Ухвала суду № 20986844, 22.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6411/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В., Совгири Д.І. <Довідник >

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача: не зявився

відповідача 1 (апелянта): Коротинської А.П.

відповідача 2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "ТЕСМО-М" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року ЗАТ "ТЕСМО-М" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року та стягнення з державного бюджету 271978,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого товариством у січні 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача 1 підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити.

ПАТ "ТЕСМО-М" заперечило проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, у звязку з чим просило залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Головне управління ДКУ у Хмельницькій області в наданих суду письмових поясненнях просило задовольнити вимоги апеляційної скарги ДПІ у м. Хмельницькому та скасувати постанову суду першої інстанції. Крім того, заявлено клопотання розглядати справу за відсутності представника ГУ ДКУ.

Ухвалою суду від 22.12.2011 року, у звязку зі зміною найменування закритого акціонерного товариства "ТЕСМО-М", позивачем по справі визнано приватне акціонерне товариство "ТЕСМО-М".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції у лютому 2011 року позивач подав до ДПІ у м. Хмельницькому податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року, задекларувавши у рядку 25.1 ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в сумі 271978,0 грн. Одночасно з податковою декларацією товариством подана заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування в розмірі 271978,0 грн..

Отримавши від позивача декларацію з ПДВ за січень 2011 року, відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2010 року, результати якої оформлені довідкою №1588/23-7/14152653 від 12.04.2011 року.

Даною перевіркою не встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку в частині визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року та підтверджена задекларована позивачем сума податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 526094,0 грн. і фактична сплата постачальникам ПДВ в сумі 271978,0 грн. в ціні придбання товарів.

Однак, 15 квітня 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за січень 2011 року за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства про що складено акт перевірки №2740/23-7/14152653 від 15.04.2011 року.

На підставі даного акту відповідач 1 прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 271978,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року базується на викладених в акті перевірки від 15.04.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу "а"п.200.4 ст.200 і ст.180 Податкового кодексу України (надалі ПК України) і п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податку в банку за січень 2010 року

Фактичною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2011 року в сумі 271978,0 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року слугувала відсутність (за даними Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на півні ДПА України) факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету виробником (імпортером) та факт сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам, а також взаємодія контрагентів позивача (ТОВ "Ексергія", ТОВ "Праміс", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Прогрес Сталь"і ПП "Термодестиляція") з ризиковими контрагентами.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено в процесі розгляду справи в 2010 році позивачем було здійснено ряд господарських операцій з придбання товару у ТОВ "Ексергія", ТОВ "Праміс", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Прогрес Сталь", ПП "Термодестиляція". Виконання вказаних господарських операцій в повній мірі підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними бухгалтерськими та податковими документами. Більш того, дані операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень вимог законодавства, а їх реальність податковим органом не заперечувалась та не оспорювалась.

На час здійснення зазначених господарських операцій усі контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість, значились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України.

Аналогічні норми закладені і у п.200.1 п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Прийнявши рішення про повернення суми відшкодування ПДВ, з дотриманням вимог пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР та ст. ст.200 ПК України позивач в лютому 2011 року подав податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 271978,0 грн. на рахунок платника в банку.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу "а"п.200.4 ст.200, ст.180 ПК України у звязку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету виробником (імпортером) та факту сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам, а також взаємодія контрагентів позивача (ТОВ "Ексергія", ТОВ "Праміс", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Прогрес Сталь" і ПП "Термодестиляція") з ризиковими контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та й Податковий кодекс не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобовязань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки позивач виконав всі вимоги Закону N 168/97-ВР та ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року, тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року є протиправним підлягає скасуванню, а бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 271978 грн. - стягненню на користь позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року скасуванню не підлягає, як така, що прийнята за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 грудня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар