Постанова № 20987103, 29.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4048/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д.І. <Довідник >

за участю секретаря: Марчаку А.В.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" до Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" в вересні 2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судом І інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, згідно акту перевірки складеного відповідачем, останній вважає, що позивачем включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними постачальниками в період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року. Так, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Окрім того, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Більше того, позивач як платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних, який являється основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Таким чином позивач стверджує, що звітність з податку на додану вартість передбачає відображення податкової накладної у звітності та включення податку на додану вартість за такою накладною до податкового кредиту у податковому періоді отримання податкової накладної, а не в періоді її виписки. Також, безпідставними вважає позивач доводи відповідача та суду І інстанції про те, що позивач не скористався правом щодо звернення зі скаргою на контрагентів які не надали податкові накладні. Окрім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що він ведучи податковий облік керувався численними роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України, які викладені в листах №6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 року, № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року, № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та посилаючись на наведене в ній обґрунтування, просив скасувати постанову суду І інстанції і прийняти нову про задоволення позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надавши заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про законність і обґрунтованість постанови суду І інстанції та безпідставність доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі. Також відповідачем відзначено, що позивач не звертався до податкового органу зі скаргами на постачальників щодо відмови в наданні податкових накладних або про порушення ними порядку заповнення цих накладних. Аналізуючи норми Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач зазначає, що позивачем неправомірно задекларовано суму податкового кредиту, з подальшим неправомірним заявленням сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в попередніх періодах, по яких відсутні докази несвоєчасного отримання, за відсутності факту оскарження дій постачальників. Отже, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити скаргу позивача без задоволення, а постанову суду від 11.01.2011 року - без змін.

Про дату, час і місце апеляційного розгляду відповідач повідомлений завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 11.10.2011 року - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом І інстанції, обставини справи полягають у наступному.

З 20.05.2011 року по 20.06.2011 року посадовими особами Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2". За результатами перевірки складено акт № 22/23/34325039 від 25.06.2011р. (а.с.3-81, Т.1). Проведеною перевіркою виявлені порушення позивачем п.п.7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.1.п.7.4., п.п.7.7.1 п.п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Вінницький КХП №2" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за листопад 2010р. в сумі 145 577 грн.

На підставі акту перевірки, Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В4" № 0000452300 від 29.07.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 145 577 грн. (а.с.41 Т.2).

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка міститься в матеріалах справи, позивачем задекларовано у даному звітному податковому періоді 2 263 979 грн. податкового зобов'язання та 2 409 556 грн. податкового кредиту. Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зокрема 145 577 грн., позивачем було занесено до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (а.с.107-108, Т1).

В матеріалах справи також міститься розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (а.с.109, 109 - на звороті Т.1).

Перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем в декларації за листопад 2010 року показників в рядку 10.1 (Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою в сумі 2207302 грн., ПДВ - 441461 грн., відповідно і в рядку 17 - в сумі 441461 грн.

Перевіряючі прийшли до таких висновків на підставі того, що позивачем включено до складу податкового кредиту даного звітного періоду (листопад 2010 року) сплачений податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах без надання документального підтвердження затримки в отриманні таких накладних.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що ТОВ " Вінницький КХП №2" не надавало податковому органу ніяких документів, що підтвердили б поважність отримання податкових накладних із запізненням. Тому суд І інстанції підтримав позицію податкового органу, відповідно до якої Вінницька МДПІ не заперечує права позивача, при формуванні податкового кредиту платника податку, на включення до його складу податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за таким податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але вимагає документального підтвердження поважності не включення даних про сплату сум податку у звітному податковому періоді. У зв'язку із тим, що представниками позивача не було доведено факту звернення до контрагентів із заявами про отримання податкових накладних, а також з відповідними скаргами до податкового органу, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Разом з тим, судом І інстанції зазначено, що деякі контрагенти позивача не відобразили у своїх податковій звітності суми податку на додану вартість за період, в якому були складені податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, з наступних підстав.

В пункті 3.1.2. “Перевірка правильності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року" акту зазначено, що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198 п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду за : жовтень 2010 року на суму 29998 грн., листопад 2010 року - 295884 грн., грудень 2010 року - 705781 грн., січень 2011 року - 97 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду за : листопад 2010 року - 145577 грн., березень 2011 року - 440000 грн.

При цьому відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, з яким погодився і суд І інстанції, що за результатами звітного періоду позивач як платник податку зобов'язаний був сформувати, як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в такому звітному періоді податкового кредиту. При цьому, вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді. Законом не передбачено можливості затримки продавцем у наданні покупцю податкової накладної. Отже, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, при цьому Закон України "Про податок на додану вартість" надає йому такі можливості, в тому числі і шляхом подання скарги до податкового органу на дії своїх контрагентів.

Окрім того, як відповідачем так і судом І інстанції зроблено висновки, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту). Однак, ТОВ " Вінницький КХП №2" не надавало податковому органу ніяких документів, що підтвердили б поважність отримання податкових накладних із запізненням.

Зазначені висновки не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року підтверджено отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів. Як встановлено перевіркою, що не заперечується позивачем, останній відображав податкові накладні у звітності та включав податок на додану вартість за такими накладними до податкового кредиту у податковому періоді отримання такої накладної, а не в періоді її виписки.

Зазначені дії позивача відповідають як вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон № 168), так і Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом Державної податкової адміністрації № 244 від 30.06.2005 року, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Так, п.1.7 ст. 1 зазначено Закону визначалось, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункт у 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за змістом норми визначені в Податковому кодексі України, який набув чинності з 01.01.2011 року, зокрема в п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України,

Закон № 168, Податковий кодекс України не містять заборони на включення податкової накладної в тому місяці, коли її фактично отримано. Також не містять обовязку платника податку включати податкову накладну до складу податкового кредиту того місяця, в якому вона була виписана.

Більш того, цими нормами чітко передбачено взаємозвязок між включенням суми податку по господарській операції до податкового кредиту та датою отримання податкової накладної і містить пряму заборону не включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними чи іншими документами, які дають таке право.

Так, згідно абз.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзац 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону прямо передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цієї статті).

Згідно абзацу 2 цього підпункту у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також згідно абз. 1 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно абз.2 цього пункту у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз.3 цього пункту прямо говорить про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Щодо посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на положення абзацу 2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168, то слід зазначити, що подання скарги є правом, а не обовязком платника податку, і неподання такої скарги не тягне за собою позбавлення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, а також висновки суду І інстанції являються безпідставними.

Також не підлягає застосуванню до спірних правовідносин Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 p. № 799, оскільки він не регулює порядок надіслання податкових накладних контрагентами платника податків (продавцями/постачальниками), а регулює оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій.

Як зазначено в п.1 Порядку, цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»регулюються виключно питання порядку подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Таким чином, цей Порядок регулює питання подання засобами поштового звязку виключно податкової звітності до органів державної податкової служби і не регулює порядок пересилання документів від одного платника податків до іншого.

Більше того, Закон № 168 не передбачає обов'язку відправлення податкових накладних, від продавця покупцю поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

У свою чергу, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку являється реєстр виданих та отриманих податкових накладних, ведення якого позивачем забезпечено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000452300 від 29.07.2011 року, яке підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений розмір судових витрат - 18, 18 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000452300 від 29.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 18 грн. 18 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "03" січня 2012 р. .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Матохнюк Д.Б.

< Список >Совгира Д. І.

< Список >

< Список >