Ухвала суду № 20982995, 14.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р.Справа № 2а-12425/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі№2а-12425/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" <Список ><Текст >

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Головне управління Державного казначейства України у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому з урахуванням наданих уточнень просив суд постановити рішення. згідно якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010р. № 0000061600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1663250,00 грн., що винесене Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області, стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Новоселівський ГЗК”бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663250,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2010р..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.11 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0000061600/0 від 25.08.2010 року, винесене Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцію в Харківській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частні задоволення позову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Закритим акціонерним товариством “Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат” до Нововодолазької МДПІ в Харківській області 20.07.2010р. подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р. із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, у розмірі 1663250,00 грн.

Нововодолазькою МДПІ в Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ “Новоселівський ГЗК”з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді та грудні 2007р., в січні березні та в червні 2008р., в лютому 2009р. та в травні 2010р., за результатами якої складено акт від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 (том 1, а.с.15-а.с.52). Результати позапланової виїзної перевірки позивача оформлені актом від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 (том 1, а.с.15-а.с.51), висновками якого встановлено порушення ЗАТ “Новоселівський ГЗК”п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі висновків акту перевірки від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 та відповідно до підпункту “б”п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”Нововодолазькою МДПІ в Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000061600/0 від 25.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 1663250,00 грн. (том 1, а.с.52).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того. що податковий орган не довів правомірність рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з цим висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то за приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із декларації ЗАТ “Новоселівський ГЗК”з податку на додану вартість за травень 2010р. від 20.06.2010р. (том 1, а.с.198-а.с.201) різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склала відємне значення в розмірі 261351,00 грн., а залишок відємного значення попереднього податкового періоду, який виник за рахунок діяльності позивача в минулих періодах, склав 2382441,00 грн.. За вирахуванням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в травні 2010р. в розмірі 425815,00 грн., залишок відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, склав 1956626,00 грн..

Відповідно до довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1, а.с.10) залишок відємного значення попередніх податкових періодів позивача в загальній сумі 2163250,00 грн. складається із сум, які виникли в листопаді 2007р. в сумі 80138,00 грн., в грудні 2007р. в сумі 79614,00грн., в січні 2008р. в сумі 42647.00 грн., в лютому 2008р. в сумі 390356,00 грн., в березні 2008р. в сумі 427382,00 грн., в червні 2008р. в сумі 2475,00 грн., в лютому 2009р. в сумі 554386,00 грн., в березні 2009р. в сумі 28763,00 грн., в квітні 2009р. в сумі 14878,00 грн., в липні 2009р. в сумі 3226,00 грн., в серпні 2009р. в сумі 10213,00 грн., у вересні 2009р. в сумі 5037.00 грн., в жовтні 2009р. в сумі 6141,00 грн., в листопаді 2009р. в сумі 1255,00 грн., в січні 2010р. в сумі 3335,00 грн., в березні 2010р. в сумі 1953,00 грн. та в травні 2010р. в сумі 261351,00 грн..

Правильність визначення ЗАТ “Новоселівський ГЗК”сум податкових зобовязань та податкового кредиту, а також залишку відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад-грудень 2007р., січень-березень 2008р., червень 2008р. та лютий 2009р. за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 1901899,00 грн. податковим органом підтверджена, про що зазначено в п.п. 3.1.1, п.п. 3.1.2 п. 3.1 та п. 3.3 розділу 3 акту перевірки від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938. Щодо правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень в сумі 261351,00 грн., то суд відзначає, що в акті перевірки Нововодолазької МДПІ в Харківській області від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 містяться висновки, як про правильність обчислення вказаної суми на сторінці 15 (том 1, а.с.29) та сторінці 35 (том 1, а.с.49), так і про її завищення внаслідок завищення сум податкового кредиту в розмірі 37923,70 грн. по взаємовідносинам з ТОВ “Грань”, ПП “НВФ “ТКС””та ПП “Санресто-Компані”на сторінці 22 (том 1, а.с.36), що є суперечливими та взаємовиключними.

