Ухвала суду № 21008027, 10.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 року м. КиївК-24571/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова О.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року по справі № 2а-25457/09/1270 за позовом ЗАТ «Луганський патронний завод» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання нечиннним податкового повідомлення - рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року позовні вимоги ЗАТ «Луганський патронний завод» до Ленінської МДПІ у м. Луганську задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000612360/0 від 18.08.2009, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) у розмірі 434047,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 09.07.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року, прийняти нову якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.8 ст. 8, п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №705/23-616/32201889 від 07.08.2009, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Луганський патронний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2008 по 31.05.2008, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612360/0 від 18.08.2009, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) у розмірі 434047,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновок податкового органу ґрунтується на неможливості підтвердження факту виникнення податкових зобовязань по ланцюгу, а також факту надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання, зокрема ТОВ «ТБК «Моноліт».

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 статті 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За результатом розгляду справи, було встановлено, що позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість своїм постачальникам в тому числі ТОВ «ТБК «Моноліт», тобто виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в зазначеній частині, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану, вартість».

Інші норми зазначеного Закону також не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування суми надмірно сплаченого податку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податку.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров Суддя Т.М. Шипуліна