Ухвала суду № 20979900, 29.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 р.Справа № 2а-13180/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-13180/10/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське держане авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапору виробниче підприємство, звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2010р. № 0000600852 на суму 4215405,15 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на відсутність порушення ним положень ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", недотриманні відповідачем вимог ст.ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також на невідповідності висновків Акту перевірки фактичним обставинам справи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. адміністративний позов задоволено та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2010 року №00006000852.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.03.2011р. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій при виконанні експортно-імпортних контрактів за період з 01.04.2009 р. по 31.07.2010р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 13.09.2010р. № 3313/50-111/14308894, на підставі якого відповідачем прийняте рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 4215405,15 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Положеннями ч.1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З наведеного Акту перевірки та додатків до нього вбачається, що відповідачем визначено 3 зовнішньоекономічних імпортних контракти, за якими встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та нарахована пеня у сумі 3691026,69грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Положеннями п.п. 23, 35 ст.1 Митного кодексу України встановлено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Приписами ст. 37 Митного кодексу України встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 р. N 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби,які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону країни.

Враховуючи наведене, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд. Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави .

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Отже, є необґрунтованим посилання відповідача у своїх поясненнях та Акті перевірки на пункт 3.3 Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631. Відповідно до вказаної Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування"). Положення цього пункту стосуються лише установ банку і регулюють порядок їх дій в залежності від конкретних обставин. Підстави для розповсюдження цієї норми на правовідносини, які регулюються Митним кодексом України (актом вищої юридичної сили, а ніж Інструкція) відсутні.

За таких обставин, висновки Акту перевірки, у якому визначені строки надходження імпортних товарів, виходячи з моменту оформлення ВМД типу ІМ-40 "Імпорт" є помилковими, що призвело до незаконного нарахування пені за наведеними імпортними контрактами.

За Контрактом N 20/1/06-1У від 21.01.2009 р., укладеним з ЗАТ "МФГ", Відповідачем встановлено порушення термінів надходження імпортних товарів, або повернення валютних коштів по авансовим платежам. Визначено порушення граничних термінів надходження імпортних товарів на суму 6 872,24 євро на 12 днів, на суму 202397,33 євро - на 181 день, на суму 279000,91 євро - на 171 день, на суму 1804,24 євро - на 164 дні, на суму 28846,15 євро - 140 днів, на суму 21951,37 євро 48 днів.

З наданих до матеріалів справи позивачем первинних документів вбачається, що платіжним дорученням № 95 від 31.07.2009р. перераховано нерезиденту не 209269,57 євро, а 290676,08 євро. За перераховані грошові кошти Позивач отримав від нерезидента продукцію у повному обсязі, без порушення встановлених строків. Продукція отримана частково за ВМД № 742355 від 21.09.2009р. на суму 225790,00 євро та за ВМД № 742581 від 13.10.2009р. на суму 64886,08 євро, а усього на загальну суму 290676,08 євро.

За платіжним дорученням № 107 від 13.08.2009р. позивачем перераховано нерезиденту 279000,91 євро. Граничний строк надходження імпортних товарів настав 09.02.2010р. Імпортна продукція на суму 279000,91 євро отримана позивачем у повному обсязі - частково за ВМД № 742581 від 13.10.2009р. на суму 22784,92 євро, за ВМД № 743098 від 01.12.2009р. на суму 374,00 євро, за ВМД № 743316 від 16.12.2009р. на суму 54978,00 євро, за ВМД № 603303 від 07.10.2010р. на суму 195 795,99 євро, а також шляхом повернення грошових коштів від 12.02.2010р. на суму 5068,00 євро.

Таким чином, тільки на суму 195 795,99 євро ВМД № 603303 оформлена після спливу граничного строку, а саме - 07.10.2010р. Разом з цим, зі штампу митного органу на товаросупровідному документі до вказаної ВМД вбачається, що імпортна продукція надійшла на митну територію України у межах встановлених строків - 04.11.2009р.

