Ухвала суду № 20986557, 22.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10558/11

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Гонтарука В. М., Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Шепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції до Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2011 року Шепетівський міжрайонний прокурор Хмельницької області в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (Позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (Відповідач) про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 219564,92 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Позивач надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить здійснювати розгляд справи без представника Позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Відповідач - Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код 02092503, як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Шепетівської міської ради 19 березня 1992 року, згідно з поданим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включене до ЄДРПОУ та перебуває на податковому обліку в Шепетівській ОДПІ.

Податковий борг по податку на додану вартість виник внаслідок несплати самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за №5477 від 18 березня 2011 року, №9002426797 від 20 квітня 2011 року, уточнюючого розрахунку №9002871317 від 06 травня 2011 року та декларації № 9003387634 від 19 травня 2011 року.

З метою погашення податкового боргу, у відповідності до п.п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який діяв на момент спірних відносин) Відповідачу було виставлено дві податкові вимоги: перша - №1/212 від 11 травня 2007 року та друга № 2/254 від 18 червня 2007 року.

Позивачем у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було прийнято рішення №151 від 23 липня 2007 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Доказів про погашення податкового боргу суду не подано.

У звязку із несплатою податкового боргу в добровільному порядку, прокурором в інтересах держави в особі Позивача подано позов до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність зазначеної заборгованості підтверджується наданими Позивачем довідкою про заборгованість, податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючим розрахунком, корінцями податкових вимог, рішенням про стягнення коштів, розрахунком суми позову та матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність зазначеної заборгованості підтверджується довідкою про заборгованість, податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючим розрахунком, корінцями податкових вимог, рішенням про стягнення коштів, розрахунком суми позову, податкові вимоги в адміністративному та судовому порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості суду не подано, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а отже кошти були направлені на погашення податкового зобов'язання без попереднього погашення податкового боргу, виходячи з наступного.

Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17 березня 2009 року, на який посилається Відповідач, прийнятий у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до вказаного листа Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 44700 грн. було здійснено Відповідачем в 2011 року під час дії Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17 березня 2009 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містить таких заходів, які вживаються податковим органом, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Однак, відповідно до положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року податковий орган наділений правом на вжиття таких заходів, як зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції до Шепетівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар