Ухвала суду № 20980102, 29.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 р.Справа № 2а-9393/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської МДПІ на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. по справі№2а-9393/10/1870

за позовом ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" <Список ><Текст >

до Сумської МДПІ <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2011року адміністративний позов ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Сумської МДПІ від 4 листопада 2010 року №0006061500/0 та №0006071500/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Сумська МДПІ в Харківській області, не погоджуючись з вищенаведеною постановою подала апеляційну скаргу, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. , прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2011року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та невиконання податкових зобовязань, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Крім того, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що фахівцями Сумської МДПІ 26.10.2010 року проведено невиїзні документальні перевірки ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами яких складено акти перевірки №27/10/15-026/34362950 та №28/10/15-026/34362950.

За результатом перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач несвоєчасно сплатив податок на прибуток, який ним самостійно задекларований (узгоджений) в податковій декларації № 9003114981 від 06 серпня 2010 року з затримкою на 19 та 29 календарних днів та несвоєчасно сплатив податок на прибуток, який ним самостійно задекларований (узгоджений) в податковій декларації № 20444 від 04 листопада 2009 року та податковій декларації № 9002899924 від 03 лютого 2010 року з затримкою на 174 календарних дня.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 06 серпня 2010 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 серпня 2010 року, але до цієї дати він його не сплатив. Сплата, як вважає відповідач відбулася 07 та 17 вересня 2010 року. 07 вересня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 195 грн. 65 коп. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Дане зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до TOB “Торгівельно-виробничий комплекс “Рона-Маркет” штрафної санкції в сумі 19 грн. 75 коп. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 19 календарних днів.

17 вересня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 17 953, 75 грн. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Дане зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до позивача штрафної санкції в сумі 1 795,38 грн. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 29 календарних днів.

На підставі зазначених висновків актів 04 листопада 2010 року керівником Сумської МДПІ прийнятно податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOB “Торгівельно - виробничий комплекс "Рона -Маркет" по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме: № 0006061500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 відсотків у сумі 1 814,95 грн. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств”; № 0006071500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 50 відсотків на суму 74 913,02 грн. за платежем “податок на прибуток приватних підприємств”.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 03 лютого 2010 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 лютого 2010 року, але до цієї дати він його не сплатив.

Сплата, як вважає відповідач відбулася 12 серпня 2010 року в сумі 79 448,0грн.

12 серпня 2010 року відповідач зарахував сплачені позивачем 79 448,0 грн. в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією. Зазначене зарахування призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до Позивача штрафної санкції в сумі 39 724,0 грн. через затримку сплати вказаного податкового зобов'язання на 174 календарних дня.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що позивач несвоєчасно сплатив до бюджету суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке самостійно визначив в податковій декларації № 20444 від 04 листопада 2009 року.

Зазначена несвоєчасність, за висновком відповідача, полягає в тому, що 04 листопада 2009 року позивач самостійно визначив (нарахував) податкове зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток, яке він повинен був добровільно сплатити в термін до 19 листопада 2009 року, але до цієї дати він його не сплатив.

Його сплата, як вважає відповідач відбулася 26 травня 2010 року в сумі 7 940 грн. коп., 11 червня 2010 року в сумі 9 752 грн. 48 коп., 25 червня 2010 року в сумі 19 10 грн. 23 коп., 16 липня 2010 року в сумі 9 632 грн. 69 коп., 12 серпня 2010 року в сумі 19 145 грн. 21 коп., 12 серпня 2010 року в сумі 4 496 грн. 84 коп.

В зазначені дати відповідач зарахував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення його податкового зобов'язання за вказаною декларацією, що призвело до застосування (нарахування) відповідачем по відношенню до позивача штрафної санкції на загальну суму 35 189 грн. 02 коп.

Однак, зазначені висновки відповідач не відповідають дійсним обставинам, пов'язаним з самостійним узгодженням (нарахуванням) позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на його самостійною сплатою.

Згідно п.п. 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.”

Відповідно до п.п. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”визначено граничний день подання податкової декларації та граничний день сплати суми податкового зобов'язання, зазначеного в такій декларації.

Порядок подання податкової декларації про прибуток, крім вказаних вище вимог Закону України № 2181, які є загальними, визначений також в абзаці другому пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.”

Таким чином, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що податкова декларація про прибуток подається за такі базові податкові (звітні) періоди, як квартал, півріччя, три квартали та рік. При цьому, податкова декларація за півріччя розраховується наростаючим підсумком з урахуванням першого та другого кварталу.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України “ Про Національний банк України ” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Також, відповідно до Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює ж погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем податкова декларація № 9003114981 від 06 серпня 2010 року подана позивачем за календарне півріччя 2010 року.

Останній день подання вказаної декларації припадає на 09 серпня 2010 року, тобто останній день сплати суми податкового зобов'язання, як і значено в ній, є 19 серпня 2010 року.

Відповідно до показника в цій декларації «сума податку до сплати» код рядка «17», позивач самостійно задекларував до сплати 152081,0 грн. Дана сума зобов'язання визначена наростаючим підсумком з початку звітного календарного року відповідно до пункт 1.5. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2003 року за № 271/7592 .

В декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року позивач задекларував відсутність суми податку до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи 12 серпня 2010 року позивач подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 року, відповідно до якого позивач зменшив суму податку до сплати на 152081,0 грн. (показник «сума недоплати (+) або переплати (-), нарахованої у зв'язку з виправленням помилки» код рядка «7»).

Таким чином, позивач задекларував відсутність суми податку до сплати за півріччя 2010 року, а у разі її наявності, повинен був її сплатити не пізніше 20 серпня 2010 року.

Наведене вище неспростовано відповідачем та підтверджено даними облікової картки позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до даних облікової картки зазначено про нараховану та зменшену суму податкового зобов'язання як за декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, так і за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 року, дати, коли відбулося таке нарахування та зменшення, а також - сума, сплачених позивачем коштів з посиланням на номер та дата платіжного доручення, за яким відбулася така сплата.

З матеріалів справи вбачається , що позивач за період з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2011 року відповідно до платіжних доручень № 55 від 28 січня 2010 року на суму 12000,0 грн., № 112 від 05 березня 2010 року на суму 20000,0 грн., № 724 від 23 лютого 2010 року на суму 10000,0 грн., № 1300 від 30 березня 2010 року на суму 10000,0 грн., № 2210 від 26 травня 2010 року на суму 10000,0 грн., № 2589 від 11 червня 2010 року на суму 10000,0 грн., № 2841 від 25 червня 2010 року на суму 20000,0 грн. не маючи самостійно задекларованих податкових зобов'язань, сплатив авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 92000,0 грн.

Відповідно до податкової декларації № 20444, поданої 04 листопада 2009 року , позивачем задекларовано суму податку до сплати в розмірі 70378,0 грн., а в податковій декларації № 9002899924, поданої 03 лютого 2010 року - в розмірі 79448,0 грн.

Сума податку до сплати, визначена в податковій декларації № 20444 (за З квартали 2009 року) позивач повинен добровільно сплатити в термін до 20 листопада 2009 року, а податковій декларації № 9002899924 (за 2009 рік) - до 19 лютого 2010 року.

Сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року в розмірі 70378,0 грн. сплачена позивачем авансовими внесками з податку на прибуток в період з 02 березня 2009 року по 20 листопада 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 363 від 02 березня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 162 від 17 квітня 2009 року на суму 5000,0 грн., № 1221 від 10 червня 2009 року на суму 2000,0 грн., N2 1386 від 23 червня 2009 року на суму З 000,0 грн., № 1726 від 23 липня 2009 року на суму 2000,0 грн., № 805 від 03 вересня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 2752 від 22 вересня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 2875 від 30 вересня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 3139 від 19 жовтня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 1044 від 20 листопада 2009 року на суму 8400,0 грн.

Щодо суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік в розмірі 9070,0 грн. (різниця між 70378,0грн., задекларованої за 3 квартали 2009 року та 79448,0грн., задекларованої з 2009 рік), колегією суддів встановлено , що вона сплачена позивачем авансовими внесками з податку на прибуток в період з 30 листопада 2009 року по 21 січня 2010 року на загальну суму 50000, грн. згідно платіжних доручень № 3758 від 30 листопада 2009 року на суму 10000,0 грн., № 3879 від 08 грудня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 4190 від 25 грудня 2009 року на суму 10000,0 грн., № 166 від 18 січня 2010 року на суму 10000,0 грн., № 36 від 21 січня 2010 року на суму 10000,0 грн.

Тобто, враховуючи наведене позивач сплатив за 2009 рік суму в розмірі 110400,0 грн. податку на прибуток при наявності самостійної задекларованої суми з цього податку в розмірі 79448,0 грн.

Всі вказані вище обставини визнаються Відповідачем. Це підтверджується даними облікової картки Позивача, яку веде Відповідач і саме він її надав суду першої інстанції.

В цій картці зазначено про нараховану та зменшену суму податкового зобов'язання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік, дати, коли відбулося таке нарахування та зменшення, а також - суми, сплачених Позивачем коштів з посиланням на номер та дата платіжного доручення, за яким відбулася така сплата.

Цими платіжними дорученнями підтверджується, що призначення зазначеного в них платежу був авансовий платіж з податку на прибуток.

Таким чином, Позивач своєчасно виконав своє зобов'язання по сплаті самостійно визначеного ним податкового зобов'язання з податку на прибуток в зазначених вище податкових деклараціях.

Відповідно до копій платіжних доручень (сум, призначення платежу та дати подання до установи банку), які містяться в матеріалах справи, позивачем були спрямовані кошти на погашення поточних зобов'язань , визначених в податкових деклараціях № 9003114981 від 06 серпня 2010 року, № 20444 від 04 листопада 2009 року та № 9002899924 від 03 лютого 2010 року.

Як вбачається з облікової картки платника податку відповідачем було змінено напрямок платежів , які визначені позивачем в платіжних дорученнях наведених вище та направлено вказані суми на погашення поточних зобов'язань , визначених в податкових деклараціях № 9003114981 від 06 серпня 2010 року, № 20444 від 04 листопада 2009 року та № 9002899924 від 03 лютого 2010 року.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на те, що визначення призначення платежів є виключним правом платника, колегія суддів вважає дії Сумської МДПІ щодо зарахування коштів, перерахованих позивачем на сплату поточних зобов'язань , визначених в податкових деклараціях № 9003114981 від 06 серпня 2010 року, № 20444 від 04 листопада 2009 року та № 9002899924 від 03 лютого 2010 року., на погашення податкового боргу, що виник в попередні періоди є протиправними.

Отже, висновок відповідача про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання у звязку із самостійним зарахуванням податковим органом сплачених платником податку платежів є неправомірним, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування штрафу за вказане порушення .

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесення податкових повідомлень - рішень належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Сумської МДПІ від 4 листопада 2010 року №0006061500/0 та №0006071500/0 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської МДПІ залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. по справі№2а-9393/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. <повний текст >