Ухвала суду № 20987094, 28.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4238/11

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

при секретарі: Марчаку А.В.

за участю представників сторін:

відповідача (апелянта): ОСОБА_2 (довіреність від 18.03.2011 року)

позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 01.09.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства"Вінниця-Млин" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Вінниця-Млин» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000023500 від 02 серпня 2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Вінниця-Млин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року Вінницькою МДПІ складено акт №77/3530-30804187 від 19 липня 2011 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні товариством вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі зазначеного акту перевірки Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000023500 від 02 серпня 2011 року, яким ПрАТ «Вінниця-Млин» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 246514,00 грн. Не погоджуючись з висновками податкового органу та вважаючи його протиправним, просили його скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала суду пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року Вінницькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Вінниця-Млин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт №77/3530-30804187 від 19 липня 2011 року (т. 1, а.с. 6-43). Перевіркою було встановлено порушення ПрАТ «Вінниця-Млин» вимог податкового законодавства. Зокрема, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97р від 03.04.1997 року, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 200175,00 грн., в тому числі за: травень 2010 року на 57677,00 грн.; червень 2010 року на 22563,00 грн.; липень 2010 року на 105113,00 грн.; січень 2011 року на 14822,00 грн.

Підставою для таких висновків податкових інспекторів слугувала інформація акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, з якої, начебто, випливає, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Форма Тех» не підтверджується здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Форма Тех» з контрагентами постачальниками ТОВ «Металгруп-М», ТОВ «Компанія «Ресурс-НІК», ТОВ «Мак Стейлс», ТОВ «Соло-74». На підставі даних, що надійшли із ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, податкові інспектори прийшли до висновку, що ТОВ «Вінниця-Млин» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало.

На підставі зазначеного акту перевірки Вінницькою МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000023500 від 02 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 246514,00 грн., у т.ч. 200175,00 гривень за основним платежем, 46339,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 44).

Матеріали справи свідчать, що у 2010 році між ПрАТ «Вінниця-Млин» (Покупець) та ТОВ «Форма-Тех» (Постачальник) було досягнуто усних домовленостей щодо поставки пшениці. При цьому, сторонами було обумовлено, що ТОВ «Форма-Тех» за власні кошти здійснюватиме перевезення придбаного товару.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов усного договору ПрАТ «Вінниця-Млин» закупило у ТОВ «Форма-Тех» пшеницю в кількості 881,66 тони. Факт придбання даних видів товару підтверджується дослідженими судом першої інстанції видатковими накладними та рахунками-фактурами. В підтвердження здійснення перевезень купленого товару ПрАТ «Вінниця-Млин» надавались суду першої інстанції товарно-транспортні накладні, у яких зазначено вид товару, що перевозився, маршрут транспортного засобу, що здійснював перевезення та інші відомості (т. 1, а.с. 45-131).

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що не може розцінюватися як однозначний доказ відсутності реальної операції відсутність у товарно-транспортних накладних реквізитів у графі «код» (т. 1, а.с.184-191). Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача, дає підстави лише припускати факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, то неповне заповнення товарно-транспортних накладних, які є у наявності позивача, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, на спростування даних обставин судом першої інстанції досліджено лист ПрАТ СТП «Агромаш» (т. 1, а.с.197), яке здійснювало поставку пшениці від ТОВ «Форма-Тех» до ПАТ «Вінниця-Млин», з якого вбачається, що ПрАТ СТП «Агромаш» підтверджує надання транспортних послуг ТОВ «Форма-Тех» по перевезенню зерна пшениці з м.Христинівки до м.Вінниці, та те, що пшениця доставлена до ЗАТ «Вінниця-Млин», про що свідчать товарно-транспортні накладні.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду досліджувалися також податкові накладні (т. 1, а.с.45-54), витяг із журналу поступлення пшениці на ЗАТ «Вінниця-Млин» (т. 1, а.с.214-222), свідоцтва про атестацію (т. 1, а.с.198-199), журнал вимірювання виробничо-технічної документації та картки аналізу зерна (т. 1, а.с.202-213) та інші наявні в справі докази, які свідчать про необґрунтованість висновків ДПІ з приводу нікчемності (недійсності) господарської операції між ПАТ «Вінниця-Млин» та ТОВ «Форма-Тех».

Зважаючи на приписи статтей 215, 228 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати зазначений правочин недійсним (нікчемним). Не може слугувати й підставою для визнання правочину нікчемним укладення його в усній формі, виходячи з того, що ст. 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, положеннями про особливості договірних відносин з приводу купівлі-продажу (в тому числі поставки) законодавцем не визначено обовязковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України. Таким чином, в звязку з тим, що письмова форма договору купівлі-продажу (поставки) товару (продукції) не визначена як істотна умова наведених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного обгрунтованого висновку, що ПрАТ «Вінниця-Млин»та ТОВ «Форма-Тех» могли дійти усних домовленостей з приводу істотних умов господарської операції.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 січня 2012 року .

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Совгира Д. І.

< Список >Курко О. П.

<Список >

<Список >