Ухвала суду № 21011215, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2011 р. м. КиївК-5534/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року по справі № 20-12/358 за позовом ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі за участю прокурора м. Севастополя про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85254,00грн. заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 10.04.2008 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За результатом розгляду справи, судами встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість та заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ за підсумками поточного звітного періоду, а саме: за лютий 2007 року 48000,00грн; за березень 2007 року 48000,00грн., а всього на суму 96000,00грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були проведені виїзні позапланові документальні перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року акт перевірки №58/23-5/30581343/8053/10 від 07.05.2007; за березень 2007 року акт перевірки №1182/23-5/30581343/11724/10 від 27.06.2007, за результатами яких встановлено, що заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року підтверджена в сумі 48000,00грн. без урахування направлених запитів на проведення зустрічних документальних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до постачальника (виробника) або імпортера товару, відповіді на які не отримано, а заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року підтверджена у сумі 37254,00грн.

Таким чином, невідповідність суми бюджетного відшкодування була встановлена податковим органом лише по податковій декларації за березень 2007 року, у звязку з чим сума бюджетного відшкодування була зменшена на 10746,00грн. Щодо інших сум бюджетного відшкодування заявлених у податкових деклараціях рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування не приймалось. При здійсненні перевірок безтоварність угод не виявлено.

Проте, в порушення приписів п.п. 7.7.5 п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом не було направлено до Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суми бюджетного відшкодування по податковій декларації за лютий 2007 року у розмірі 48000,00грн. та по податковій декларації за березень 2007 у розмірі 37254,00грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що за даними зустрічної перевірки контрагента позивача було встановлено відсутність останнього за місцем реєстрації. Зазначені обставини знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану, вартість»та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко

Суддя Т.М. Шипуліна