Ухвала суду № 21007981, 10.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2012 р. м. КиївК-23567/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова О.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ на постанову Господарського суду Полтавської області від 22.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 року по справі №3/329 за позовом ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 22.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 року, позовні вимоги ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000801702/0/1234 від 12.05.2006; №0000801702/1/1785 від 19.07.2006 та №0000801702/2/2431 від 12.10.2006, якими позивачу визначено податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 48117,66грн., в т.ч. основний платіж 16039,22грн. та штрафна (фінансова) санкція 32078,44грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 02.12.2008 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 22.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 року прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.8.1.1 п.8.1. ст. 8, п.п. «а»п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі-Закон України №889-IV).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №147/23-120/00152307 від 25.04.2006, складеного за результатами планової документальної перевірки ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.12.2005, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000801702/0/1234 від 12.05.2006, яким позивачу визначено податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 48117,66грн., в т.ч. основний платіж 16039,22грн. та штрафна (фінансова) санкція 32078,44грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000801702/1/1785 від 19.07.2006 та №0000801702/2/2431 від 12.10.2006.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. «а»п. 19. 2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: в період з 01.10.2004 по 31.112.2005 позивачем перераховувались кошти за проживання та харчування громадян, які не є працівниками підприємства, проте зазначені кошти не було включено до складу загального місячного оподаткованого доходу фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України №889-IV об'єктом оподаткування цим податком є загальний місячний оподатковуваний дохід резидента, до якого зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України №889-IV). Об'єктом оподаткування є також доходи фізичної особи нерезидента з джерелом їх походження з України (п.п.3.1.3 п.3.1 ст. 3 вказаного Закону).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст. 17 Закону України №889-IV). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (п.п. «а»п.17.2 ст.17 Закону України №889-IV).

Згідно п.19.2 ст. 19 вказаного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підпункт 16.3.5 пункт 16.3 ст. 16 Закону України №889-IV).

Отже, умовою відповідальності за несвоєчасне чи то неповне перерахування сум податку до бюджету юридичною особою є факт нарахування і виплати доходу на користь фізичної особи - платника податку.

Наведене кореспондується з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України №889-IV, згідно якого податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Суд встановив, що у період з 01.10.2004 по 31.112.2005 позивачем перераховувались кошти в сумі 44927,24грн. готельному комплексу «Онтаріо»за проживання громадян, які є працівниками спеціального підрозділу міліції охорони «Титан»Управління Державної служби охорони при ГУМУС України в м. Києві, відповідно до умов договору на забезпечення особистої безпеки фізичних осіб №32-Д/2004/Т(о/б) від 01.02.2004, за яким передбачено відшкодування витрат на проживання особового складу наряду СПМО «Титан», у звязку із виконанням ними своїх обовязків поза місцем дислокації підрозділу; а також кошти в сумі 39225,72грн. готелю «Національ»за надання послуг по проживанню громадянина ОСОБА_1 голови Спостережної Ради ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

Отже, кошти за проживання сплачені відповідно до договору з забезпечення особистої безпеки фізичних осіб та кошти, сплачені за проживання громадянина Татарстану (РФ) ОСОБА_1, який не є працівником товариства, але є членом Спостережної Ради акціонерного товариства і проживання якого повязано з виконанням обовязків члена Спостережної Ради позивача, не є додатковими благами в розумінні визначення ст. 1 Закону України №889-IV, а є компенсаційними виплатами в розумінні цієї норми Закону.

Відсутність факту нарахування та виплати доходу зумовлювало відсутність правових підстав у позивача здійснювати нарахування, утримання і сплату податку з вартості наданих послуг.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 22.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К.Голубєва

________О.В.Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна