від 07 квітня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 07 квітня 2008 року та № 0000212310/0 від 07 квітня 2008 року. В іншій частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000441722/0 від 07 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «АТП-16351» державне мито в розмірі 2,27 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Дергачівська МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «АТП-16351» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 347/23-104/14084041 від 24 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 07 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 9787,50 грн. (6 525,00 грн. основний платіж, 3 262,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0000212310/0 від 07 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 258 201,00 грн. (172 134,00 грн. основний платіж, 86 067,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000441722/0 від 07 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 251,00 грн. (417,00 грн. основний платіж, 834,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з невключенням до складу валового доходу суми отриманої компенсації за перевезення пільгових пасажирів, яка надходила від Дергачівського управління праці та соціального захисту населення.

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним користуванням пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР, при здійсненні внутрішніх перевезень пасажирів на маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі».

Серед іншого, встановлено, порушення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 889-IV), оскільки, позивачем не визначено вартість туристичної путівки, сплаченої на користь туристичної компанії «Менора»за туристичне обслуговування в пансіонаті «Златоуст»голови Правління ВАТ «АТП-16351» Фадєєва М.Г., як додаткове благо платника податку.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2.3.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки в порушення вимог Порядку не зазначено первинних документів та інших доказів, які підтверджують наявність факту порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів надходження на рахунок позивача компенсації за перевезення пільгових пасажирів в розмірі 26100,00 грн. та невключення вказаних коштів до складу валового доходу.

Відповідно до підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом. Це звільнення не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Частиною 3 статті 35 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт»передбачено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Дергачівською міською радою та позивачем укладено договір від 27 грудня 2007 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Дергачівська міська рада доручає, а позивач зобовязується надавати транспортні послуги в звичайному режимі або режимі маршрутного таксі.

При цьому, відповідно до пункту 2.2.2 зазначеного договору, замовник регулює тарифи на перевезення пасажирів.

Згідно з пунктом 2 пункту «а»статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР«Про місцеве самоврядування»до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Як встановлено судами, Рішенням виконавчого комітету Дергачівської міської ради № 37 від 15 березня 2005 року погоджено тарифи внутрішніх міських перевезень на маршрутах загального користування, які надаються позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач надавав послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом в межах населеного пункту за тарифами, які регулюються рішенням органу місцевого самоврядування, що відповідає умовам звільнення від оподаткування, передбаченим підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000441722/0 від 07 квітня 2008 року, оскільки, вартість туристичної путівки є сумою доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо, та, відповідно, відноситься до складу місячного оподатковуваного доходу голови Правління ВАТ «АТП-16351» Фадєєва М.Г. за відповідний період.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко