Рішення № 20992330, 16.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 5016/4011/2011(16/246)

м. Миколаїв

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»(54034, м. Миколаїв, вул. Південна, 39-А/1), код ЄДРПОУ 31319043

до відповідача: публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61005, м. Харків, пр. Московський, 60), код ЄДРПОУ 09807750 в особі Миколаївського відділення № 492 ПАТ «УкрСиббанк»(54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 107/2), код ЄДРПОУ 09807750

про: визнання недійсним кредитного договору

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 25.11.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 2420 від 29.12.2011 р.

в засіданні приймає участь:

Була оголошена перерва до 16.01.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»звернулось до господарського суду із позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Миколаївського відділення № 492 ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсним Кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними та необґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

За умовами Кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007 року АКІБ «УкрСиббанк»(кредитор), правонаступником якого по всіх правах та зобов'язаннях виступає Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»(позичальник) кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 221703 (двісті двадцять одна тисяча сімсот три швейцарських франків 00 сантимів), у порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 936774,77 (дев'ятсот тридцять шість тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 77 копійок) за курсом НБУ на день укладення кредитного договору, що складав 4,22 грн. до 1 швейцарського франку. Строк дії кредитного договору з 13.08.2007 р. по 10.08.2018 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що кредитний договір суперечить нормам ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192,524 Цивільного кодексу України, пп. «г»п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Розглянувши наданні докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній І валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, зокрема, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про І Національний банк України», постанови НБУ. Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 р. Національним Банком України видано АКІБ «Укрсиббанк»банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому І виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов.

Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19).

Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Таким чином, Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Висновок Позивача про обов'язковість отримання Банком та позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій:

а)надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; б)використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, є безпідставним та спростовується наступним. Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі.

Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком 17 липня 2001р. було затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (постанова Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п.«в»ч. 4, ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком України, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до ст.44 ЗУ «Про Національний банк України»діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Що стосується твердження Позивача про не попередження його про валютні ризики під час виконання зобов'язання за Договором не відповідають дійсності, оскільки, у Позивача був достатній час для обміркування умов кредиту. І валютні ризики були йому роз'ясненні, після чого валюту кредиту Позивач обрав самостійно та свідомо.

Також, необхідно зазначити, що діючим законодавством не передбачений стабільний курс швейцарського франка до національної валюти-гривні.

У відповідності до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року, ст.ст. 7, 15, 36 Закону України «Про Національний Банк України», Національний банк України встановлює офіційний курс гривні по відношенню до швейцарського франку.

У відповідності до п. 3 вищезазначеного Положення офіційний курс гривні по відношенню до долара США розраховується на рівні курсу, установленого на міжбанківському валютному ринку України за результатами функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного Банку України, що склався за попередній робочий день, а до швейцарського франку - на підставі інформації про курс гривні до долара СІЛА, установлений згідно вищезазначеного, та про щоденний фіксинг курсів валют до євро Європейського центрального банку.

Згідно з ч.І ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 року, визнається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до швейцарського франка установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (швейцарських франках) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в швейцарських франках, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до швейцарського франка не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане.

Щодо посилання Позивача, що Договір укладено внаслідок обману з боку Банку, то Позивачем не наведено жодних доводів та не надано суду доказів на підтвердження цих тверджень. Крім того, не наведено обставин щодо яких помилявся позивач та щодо яких його було введено в оману.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. та листа Верховного Суду України від 24.11.2008р. сторона (Позивач) на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка/омана насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про введення його в оману щодо істотних обставин правочину і існування цих обставин на момент вчинення правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Наявність умислу в діях Банку, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обмани/помилки. У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Жодних доказів укладення Кредитного договору під впливом омани Позичальником (Позивачем) не надано.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України, «кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.». Статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банкам надано право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків - кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, у якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України). Статтею 349 Господарського кодексу України передбачено, що «банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.».

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.» до АТ «УкрСиббанк»було подано позовну заяву про зміну п.1.2.2. кредитного договору від 13.08.2007 року № 11197887000, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору, позивач зазначає різке підвищення курсу франку по відношенню до гривні, що сталося внаслідок некерованих та не прогнозованих процесів в економіці держави і зокрема в кредитно-банківській системі України. Також в своїй позовній заяві просили внести зміни в Графік погашення кредиту до Кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007р. та виключити пункти 10.2.1., 10.2.2., 10.3. з тексту кредитного договору.

Рішенням від 18.05.2009 р. Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2009 р., залишеною без змін постановою від 20.01.2011 р., в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2009 р. залишено без змін.

ТОВ «Плюс-О.Р.»було подано касаційну скаргу до Верховного суду України, проте, ухвалою ВСУ від 18 березня 2010 року відмовлено ТОВ «Плюс-О.Р.»у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 січня 2010 року по справі № 60/29-09.

В жовтні 2011 року АТ «УкрСиббанк»було подано позовну заяву до ТОВ «Плюс-О.Р.»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11197887000 від 13.08.2007р., у зв'язку з невиконанням зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором.

25.11.2011 р. ТОВ «Плюс-О.Р.»до АТ «УкрСиббанк»було подано позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007р. Підставами визнання недійсним кредитного договору Позивач обґрунтовує відсутність у Банку індивідуальної ліцензії та введення позичальника в оману стосовно істотних умов кредитного договору щодо ціни кредитного договору та збільшення сукупної вартості кредиту за рахунок валютних коливань.

ТОВ «Плюс-О.Р.»при подані до Господарського суду Харківської області позовної заяви до Банку про внесення змін до умов Кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007р. ставилося питання щодо наявності у Банку ліцензії на видачу кредиту та валютні ризики. Відповідно, як вже зазначалося вище, Господарським судом Харківської області від 18.05.2009р. відмовлено ТОВ «Плюс-О.Р.» в позові повністю. При поданні Позивачем скарг до вищих інстанцій, рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2009р. залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Таким чином, позовні вимоги Позивача до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Миколаївського відділення № 492 ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсним кредитного договору № 11197887000 від 13.08.2007 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, є безпідставними.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя В.Д.Фролов

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2012 р.