Відповідно до матеріалів справи сплата податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування в червні 2010р., проведена позивачем на користь постачальників грошовими коштами в листопаді 2007р.-березні 2008р., червні 2008р. та січні-лютому 2009р. в загальній сумі 1401899,00 грн., що не заперечується першим відповідачем та підтверджується актом від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938, та в травні 2010р. в сумі 261351,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківських установ про перерахування коштів (том 2, а.с.77-а.с.139).

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та ТОВ “Грань” були укладено договір № 30/03/2010 від 31.03.2010р. про закупку матеріалів та виконання робіт з монтажу профнастилів на ангар, додатки до нього, протокол розбіжностей, акт приймання-передачі робіт, податкові накладні на загальну суму 69080,00 грн., в т.ч. ПДВ 11513,33 грн. (том 1, а.с.148-а.с.160), між позивачем та ПП “НВФ “ТКС”” укладено договір № 01/06 від 06.01.2010р. про постачання мяких контейнерів, протокол розбіжностей до нього, видаткові та податкові накладні на загальну суму 134000,20 грн., в т.ч. ПДВ 22333,37 грн. (том 1, а.с.161-а.с.178), між позивачем та ПП “Санресто-Компані” укладено договір № 1503/10 від 15.03.2010р. на постачання запасних частин до насосу, специфікація до нього, видаткова та податкова накладні на суму 24462,00 грн., в т.ч. ПДВ 4077,00 грн. (том 1, а.с.179-а.с.183).

Матеріалами справи підтверджено, що правові наслідки, обумовлені правочинами між згаданими контрагентами, реально настали.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та контрагентами договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Доводи апелянта про про нікчемність угод ЗАТ “Новоселівський ГЗК”з ТОВ “Грань”, ПП “НВФ “ТКС””та ПП “Санресто-Компані” та порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення сум податкового кредиту в розмірі 37923,70 грн. ґрунтуються виключно на тих обставинах, що ТОВ “Грань”, ПП “НВФ “ТКС””та ПП “Санресто-Компані” не надали до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, ДПІ в Київському районі м. Харкова та ДПІ в Печерському районі м. Києва відповідно декларації з податку на додану вартість за травень 2010р.

Разом з тим, сам лише факт неподання контрагентами позивача податкової звітності не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ними угод.

Крім того, як вбачається із довідки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.09.2010р. № 5320/07-007/34757183 (том 1, а.с.211-а.с.215) за результатами невиїзної документальної перевірки ПП “НВФ “ТКС””підтверджено взаємовідносини позивача з ПП “НВФ “ТКС””, в тому числі щодо відображення в податковому обліку результатів господарських відносин в травні 2010р., за даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 08.04.2011р. (том.1, а.с.165) по ПП “Санресто-Компані” розбіжності відсутні, в матеріалах справи міститься надана ТОВ “Грань”листом від 03.03.2011р. № 03/03 копія декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. з відміткою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про її отримання 08.12.2010р. та відображенням в складі податкових зобовязань суми податку на додану вартість в розмірі 11513,33 грн. по взаємовідносинам з ЗАТ “Новоселівський ГЗК”(том 2, а.с.140-а.с.147). Наданий відповідачем лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 29.09.2010р. № 7873/7/07-015 (том 2, а.с.159) про недійсність результатів довідки від 09.09.2010р. № 5320/07-007/34757183 висновків суду не спростовує з підстав викладених вище.

Колегія суддів не модже погодится з доводами апелянта про те , що оскільки ЗАТ “Новоселівський ГЗК”не скористався правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періодах, в яких виникло право на таке відшкодування, то вважається, що він добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 закону України “Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Відповідно до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної), платнику податку надсилається податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Як вбачається із матеріалів справи, ЗАТ “Новоселівський ГЗК”самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів не приймав, а Нововодолазькою МДПІ в Харківській області за наслідками перевірок не встановлено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі№2а-12425/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.09.2011 р