Ухвала суду № 21008007, 10.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2012 р. м. КиївК-11395/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова О.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року по справі № 2-а-1048/07 за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської ОДПІ Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року, позовні вимоги Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської ОДПІ Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000101520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 202951,33грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №592/152/24673063 від 24.02.2007, складеного за результатами перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181 на суму 202951,33грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що обєктом застосування штрафу визначена сплачена (погашена) позивачем сума, яка погашалась в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення».

Підпунктом 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу; дія цього закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону у разі наявності в межах заборгованості рівних сум заборгованості, що підтверджені за встановленим порядком, дозволяється проведення взаєморозрахунків між: споживачами електричної енергії та енергопостачальниками, енергопостачальниками та оптовим постачальником електричної енергії, оптовим постачальником електричної енергії та виробниками електричної енергії, виробниками електричної енергії та суб'єктами господарської діяльності - кредиторами виробників електричної енергії, підприємствами паливно-енергетичного комплексу та бюджетами всіх рівнів і державними цільовими фондами, бюджетами всіх рівнів та суб'єктами господарської діяльності.

Проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин: невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (абз. 4 п. 7.4 ст. 7 Закону). Статтею 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 №705 затверджено Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, який визначає механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2005 р., та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (абз. 2 п. 1 Порядку).

Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном (п. 3 Порядку).

Із зазначеного слідує, що проведення взаєморозрахунку на підставі вказаного Порядку є одним із механізмів погашення заборгованості, що визначений ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та не суперечить Порядку проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №192, прийнятої на виконання п. 7.8 ст. 7 цього Закону.

Судами встановлено, що взаєморозрахунок з бюджетом здійснювався на підставі договорів від 27.06.2006 №21/43 на суму 1039266,00грн. та від 21.12.2006 №21/225 на суму 697252,00грн., предметом яки є організація проведення взаєморозрахунку по погашенню заборгованості з різниці в тарифах за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості позивача станом на 01.07.2006 та виконання додаткових податкових зобовязань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Механізм погашення податкової заборгованості визначався шляхом перерахування субвенції 2006 року з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі визначеній довідкою про розмір кредиторської заборгованості відповідно Порядку, затвердженому постановою КМУ від 22.05.2006 №705 із змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, відсутність підстав для застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, тому спірне податкове повідомлення-рішення обґрунтовано визнано неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна