Ухвала суду № 20980091, 30.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 р.Справа № 2а-4472/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. по справі№2а-4472/11/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів <Список ><Текст >

до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

27.04.2011 року, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ( далі позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль - 3" ( далі відповідач) в якому просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль - 3" (юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3, код ЄДРПОУ 30657701, МФО 351599, р\р 26006310558 у ПХФ АКБ "Базис") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 202465,62 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року по справі № 2-а-4472/11/2070 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказавши на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається та те, що Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль - 3" були створені робочі місця для інвалідів, але не введені в дію шляхом працевлаштування інвалідів, а тому підприємство не звільняється від обовязку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій на користь Фонду. Таким чином, на підприємство покладається обов»язок по створенню та виділенню робочих місць та самостійному працевлаштуванню інвалідів.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконані вимоги, щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, а також він належно інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до розрахунку поданого позивачем встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 497 осіб, чисельність інвалідів, працюючих на підприємстві відповідача у 2010 році складає 14 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2010 році складав 16770900.00 грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2010 році 33744.27 грн., позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік в розмірі 202465.62 грн. (а.с. 4).

У відповідача у 2010р. протягом року працювало 14 осіб, яким встановлена інвалідність, крім того ще 4 особи працювали терміном від двох до чотирьох місяців (а.с. 5).

Позивачем до суду доказів відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у 2010 році не надано.

З матеріалів справи вбачається , що відповідачем до Харківського МЦЗН подавались звіти про наявність вакансій для інвалідів у 2010р., що підтверджується копіями звітів (а.с. 21-32) та інформацією Харківського МЦЗН (а.с. 16).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наданих позивачем доказів вбачається, що до Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”протягом 2010 року не надходило звернень інвалідів щодо працевлаштування, які не були б задоволені підприємством.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 вище зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. № 314 визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (обєднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3 ).

Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частина 2 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" передбачає, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" витікає, що працевлаштування інвалідів здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

На підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286. Згідно вказаної інструкції п. 3.2.5. середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді. Пунктом 3.2.1 вказаної інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 N 42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що до середньооблікової кількості штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, включаються особи, які пропрацювали на підприємстві шість та більше місяців за рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача у 2010р., становила 14 осіб.

Враховуючи вищевикладене, це свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем до суду доказів відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у 2010 році не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до Харківського МЦЗН подавались звіти про наявність вакансій для інвалідів у 2010р., що підтверджується копіями звітів (а.с. 21-32) та інформацією Харківського МЦЗН (а.с. 16).

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. З наданих позивачем доказів вбачається, що до Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”протягом 2010 року не надходило звернень інвалідів щодо працевлаштування, які не були б задоволені підприємством.

Колегія суддів зазначає, що згідно відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином інформував позивача про наявність вільних робочих місць, та про потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосередньо звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування, в яких відповідач відмовив інвалідам.

З урахуванням вищевикладеного , колегія дійшла висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені центром зайнятості позивачем не були надані.

Виходячи із системного аналізу наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, невідповідності нормам права є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. по справі№2а-4472/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Бондар В.О. Донець Л.О. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >