Постанова № 20986090, 08.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4427/11

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Білої Л.М., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

представника позивача: Данилюка Віталія Михайловича,

представника відповідача: Марунича Віктора Валентиновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2011 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕТ" (Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем здійснено заходи для вакантних місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, зокрема, останнім було подано звіти форми №3-ПН про наявність вільних робочих місць для можливого працевлаштування інвалідів; відповідач приймав участь у міні ярмарку вакансій щодо питань працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було створено одне робоче місце “тракториста” для працевлаштування інваліда. З 12 березня 2010 року по 08 червня 2010 року на даній посаді працював інвалід - ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає встановлення для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Так, робочим місцем інваліда може бути, зокрема, звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено додаткові гарантії соціального захисту громадян, які працюють трактористами-машиністами, безпосередньо зайнятими у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, якими є, зокрема, право виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку та право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про те, що професія "тракторист" є роботою з важкими умовами праці.

Таким чином, створене Відповідачем робоче місце "тракториста" не може вважатись робочим місцем, яке за умовами праці може бути використано для працевлаштування інваліда і відповідно не може вважатись робочим місцем інваліда.

Крім того, в Довідці Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено обставини, які відповідно до позиції Верховного суду України підлягають доказуванню у справах зазначеної категорії.

Зокрема, судам потрібно встановлювати:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;

- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується листом Теплицького районного центру зайнятості, за період з 19 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року на вакансію відправлено 126 безробітних, з яких відмовилось 12 осіб, з них 1 інвалід, 114 особам було відмовлено роботодавцем у зв'язку з тим, що вони не відповідали вимогам зазначеним підприємством. При цьому, судом першої інстанції не досліджувались причини непрацевлаштування направлених Теплицьким районним центром зайнятості 114 безробітних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що Відповідачем було створено робоче місце та вжито всі необхідні заходи для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки Відповідач не вжив усіх заходів щодо недопущення господарського правопорушення, нараховані Позивачем адміністративно-господарські санкції та пеня підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року в справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕТ" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: держбюджет Теплицького району, р/р 31216230700497, код 34701277, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу:*; код ЄДРПОУ платника, код бюджетної класифікації 50070000, символ звітності 230 "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 18656,25 грн., пеню в розмірі 918,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "13" грудня 2011 р. .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Біла Л.М.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар