Ухвала суду № 20992255, 19.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ УХВАЛА

19.01.12 Справа № 20/47б/2011.

За заявою

кредитора - Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжрайонний банк”, м. Київ,

до боржника - Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна

компанія”, м. Луганськ,

про розгляд грошових вимог,

суддя Кірпа Т.С.,

в присутності представників:

від кредиторів:

- ОСОБА_1, дов. № 527 від 01.03.2011, ПАТ “Перший Український міжнародний банк”;

від боржника:

- ОСОБА_2, дов. б/н від 14.07.2011, “Луганська вугільна компанія”;

розпорядник майна Віскунов О.В.,

обставини справи: банкрутство відповідно до положень ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 №2343-ХІІ (в редакції Закону від 30.06.1999 №784-ХІV), розгляд заяви кредитора, ПАТ “Перший Український міжнародний банк”, м. Донецьк, з грошовими вимогами до боржника в сумі 121992228,42 грн.,

в с т а н о в и в :

Відповідно до. ст. 77 Господарського процесуального кодексу Україниза клопотанням кредитора, у судовому засіданні 12.01.2012 оголошувалася перерва до 19.01.2011, до 11 год. 40 хв.

За заявою кредитора, Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м. Київ, 27.05.2011 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №20/47б/2000б про банкрутство боржника, Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія, м. Луганськ, відповідно до положень ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у звязку з несплатою у встановлений чинним законодавством України строк заборгованості перед кредитором у сумі 18176335 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 4, п.1 ст.11, п.1, 2 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд за ухвалою від 23.06.2011 № 20/47б/2011:

- визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора, Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м. Київ, до боржника, Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія, м. Луганськ, у сумі 18176335 грн. 90 коп.

- ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на шість місяців, тобто до 23.12.2011, та з метою забезпечення грошових вимог кредиторів, з урахуванням поданого клопотання ініціюючого кредитора, та ч. 2 абз. 2 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і досвіду роботи призначив на цей же термін розпорядником майна Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія, м. Луганськ, вул. Совєтская, 18, ідентифікаційний код 32474386, арбітражного керуючого Хоменка Олександра Анатолійовича, ліцензія на право провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) серії НОМЕР_2, видана Державним департаментом з питань банкрутства Мінекономіки України 13.10.2009, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на якого поклав повноваження та обовязки, передбачені ст. ст. 1, 31, 13, 14, 15, 16, 31 вказаного Закону .

Водночас, суд зобовязав ініціюючого кредитора, Публічне акціонерне товариство “Сведбанк”, м. Київ, опублікувати за свій рахунок, у 10-ти денний строк оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія, м. Луганськ, вул. Совєтская, 18, ідентифікаційний код 32474386, в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети “Голос України” або “Урядовий курєр”), примірник газети з надрукованим оголошенням надати суду та розпоряднику майна боржника Хоменку О.А. у строк до 08.07.2011.

Як свідчать матеріали справи, на виконання ухвали суду від 23.06.2011 № 20/47б/2011 ініціюючим кредитором надано докази публікації оголошення про порушення провадження у справі щодо боржника в газеті “Урядовий Курєр” від 05.07.2011 № 119(4517).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори по вимогам, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів з дня публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

30-денний термін звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника та суду сплинув 04.08.2011.

Ухвалами від 12.09.2011 та від 31.10.2011 по справі № 20/47б/2011 суд зобовязав розпорядника майна Хоменка О.А. надати реєстр грошових вимог кредиторів до боржника.

Проте, реєстр грошових вимог кредиторів до боржника розпорядником майна не надано, а останнім надано заяву про наступне.

Ця заява подається арбітражним керуючим - Хоменком Олександром Анатолійовичем, на підставі ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 8 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна має право подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

На підставі п. 8 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розпорядник майна заявляє про дострокове припинення своїх обов'язків.

Враховуючи зазначене та керуючись ч. 4 ст. 31, ч. 8 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд задовольнив подану заяву, достроково припинив повноваження розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Хоменка О.А. та, враховуючи досвід роботи і відсутність на даний час порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого, призначив розпорядником майна у справі № 20/47б/2011 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича, ліцензія серія НОМЕР_3 від 13.10.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на якого поклав повноваження та обовязки, передбачені ст. ст. 1, 31, 13, 14, 15, 16, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та зобовязав у термін до 05.12.2011 надати суду реєстр грошових вимог кредиторів до боржника, на затвердження.

Матеріали справи свідчать, що заява кредитора, ПАТ «Перший Український міжнародний банк»з грошовими вимогами до ПАТ “Луганська вугільна компанія» у сумі 121992228,42 грн. є спірною, не визнається боржником, у звязку з чим заяву вказаного кредитора суд призначив до розгляду у судовому засіданні.

Так, з заявою про грошові вимоги до боржника від 22.07.2011 за № 23/199 у сумі:

- 15302794,87 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України згідно офіційного курсу НБУ, встановленого на 22.07.2011 (7,9711 доларів США за 1 гривну), складає 121980108,19 гривень);

- еквіваленту 1298,10 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України, згідно офіційного курсу НБУ, встановленого на 22.07.2011, складає 10347,29 гривень;

- 1772,94 грн., що в національній валюті України в загальному розмірі складає 121992228,42 грн. звернувся кредитор, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

В обґрунтування поданої заяви кредитор посилається на наступне.

Грошові вимоги кредитора до боржника виникли на підставі договору поруки № 7.5-30/П-7 від 05.05.2008, який укладений між кредитором і боржником з метою забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД»(надалі - позичальник) своїх зобов'язань перед кредитором.

Зобов'язання між кредитором і позичальником виникли на підставі кредитного договору № 7.5-30 від 25.03.2008, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове платне користування кредитні кошти у розмірі 16 402 842,88 доларів США, а позичальник, - прийняти зазначену суму кредитних коштів, використати її за цільовим призначенням, сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами і повернути їх в розмірі та в строки, обумовлені кредитним договором.

Кредитор належним чином виконав покладені на нього обов'язки, встановлені кредитним договором, відкривши позичальнику позичковий рахунок та надавши йому кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами.

Як зазначено вище, боржник є зобов'язаною перед кредитором особою на підставі правовідносин поруки - так, згідно договору поруки № 7.5-30/П-7 від 05.05.2008 боржник поручився перед кредитором за виконання боржником наступних зобов'язань позичальника, що визначені у кредитному договорі:

-повернути кредит в розмірі 16 402 842,88 доларів США (пункт 2.1.1.1 договору поруки у редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2010 до договору поруки);

- щомісячно, не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця, сплачувати проценти за користування кредитом (п.2.1.1.2. договору поруки у редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2010 до договору поруки);

- сплатити адміністративну комісію (п.2.1.1.5. договору поруки);

- сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого виконання зобов'язання (п.2.1.1.6. договору поруки);

- за використання кредиту не за цільовим призначенням сплатити штраф в розмірі 25% від розміру використаних не за призначенням кредитних коштів (п.2.1.1.7. договору поруки);

- у випадках, передбачених кредитним договором, повернути кредит та здійснити плату за кредит достроково або в інші строки, передбачені кредитним договором, а також здійснити інші платежі, передбачені кредитним договором (п.2.1.1.8. договору поруки).

Отже, з метою недопущення втрати кредитором права на задоволення своїх вимог до боржника, що виникли за грошовим зобов'язанням (договір поруки) кредитор звертається з цією заявою у встановлений законом строк (ч.2 ст. 14 Закону) та заявляє до стягнення наступні суми заборгованості:

Заборгованість за основною сумою кредиту.

Пунктом 6.1. кредитного договору встановлений порядок (графік) повернення кредиту - кредит підлягає поверненню частинами у встановлені графіком строки.

В період з 31.08.2010 по 24.06.2011 позичальник здійснив погашення наступних платежів - частин основної суми кредиту у розмірі 100 000,00 доларів США кожний; так, у вищевказаний період позичальник погасив кредитору частину основної суми кредиту у загальному розмірі 1 100 000,00 доларів США.

Приймаючи до уваги вимоги п. 15 ст. 11 Закону (подання кредитором заяви у справі про банкрутство незалежно від настання строку виконання зобов'язань) кредитор заявляє до стягнення залишок заборгованості за основною сумою кредиту, яка складає 15 302 794,87 доларів США.

Отже, відповідно до пункту 2 розрахунку заборгованості боржника по кредитному договору заборгованість боржника перед кредитором, на думку кредитора, за основною сумою кредиту складає 15 302 794,87 доларів США.

Загальна сума пені за порушення строків основної сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом та за порушення строків сплати адміністративної комісії складає, на думку кредитора, еквівалент 1 298,10 доларів США та 1 772,94 гривень.

Таким чином, на думку кредитора, загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором станом на 26.05.2011 (включно) складається із:

- заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 15 302 794,87 доларів США;

- пені за порушення строку виконання зобов'язань зі сплати суми кредиту, процентів та адміністративної комісії у розмірі еквіваленту 1 298,10 доларів США та 1 772,94 грн.

Відзивом на заяву кредитора від 25.12.2011 за №14/36-1 боржник, ПрАТ «Луганська вугільна компанія», повідомило наступне.

Боржник разом з розпорядником майна розглянули заяву про вимоги кредитора, ПАТ «Перший Український міжнародний банк». За наслідками розгляду вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» боржником повністю відхилені. Обґрунтування підстав відхилення полягає в наступному.

Між ПрАТ «Луганська вугільна компанія»(поручитель) та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»(кредитор) було укладено договір поруки від 05.05.2008 № 7.5-30/П-7. Відповідно до п. 1.1. даного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником, ТОВ «Інтерофіс Лімітед», зобов'язань за договором, вказаних у пункті 2 договору. Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника так і від поручителя. Відповідно до п. 2.1. договору, порукою за цим договором забезпечуються виконання наступних зобов'язань боржника перед кредитором: зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а саме, - повернути кредит в розмірі 10 000 000, 00 доларів США. Тобто, за вказаним договором поручитель відповідає за зобов'язаннями Боржника перед кредитором у сумі 10 000 000, 00 доларів США. ПАТ «ПУМБ»заявляє вимоги до ПрАТ «Луганська вугільна компанія» в розмірі 15 302 794,87 доларів США на підставі договору поруки. Як вбачається з заяви ПАТ «ПУМБ»та додатків до неї, ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Інтерофіс Лімітед»без відома ПрАТ «Луганська вугільна компанія»укладали додаткові угоди до кредитного договору. Так, відповідно до додаткової угоди № 5 до кредитного договору від 30.06.2011 відбулося значне збільшення зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що у разі внесення змін до договору, з якого випливають зобов'язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов'язанні.

Однак, змін до договору поруки його сторонами не вносилося, що є підставою припинення договору поруки на підставі ст. 559 ЦК України, згідно якого порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, на думку ПрАТ «Луганська вугільна компанія», оскільки боржник та кредитор змінили зобов'язання без згоди ПрАТ «Луганська вугільна компанія»як поручителя, договір поруки слід вважати припиненим на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, у будь якому разі, навіть якби договір поруки продовжував бути чинним, у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»на даний час не існує вимог до ПрАТ «Луганська вугільна компанія», оскільки на дату подання заяви, у ТОВ «Інтерофіс Лімітед»не існує прострочених зобов'язань за кредитним договором, а тому зобов'язання ПрАТ «Луганська вугільна компанія»не виникають.

Про це свідчить, на думку ПрАТ «Луганська вугільна компанія», крім іншого, додаткова угода № 5 від 30.06.2011 до кредитного договору від 25.03.2008 № 7.5-30. Відповідно до вказаної додаткової угоди, пункт 6.1. кредитного договору був змінений, а строки та дата повернення кредиту були перенесені, і першою датою в графіку погашення кредиту є 25.07.2011, коли ТОВ «Інтерофіс Лімітед»повинно сплатити на користь ПАТ «ПуМБ 200 000,00 доларів СІЛА. На дату подання заяви про вимоги до боржника вказаний строк сплати зобов'язань по кредитному договору ще не настав, а тому порушення зобов'язання за кредитним договором не було.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, у разі порушення зобов'язання боржником, кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Проте, на адресу ПрАТ «Луганська вугільна компанія»як поручителя, жодної письмової вимоги не надходило, а тому зобов'язання поручителя сплатити суму кредиту не виникло.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. А грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

За аналогією, згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. На момент направлення заяви права та інтереси ПАТ «ПуМБ»порушені не були.

Таким чином, на думку ПрАТ «Луганська вугільна компанія», у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»на момент подання заяви з вимогами у справі про банкрутство № 20/47б/2011 не існує грошових вимог до ПрАТ «Луганська вугільна компанія», і, відповідно, ПрАТ «Луганська вугільна компанія»не є боржником по відношенню до ПАТ «ПуМБ»за змістом норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»в даному випадку не є конкурсним кредитором по відношенню до ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,* конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, ПАТ «ПуМБ»не є конкурсним кредитором у справі про банкрутство»ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

Враховуючи наведене, вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк»до ПрАТ «Луганська вугільна компанія»боржником повністю відхилені.

Керуючись ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ПрАТ «Луганська вугільна компанія»просить господарський суд Луганської області повністю відхилити вимоги кредитора ПАТ «Перший Український міжнародний банк»в розмірі 121 992 228,42 грн.

Крім того, поясненням до заяви від 19.01.2012 за №98 кредитор повідомив наступне.

Грошові вимоги кредитора до боржника виникли на підставі договору поруки №7.5-30/П-7 від 05.05.2008, який був укладений між кредитором і боржником з метою забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД»своїх зобов'язань перед кредитором.

Частинами 1, 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до умов договору поруки боржник поручився перед кредитором за виконання наступних зобов'язань позичальника, що визначені у кредитному договорі:

-повернути кредит в розмірі 16 402 842,88 доларів США (пункт 2.1.1.1 договору поруки у редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2010 до договору поруки);

-щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця, сплачувати проценти за користування кредитом (п.2.1.1.2. договору поруки у редакції додаткової угоди № 1 від 17.08.2010 до договору поруки);

- сплатити адміністративну комісію (п.2.1.1.5. договору поруки);

-сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого виконання зобов'язання (п.2.1.1.6. договору поруки); -за використання кредиту не за цільовим призначенням сплатити штраф в розмірі 25% від розміру використаних не за призначенням кредитних коштів (п.2.1.1.7. договору поруки); -у випадках, передбачених кредитним договором, повернути кредит та здійснити плату за кредит достроково або в інші строки, передбачені кредитним договором, а також здійснити інші платежі, передбачені кредитним договором (п.2.1.1.8. договору поруки).

Отже, за договором поруки боржник в повному обсязі відповідає за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором.

На підставі вищевикладеного кредитор звернувся із заявою з кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство, встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

При цьому кредитор зазначає, що договір поруки був укладений 05.05.2008, а провадження у справі про банкрутство боржника порушене 27.05.2011, тобто після укладення договору поруки.

На думку кредитора, кредитор мав право заявити кредиторські вимоги до боржника, незважаючи на наявність (відсутність) заборгованості позичальника перед кредитором чи строку виконання зобов'язань.

Що ж стосується твердження розпорядника майна та боржника щодо недійсності договору поруки у зв'язку із збільшенням, на їх думку, відповідальності боржника без його згоди, кредитор повідомляє наступне:

Частиною 1 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, про що зазначено у відзиві.

Проте, на думку кредитора, жодного збільшення зобов'язань позичальника перед кредитором без згоди боржника не відбулося, хоча у відзиві зазначене протилежне.

Так, відповідно до п. 2.1.1.1. договору поруки (з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього), цим договором забезпечується повернення кредиту в сумі 15 302 794,87 доларів СІМА.

