Постанова № 20980317, 31.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р. Справа № 2а-1252/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Прокуратури Київського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Арго Лізинг», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова:

1)№ 0000701505/0 від 29.09.2010 року;

2)№ 0000701505/1 від 25.10.2010 року;

3)№ 0000701505/2 від 24.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2010 року згідно з податковими накладними, які були надані його контрагентом ТОВ «Євродез-2007» на виконання договору поставки товарів № 1003/10-5 від 10.03.2010 року.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені правочином. Відповідач зазначив, що контрагент позивача, ТОВ «Євродез-2007», не подав до податкового органу податкову звітність за квітень 2010 року. На підставі цього відповідачем зроблено висновок про відсутність правових підстав для формування товариством «Арго Лізинг» податкового кредиту за квітень 2010 року.

В результаті вказаних дій, на думку відповідача, позивачем було порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 895 726,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року задоволено у повному обсязі позов товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Лізинг».

Даним судовим рішенням скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000701505/0 від 29.09.2010 року, № 0000701505/1 від 25.10.2010 року, № 0000701505/2 від 24.11.2010 року. Не погодившись із постановою суду, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту з ПДВ в результаті укладення з ТОВ «Євродез-2007» угоди, яка не спричиняє реальних наслідків, а тому є нікчемною. Також апелянт зазначив, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували реальність укладеної угоди з ТОВ «Євродез-2007» на придбання будівельних матеріалів та використання вказаних матеріалів у власній господарській діяльності.

До апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова приєдналась Прокуратура Київського району м. Харкова, яка повністю підтримує вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції по справі незаконним та просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Арго Лізинг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку на додану вартість ТОВ «Євродез-2007», за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 5502/15-509/31557339 від 20.09.2010 року (а.с. 10-16).

На думку відповідача, були встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п. 1 ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Арго Лізинг» з ТОВ «Євродез-2007»;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 року, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 895 726,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000701505/0 від 29.09.2010 року, яким позивачу було донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 857716 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 428858 грн. (а.с. 17).

В результаті оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000701505/0 від 29.09.2010 року 27.10.2010 р. в адміністративному порядку до органів податкової служби України, скарги позивача були залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000701505/1 від 25.10.2010 року, № 0000701505/2 від 24.11.2010 року (а.с. 22, 28). Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Євродез-2007» (виконавець) було укладено договір поставки № 1003/10-5 від 10.03.2010 року (а.с. 39).

Пунктом 1.1 даного договору встановлено, що ТОВ «Євродез-2007» передає, а ТОВ «Арго-Лізинг» приймає у власність та зобовязується оплатити товар у кількості та асортименті згідно з наданими накладними.

Із додаткової угоди № 1 від 02.08.2010 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Євродез-2007» до договору поставки № 1003/10-5 від 10.03.2010 року, вбачається, що заборгованість перед продавцем товариство «Арго-Лізинг» погасило шляхом оформлення та передачі простих векселів на користь ТОВ «Євродез-2007» на загальну суму 5374357,8 грн. (а.с. 104).

Частиною 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за квітень 2010 року у звязку із здійсненням з контрагентом розрахунку за зобовязаннями шляхом передачі простих векселів, оскільки даний спосіб розрахунку не дає права позивачу на формування податкового кредиту.

Підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання товару за договором № 1003/10-5 від 10.03.2010 року позивач обґрунтовував видатковими накладними № 54 та № 55 від 10.04.2010 року (а.с. 36, 37), рахунком-фактурою № 0055 від 10.04.2010 року на суму 2603598, 6 грн., (а.с. 38). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено, що придбані будівельні матеріали не були використані ним у господарській діяльності, хоча були придбані з метою проведення поточних та капітальних ремонтів нежитлових обєктів власних приміщень, які позивач здає в оренду (а.с. 106-107).

Також позивач посилався на відсутність у штаті працівників, які б здійснювали транспортування та розвантаження будівельних матеріалів з транспортних засобів, у звязку з чим між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Євродез-2007», була досягнута домовленість про поставку контрагентом на склад позивача товару та його розвантаження працівниками ТОВ «Євродез-2007».

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних для підтвердження реальності виконання послуг перевезення, що були надані контрагентом позивача. Таким чином, якщо не підтверджено фактичне виконання наведених у договорі послуг, то придбання таких послуг позивачем не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає.

Позивачем було підтверджено те, що будівельні матеріали були придбані з метою проведення поточних та капітальних нежитлових обєктів, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Арго Лізинг» на праві власності (а.с. 77-79). Позивач зазначив, що станом на час розгляду справи придбані будівельні матеріали не використані та зберігаються на складі ТОВ «Арго Лізинг».

Між тим, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження надходження придбаних будівельних матеріалів на склад, їх оприбуткування на складі товариства.

Виходячи з вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року по податкових накладних, що були видані на виконання договору поставки № 1003/10-5 від 10.03.2010 року.

За таких обставин, реальність здійснення фінансово-господарських операцій контрагентом позивача за рахунок власних або орендованих основних засобів та обладнання не підтверджена жодними доказами, а тому відповідач правильно встановив порушення позивачем податкового законодавства та правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Прокуратури Київського району м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від10 травня 2011 року по справі по справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Лізинг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000701505/0 від 29.09.2010 року, № 0000701505/1 від 25.10.2010 року, № 0000701505/2 від 24.11.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 05.09.2011 р.