Ухвала суду № 21011206, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2011 р. м. КиївК-9995/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року по справі № 15/232/06 за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2006 року позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 27.10.2005 №0028062350/0, від 11.11.2005 0028062350/1, та від 19.04.2006 №0028062350/4.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року постанову Господарського суду Миколаївської області 24.07.07.2006 року змінено в частині розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач 17.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.07.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 2 Указу Президента України від 12.06.1995 №346/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №328/23-150/01125608 від 17.10.2005, складеного за результатами виїзної планової перевірки Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2005, податковим органом прийнято рішення №0028062350/0 від 27.10.2005 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4243,90грн., згідно з абз. 2 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», яке було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження було прийнято рішення від 11.11.2005 0028062350/1 про стягнення штрафних санкцій в сумі 4243,90грн, та від 19.04.2006 №0028062350/4 про стягнення штрафних санкцій в сумі 4243,90грн.

Зі змісту акту перевірки №328/23-150/01125608 від 17.10.2005 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 2.8 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (далі-Положення), яке полягало в перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі 23.03.2005 на 2121,95грн.

За приписами п.п.2.8 п.2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Згідно абз.1 п.п.2.10 п.2 зазначеного Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем заробітна плата виплачується напередодні (ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.24 Закону України «Про оплату праці»).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2.19 колективного договору на 2001 -2005 роки, укладеного між трудовим колективом та адміністрацією позивача, строки виплати заробітної плати встановлені з 24 по 26 числа - аванс, з 09 по 11 числа остаточний розрахунок.

Таким чином, у березні 2005 року позивач повинен був провести виплату авансу працівникам у триденний термін, у період з 24 по 26 березня.

Оскільки 26.03.2005 був вихідним днем, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність здійснення позивачем виплати авансу протягом трьох робочих днів з 23 по 25 березня узгоджується з вищезазначеними нормами чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко

Суддя Т.М. Шипуліна