Пунктом 2.1.1.2. договору поруки встановлено, що процентна ставка за користування кредитним коштами становить 12 % річних.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 30.06.2011 до кредитного договору (п. 1.1. кредитного договору), кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 15 302 794,87 доларів США, а позичальник, відповідно, зобов'язався повернути його у встановлені строки.

Відсоткова ставка була встановлена на рівні 12 % відсотків річних (п.п. 7.2.1. кредитного договору із врахуванням додаткової угоди № 5 до нього).

Отже, як випливає із вищевикладеного, боржник самостійно надав згоду на збільшення відповідальності та обсягу зобов'язань шляхом укладення додаткових угод до договору поруки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши та оцінивши доводи кредитора, боржника та розпорядника майна у їх сукупності, суд вважає грошові вимоги кредитора, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції Закону від 30.06.1999 №784-ХІV), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосовуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитором у справі про банкрутство є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошове зобовязання в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобовязання боржника сплатити кредитору певну грошову суму у відповідності до цивільно-правового договору і по іншим підставам, передбаченим Цивільним законодавством України. До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються неустойка (пеня і штраф), визначену на дату подачі заяви до господарського суду, а також зобовязання, які виникли внаслідок спричинення шкоди життю і здоровю громадян, зобовязання по виплаті авторської винагороди, зобовязання перед засновниками боржника юридичної особи. Склад і розмір грошових зобовязань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобовязаний сплатити боржник, визначаються на день подачі до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено даним Законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а у разі заявлення їх після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлення взагалі, такі вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.

За ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до вимог Закону, заставні кредитори є привілейованими, і незалежно від того заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються розпорядником майна (згідно з даними обліку боржника) в реєстр вимог кредиторів до першої черги, так як на них не розповсюджується присічний тридцятиденний строк, передбачений ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

З огляду на ст. ст. 26, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом застави, у повному обсязі повинні бути використані для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

За змістом ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України - у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від основного боржника за грошовим зобов'язанням, так і від майнового поручителя.

Між ПрАТ «Луганська вугільна компанія»(поручитель) та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»(кредитор) було укладено договір поруки від 05.05.2008 № 7.5-30/П-7. Відповідно до п. 1.1. даного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником, ТОВ «Інтерофіс Лімітед», зобов'язань за договором, вказаних у пункті 2 договору. Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника так і від поручителя. Згідно пункту 1.3. договору поруки, зобов'язання поручителя (боржник у справі № 20/47б/2011) перед кредитором виникає у разі порушення боржником зобов'язання. Зобов'язання первісного боржника за кредитним договором по сплаті кредиту на момент подання заяви ще не настало, а тому ніяких порушень чи прострочення оплати з боку боржника також не було, а відтак, зобов'язання поручителя (боржник у справі № 20/47б/2011) по поверненню кредиту перед кредитором ще не настало. На думку кредитора, кредитор мав право заявити кредиторські вимоги до боржника, незважаючи на наявність (відсутність) заборгованості позичальника перед кредитором чи строку виконання зобов'язань. Проте, як свідчать матеріали справи, у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»на час подання заяви з вимогами у справі про банкрутство № 20/47б/2011 не існує грошових вимог до ПрАТ «Луганська вугільна компанія», і, відповідно, ПрАТ «Луганська вугільна компанія»на даний час не є боржником по відношенню до ПАТ «ПуМБ»за приписами норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»не є конкурсним кредитором по відношенню до ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

За таких обставин, за станом на день звернення до суду кредитора, боржник, ПрАТ «Луганська вугільна компанія»не має грошових зобовязань перед кредитором, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», м. Донецьк в сумі 121992228,42 грн. у звязку з чим заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника в сумі 121992228,42 грн. суд відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 31, 5, 7, 13, 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 1, 41, 38, 43, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву кредитора, Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м. Донецьк, від 22.07.2011 вих. № 12299 з грошовими вимогами до боржника, Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»у сумі 121992228,42 грн., відхилити.

2. Дану ухвалу надіслати: боржнику, кредитору, розпоряднику майна Віскунову О.В.

Суддя Т.С. Кірпа