За платіжним дорученням від 21.08.2009р. № 122 позивачем перераховано нерезидентові грошові кошту у сумі 1804,24 євро. Граничний строк надходження імпортних товарів визначений 17.02.2010р. Однак, грошові кошти у сумі 1804,24 євро повернуті підприємству 12.02.2010р. в межах встановлених строків діючим законодавством України.

За платіжним дорученням від 14.09.2009р. № 150 позивачем перераховано нерезиденту 28846,15 євро. Граничний строк надходження імпортних товарів настав 13.03.2010р. Однак судом встановлено, що імпортна продукція отримана позивачем у повному обсязі - за ВМД 603303 від 07.10.2010р. При цьому, зі штампу митного органу на товаросупровідних документах вбачається, що вказана продукція надійшла на митну територію України в межах встановлених строків - 04.11.2009р.

За платіжним дорученням від 15.12.2009р. № 175 позивач перерахував нерезиденту грошові кошти на суму 21951,37 євро. Граничний строк надходження імпортної продукції 13.06.2010р.

Встановлено, що імпортна продукція надійшла на територію України за ВМД № 603303 від 07.10.2010р. Зі штампу митного органу на товаросупровідних документах вбачається, що вказана продукція надійшла на митну територію України 04.11.2009р..

Отже, перелічені первинні документи свідчать про відсутність порушення встановлених строків виконання зовнішньоекономічних операцій за Контрактом № 20/1/06-1У від 21.01.2009 р., укладеним ХДАВП з ЗАТ "МФГ".

За Контрактом № 25 від 09.01.2008 р., укладеним з контрагентом ТОВ "Технічна компанія "Авіатехком", граничний термін надходження імпортних товарів, або повернення валютних коштів на суму 159342,17 рублів РФ за платіжним дорученням № 25 від 08.07.2009 р. настав 04.01.2010р. Пеня нарахована Відповідачем за період з 01.02.2010р. по 31.07.2010р.

Разом з цим, встановлено, що 02.07.2009р. позивачем перераховано нерезиденту грошові кошти платіжним дорученням № 25 на суму 7669527,05 рублів РФ. Імпортна продукція отримана у повному обсязі за ВМД № 741831 від 28.07.2009р. на суму 3807314,89 рублів РФ та частково за ВМД № 742185 від 01.09.2009р. на суму 3920656,64 рублів РФ.

Граничний строк надходження імпортної продукції по здійсненому авансовому платежу від 03.08.2009р. № 91 на суму 77629,95 рублів РФ настав 30.01.2010р.

Однак фактичні обставини свідчать, що імпортна продукція отримана на суму 77629,95 рублів РФ у складі ВМД № 742185 від 01.09.2009р.

Граничний строк надходження імпортних товарів, по здійсненому авансовому платежу від 14.09.2009р. № 148 на суму 5467 519,00 рублів РФ настав 13.03.2010р.

Встановлено, що імпортна продукція на перераховану суму отримана Позивачем у складі імпортної продукції за ВМД № 740258 від 09.02.2010р. на суму 5901130,00 рублів РФ.

Граничний термін надходження імпортних товарів, по здійсненому авансовому платежу - платіжне доручення від 06.10.2009р. № 152 на суму 433611,00 рублів РФ настав 04.04.2010р., а імпортна продукція на вказану суму надійшла на митну територію України у складі ВМД № 740258 від 09.02.2010р. у повному обсязі.

Таким чином, є необґрунтованим нарахування пені за переліченими контрактами та зазначає про невідповідність висновків Акту перевірки даним, які містяться первинних документах, що надані до матеріалів справи.

Також встановлено, що відповідачем здійснено нарахування пені, передбаченої ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за порушення ст.2 вказаного Закону.

З оскаржуваного рішення та Акту перевірки вбачається, що пеня нарахована за експортними операціями за зовнішньоекономічним контрактом № PASC/346/9/12-1-145/2006 від 15.08.2006р., укладеним позивачем з Pars Aviation Service Company (Іран) на загальну суму 524378,46 грн. Як вказано в Акті перевірки розрахунки в іноземній валюті за вказаним контрактом здійснювалися нерезидентом з порушенням законодавчо передбачених термінів. Прострочена дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію визначена відповідачем в Акті перевірки у сумі 108296,24 доларів США, 76596,23 доларів США, 2447,89 доларів США та 40, 47 доларів США.

