Ухвала суду № 20983013, 12.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 р.Справа № 2а-14607/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представників позивача Нежельської О.С., Феннікової К.В., Ентізон О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. по справі№2а-14607/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"(далі за текстом-позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі за текстом-відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003932305/0 від 07.10.2010 року та стягнути з Державного бюджету України судові витрати .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме: п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.69 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Восток»є юридичною особою, знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції в Дзержинському районі м. Харкова.

На підставі направлень № 1098 від 30.08.2010 року, № 1182 від 10.09.2010 року та наказу №1090 від 10.09.2010 року фахівцями ДПІ в Київському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ "Фірма «Восток»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, про що складено акт №9552/2305/14364800 від 22.09.2010 року.

Відповідно до висновку акту встановлені наступні порушення, зокрема, п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 42901 грн., у тому числі у вересні 2007 року на суму 4345 грн., у січні 2009 року на суму 787 грн., у березні 2009 року на суму 8096 грн., у червні 2009 року на суму 11305 грн., у липні 209 року на суму 4128 грн., у жовтні 2009 року на суму 5311 грн., у листопаді 2009 року на суму 3112 грн., у грудні 2009 року на суму 3212 грн., у квітні 2010 року на суму 1976 грн., у травні 2010 року на суму 629 грн.

На підставі акту перевірки № 9552/2305/14364800 від 22.09.2010 року, керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2010 року № 0003932305/0 за порушення п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, з урахуванням змін та доповнень у звязку з чим ТОВ "Фірмі «Восток»визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 64351,50 грн., з яких 42901 грн. за основним платежем, 21450,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2010 року №0003932305/0 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідачем у ході перевірки встановлено, що позивач в порушення п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не здійснював розподіл податкового кредиту, виходячи із обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Податковим органом визначено долю операцій з цінними паперами в загальному обсязі продажу позивача та перелік послуг, які використовуються як в оподатковуваних операціях так і в неоподатковуваних операціях (вартість придбаної електроенергії, послуг теплопостачання, комунальних послуг, охорони, звязку, юридичних послуг, послуг оренди офісних приміщень), розраховано суму податкового кредиту, яка використана в неоподатковуваних операціях та не повинна бути віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Восток»мало право здійснювати наступні види діяльності: дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі (основний вид діяльності), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, розподілення постачання електроенергії, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства.

Фактично ТОВ «Фірма «Восток»здійснювало оптову торгівлю запчастинами до сільськогосподарської техніки на території України та купівлю - продаж цінних паперів (акції, іменні інвестиційні сертифікати, корпоративні права, векселя).

Таким чином, позивач здійснював операції з цінними паперами, що не належать до основного виду діяльності підприємства, та інших видів діяльності, які має право здійснювати позивач.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Таким чином, підприємством значна частка витрат понесена у звязку із здійсненням операцій з цінними паперами, які не повязані з господарською діяльністю позивача та не є обєктом оподаткування відповідно п.п. 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», тому суми податку на додану вартість за такими операціями не включаються до складу податкового кредиту.

Крім того, позивачем протягом перевіряємого періоду здійснював загальновиробничі витрати, а саме: придбавав електроенергію, отримував послуги теплопостачання, комунальні послуги, послуги охорони, звязку, юридичних послуг, сплачував орендні платежі за офісні приміщення.

Згідно п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В порушення зазначеної норми позивач, при зазначених вище операціях не здійснював розподіл податкового кредиту, виходячи із обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення рішення від 07 жовтня 2010 р. № 0003932305/0.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення відповідачем при складанні матеріалів перевірки п.1.7 р. Прядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, з огляду на наступне.

Відповідно до 1.7 р.1 Прядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки факти виявлених порушень пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладені чітко та з посиланням на первинні документи (а.с.34-37).

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"- залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. по справі№2а-14607/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2011 р.