В Акті перевірки відсутні будь-які посилання на відповідні вантажні митні декларації про відвантаження експортної продукцію на адресу нерезидента, а саме нарахування пені здійснене відповідачем на сальдо розрахунків за вказаним контрактом.

Разом з цим, з наданих до матеріалів справи первинних документів вбачається, що позивачем відвантажено імпортну продукцію за ВМД № 710268 від 06.04.2009р. у сумі 589744,19 доларів США. Грошові кошти отримані від нерезидента в якості попередньої оплати, згідно меморіального ордеру № 73248/авт від 06 вересня 2006р. на суму 454 965,00 доларів США, меморіального ордеру від 17.07.2008р. на суму 10 790, 45 євро, меморіального ордеру від 25.06.2008р. на суму 59 347,49 євро, меморіального ордеру від 29.02.2008р.на суму 42 280,79 євро. Тобто, загалом отримано 454965,00 доларів США та 112298,73 євро, що перевищує суму відвантаженої продукції. Тому, позивачем здійснена вказана операція в межах встановлених строків і у повному обсязі отримані грошові кошти за відвантажену продукцію.

Експортна продукція на суму 2447, 89 доларів США відвантажена позивачем за ВМД № 710280 від 08.04.2009р. Граничний строк надходження грошових коштів настав 05.10.2009р. Грошові кошти отримані за меморіальним ордером № 27751438 від 05.06.2009р. на суму 21444, 42 євро, частина з яких в еквіваленті 2447, 89 доларів США зарахована в рахунок оплати продукції за ВМД № 710280 від 08.04.2009р., у межах встановлених строків.

Експортна продукція на суму 40,47 доларів США відвантажена позивачем за ВМД № 710442 від 28.05.2009р.. Грошові кошти отримані у повному обсязі у межах встановлених строків за меморіальним ордером № 27751438 від 05.06.2009р. на суму 21444, 42 євро. Частина з отриманих коштів, в еквіваленті у сумі 40,47 доларів США зарахована позивачем в рахунок відвантаженої продукції за № 710442 від 28.05.2009р.

В апеляційній скарзі та в апоясненнях представника відповідача в суді апеляційної інстанції, не заперечується проти фактичних обставин справи встановлених судом першої інстанції. Представник відповідача визнав, що товар був поставлений на митницю в межах встановлених строків, але не було закінчено митне оформлення, а тому вважає нарахування пені правомірним.

З урахуванням вище наведених положень законодавства така позиція є помилковою.

Крім того, позивачем надана до матеріалів справи Ухвала господарського суду Харківської області від 16.06.2010р. у справі Б-50/124-10.

Відповідно до вказаної Ухвали господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди.

Положеннями абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Пеня яка нарахована позивачу у відповідності до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є санкцією за порушення строків по операціях в іноземній валюті, тобто по грошових операціях.

З аналізу наведених норм, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється і на нарахування пені по зовнішньоекономічним контрактам за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в разі, якщо порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД вчинено до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем неправомірно нарахована пеня упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за імпортними операціями.

Той факт що податковий орган не перебуває в грошових зобовязаннях з підприємством (на що посилається апелянт) не змінює правової природи санкцій (пені).

За Контрактом N 28 від 24.12.2007 р., укладеним з ВАТ "Конструкторське бюро електровиробів XXI століття", відбулося повернення валютних коштів у сумі 35 552,22 рублів РФ за меморіальним ордером № 14959 від 24.03.2010р.з порушенням встановлених строків на 52 дні за період з 01.02.2010р. по 24.03.2010р. Пеня нарахована у сумі 1475,77 грн. за період з 01.02.2010р. по 24.03.2010р.

Отже, відповідачем неправомірно, упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, здійснено нарахування пені за вказаними валютними операціями, що суперечить вимогам абз. 24 ст. 1 та ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, висновки Акту перевірки про порушення позивачем термінів проведення розрахунків в іноземній валюті не знайшли свого документального підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2010р. № 0000600852 на суму 4215405,15 грн. прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-13180/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2011 р.